Коротко
- Товариство звернулося до Конституційного Суду з проханням виправити прогалину в правилах перегляду за нововиявленими або виключними обставинами, надзвичайного способу оскарження остаточного рішення. Суд відповів, що не може доповнювати закон, і відхилив заперечення як неприйнятне.
- Коли ви просите перегляду на підставі суперечливих остаточних рішень, справа йде до суду, що стоїть безпосередньо вище того, який ухвалив перше рішення, а не до суду, який вирішив справу по суті.
- Урок для будь-якого адвоката: критика, якою ви вимагаєте додати до тексту ще одну ситуацію, не є критикою неконституційності, а вимогою законодавчого врегулювання.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 711 від 26 серпня 2026 року
Ухвалено: 5 березня 2026 року
Товариство з повіту Арджеш втратило п’ять років, чекаючи на відповідь, якої Конституційний Суд дати не міг: вписати в закон те, чого не написав законодавець. Рішення Конституційного Суду № 210/2026, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 711 від 26 серпня 2026 року, відхиляє як неприйнятне заперечення, заявлене Societatea Viator & Vektor Ro з комуни Меречинень, проти ст. 510 ч. (2) і (3) у поєднанні зі ст. 509 ч. (1) п. 8 та ст. 513 ч. (4) Цивільного процесуального кодексу. Це третє рішення Суду, опубліковане того самого дня, поряд із тими, що стосуються припинення примусового виконання та пандемічної виплати професіоналам.
Ставка суто практична: до якого суду подають заяву про перегляд, коли підставою є існування двох суперечливих остаточних рішень. Кодекс дає два правила. Загальне правило зі ст. 510 ч. (1) відсилає заяву до суду, який вирішив справу по суті. Спеціальне правило зі ст. 510 ч. (2) речення перше відсилає її до суду, що стоїть безпосередньо вище того, який ухвалив перше рішення. Якщо суперечливі рішення походять від судів касаційної інстанції і одним із них є Вищий касаційний суд, справа належить до підсудності верховного суду.
Товариство стверджувало, що ст. 510 ч. (2) нічого не говорить про суд, який вирішив справу по суті, а це нібито створює плутанину між інституціями, строками та застосовними приписами і залишає простір для суб’єктивних тлумачень. Воно послалося на принцип законності, вільний доступ до правосуддя, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, здійснення правосуддя та норми законодавчої техніки із Закону № 24/2000.
28 серпня 2026 року Суд оприлюднив ще два рішення щодо Кримінального процесуального кодексу, № 117/2026 і № 139/2026, обидва про відмову, в яких він знову відмовляється доповнювати закон.
Наслідки, які це має
Перший наслідок це межа компетенції самого Суду. Суд висловлюється лише щодо конституційності актів, з якими до нього звернулися, згідно зі ст. 2 ч. (3) Закону № 47/1992, і не може змінювати чи доповнювати положення, які перевіряє.
Другий наслідок це кваліфікація критики. Обґрунтування, яке насправді вимагає додати юридичну ситуацію, вигідну його авторові, не є справжньою критикою неконституційності. Саме тому заперечення відхилено як неприйнятне, а не як необґрунтоване.
Третій наслідок підтверджує правила підсудності при перегляді. Для підстав, які передбачають рішення, ухвалене по суті, справа належить до підсудності суду, який вирішив справу по суті самої вимоги, навіть якщо були використані способи оскарження, спрямовані на скасування чи зміну рішення, у яких суть не досліджували.
Четвертий наслідок стосується саме ситуації товариства. Для перегляду, обґрунтованого суперечливими рішеннями, справа належить до підсудності суду, що стоїть безпосередньо вище того, який ухвалив перше рішення.
П’ятий наслідок це наслідок ієрархії. Якщо суперечливі рішення ухвалили суди касаційної інстанції і одним із них є Вищий касаційний суд, заяву вирішує верховний суд.
Шостий наслідок полягає в тому, що оскаржені тексти залишаються незмінними, а справу про перегляд у Трибуналі Должа розглядають далі саме з ними.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
У праві нічого. Рішення є рішенням про неприйнятність, тож воно ні підтверджує, ні спростовує конституційність текстів; воно лише констатує, що до Суду не звернулися з критикою, яку він може розглянути.
Прояснюється межа між критикою неконституційності та вимогою законодавчого врегулювання. Суд прямо каже, що не має повноважень створювати нові норми, доповнюючи текст закону.
Прояснюється й карта підсудності при перегляді, компактно викладена в мотивувальній частині: ст. 510 ч. (1) для підстав, які вимагають рішення по суті, ст. 510 ч. (2) речення перше для суперечливих рішень, речення друге для випадку, коли одне з рішень походить від верховного суду.
Варто запам’ятати й те, що згідно зі ст. 510 ч. (3), коли заявляють підстави, які тягнуть різну підсудність, поширення підсудності не діє. Заяви розділяють.
Не змінюється позиція Уряду, який від початку вважав заперечення неприйнятним, з тих самих мотивів.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Мотивувальна частина ясно, в одному абзаці, підсумовує три правила підсудності при перегляді, корисні кожному, хто складає таку заяву.
- Суд знову підтверджує поділ влади: доповнювати закон це справа Парламенту, а не органу конституційної юрисдикції.
- Рішення дає адвокатам практичний критерій: якщо заява звучить як «текст мав би охоплювати й мою ситуацію», заперечення відхилять як неприйнятне.
- Тексти залишаються незмінними, тож у справах, що тривають, процедура не змінюється.
Що залишається проблемою
- Проблема, на яку вказало товариство, залишається нерозв’язаною: ніхто не каже йому, що робити, коли суд, який вирішив справу по суті, і суд, що стоїть безпосередньо вище першого рішення, не збігаються.
- П’ять років від звернення до вирішення, у процесуальній справі, яку можна було з’ясувати значно раніше.
- Майже шість місяців між ухваленням і публікацією, хоча рішення має три сторінки.
- Ні голови палат, ні Народний адвокат не надіслали своїх позицій.
- Рішення про неприйнятність не заважає порушити ту саму проблему в іншій справі, тож втрачений час може повторитися.
Корисні поради
- Якщо ви просите перегляду на підставі суперечливих остаточних рішень, подавайте заяву до суду, що стоїть безпосередньо вище того, який ухвалив перше рішення, а не до того, який вирішив справу по суті.
- Якщо одне із суперечливих рішень ухвалив Вищий касаційний суд у касаційному порядку, заяву вирішує верховний суд.
- Для інших підстав перегляду, які передбачають рішення, ухвалене по суті, підсудність залишається за судом, який вирішив справу по суті.
- Якщо ви посилаєтеся на кілька підстав перегляду, які тягнуть різну підсудність, не розраховуйте на поширення підсудності. Ст. 510 ч. (3) прямо його виключає.
- Заявляючи заперечення про неконституційність, перевірте, чи просите ви усунути текст, чи додати новий. Другий варіант неприйнятний.
- Не будуйте заперечення винятково на порушенні норм законодавчої техніки із Закону № 24/2000. Суд розглядає їх як допоміжний довід, а не як самостійну підставу.
- Якщо прогалина справді вас зачіпає, шлях це законодавча пропозиція або тлумачення, надане Вищим касаційним судом у касаційній скарзі в інтересах закону, а не конституційний контроль.
Часті запитання
Що вирішив Суд?
Яка різниця між неприйнятним і необґрунтованим?
До якого суду подають заяву про перегляд через суперечливі рішення?
А якщо одне з рішень походить від Вищого касаційного суду?
Що буде, якщо я пошлюся на кілька підстав перегляду?
Чи може Конституційний Суд доповнити закон?
Чи змінюється щось у справах про перегляд, які вже на розгляді?
Аналіз редакції
Рішення технічно бездоганне. Суд не може вписати в закон ситуацію, якої там немає, а товариство домагалося саме цього: щоб ст. 510 ч. (2) сказала щось і про суд, який вирішив справу по суті. Розмежування між усуненням неконституційного тексту і його доповненням це лінія, яка відділяє конституційний контроль від законотворчості, і мотивувальна частина проводить її в трьох реченнях.
Проте залишається питання, якого ніхто не підхоплює. Товариство не вигадало проблему: при перегляді через суперечливі рішення підсудність визначають за судом, який ухвалив перше рішення, незалежно від того, чи розглядав той суд справу по суті, а в процесах із кількома процесуальними циклами результат може виглядати нелогічно. Суд каже, слушно, що це не його справа. Проте ні Міністерство юстиції, ні Вища рада магістратури не зобов’язані реагувати на рішення про неприйнятність, тож сигнал губиться.
Найважче захистити календар. Звернення зроблено ухвалою про звернення від 2 лютого 2021 року, рішення ухвалено 5 березня 2026 року, а опубліковано 26 серпня 2026 року. П’ять із половиною років на висновок про неприйнятність, який спирається на правило про компетенцію самого Суду, а не на дослідження суті. Увесь цей час справа про перегляд у Трибуналі Должа стояла.
Варто помітити й одну деталь конституційної процедури: із запитаних органів відповів лише Уряд, і він теж вважав заперечення неприйнятним. Голови двох палат і Народний адвокат не надіслали нічого. Це вже друге рішення, опубліковане того самого дня, де так сталося.
Що потрібно змінити
- Фільтр прийнятності, застосований на ранньому етапі процедури Суду. Критику, яка вимагає доповнити закон, можна розпізнати вже при надходженні справи, а не через п’ять років, і справа по суті могла б тим часом рухатися далі.
- Надсилання рішень про неприйнятність до Міністерства юстиції, коли вони вказують на реальну прогалину. Тут виявлено проблему підсудності, якої Суд розв’язати не може, а з акта не випливає, що вона доходить до когось, хто може.
- Законодавче прояснення підсудності при перегляді через суперечливі рішення, коли суд, який вирішив справу по суті, відрізняється від суду, що стоїть безпосередньо вище першого рішення. Це усунуло б саме ту ситуацію, з якої постало заперечення, і запобігло б заявам, поданим не до того суду.
- Обов’язок запитаних органів надіслати позицію або обґрунтувати мовчання. Троє з чотирьох не відповіли, хоча закон передбачає їх консультування.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 711 від 26 серпня 2026 року 16 сторінок PDF, 126 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.