Коротко
- Конституційний Суд відхилив, одностайно, як необґрунтоване, заперечення водія, якого судять у Куртя-де-Арджеші. Чоловік стверджував, що злочин керування у нетверезому стані є неконституційним, бо правила, за якими в нього відбирають і аналізують кров, містяться не в органічному законі, а в наказах міністра. Суд відповів, що процедура визначення вмісту алкоголю не є елементом складу злочину, а технічним механізмом отримання доказу, отже, не має регулюватися законом.
- Текст, який судили, більше не чинний. Суд розглядав ст. 336 ч. (1) Кримінального кодексу в редакції до Закону № 200/2023, застосовній до діянь, учинених до 8 липня 2023 року. Закон № 200/2023 прибрав із тексту словосполучення «на момент відібрання біологічних зразків», не зачепивши ні порога, ні покарання.
- До того, кого спіймають тепер, застосовується інше. Після Закону № 172/2024, чинного з 3 червня 2024 року, покаранням є позбавлення волі від 1 до 5 років і заборона здійснювати певні права, без варіанта штрафу. Поріг залишається 0,80 г/л чистого алкоголю в крові.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 773 від 11 вересня 2026 року
Набирає чинності: 11 вересня 2026 року, дата опублікування
Правила, за якими в тебе беруть кров і рахують вміст алкоголю, не мусять бути записані в законі, досить, щоб вони були в акті міністра або Уряду. Такий висновок Рішення № 140 від 17 лютого 2026 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 773 від 11 вересня 2026 року, яким Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване, одностайно, заперечення, висунуте водієм, справу якого розглядають у Куртя-де-Арджеші. Це друге рішення на ту саму статтю, опубліковане за вісім днів: 3 вересня 2026 року з’явилося Рішення № 136/2026, у якому Суд показав, що вміст алкоголю оцінюють на момент керування, а не на момент відібрання зразків.
Ст. 336 ч. (1) Кримінального кодексу це текст, який перетворює керування у нетверезому стані на злочин. У редакції, що дійшла до Суду, він карав «керування дорогами загального користування транспортним засобом, для якого закон передбачає обов’язковість наявності посвідчення водія, особою, яка на момент відібрання біологічних зразків має вміст понад 0,80 г/л чистого алкоголю в крові», позбавленням волі від одного до 5 років або штрафом. Нижче порога 0,80 г/л діяння виходить із цього тексту і залишається в адміністративній площині.
Справа почалася в Суді першої інстанції міста Куртя-де-Арджеш, де автора заперечення судили за керування транспортним засобом під впливом алкоголю. Ухвалою від 14 жовтня 2021 року суд звернувся до Конституційного Суду, а справа отримала номер 3.289D/2021 у провадженні Суду.
Аргумент водія стосувався не порога і не покарання, а місця, де містяться правила вимірювання. Цифра понад 0,80 г/л є, казав він, тим елементом, який відокремлює адміністративне правопорушення від злочину, отже, істотним елементом злочинного діяння. А те, як доходять до цієї цифри, тобто як відбирають пробу, як її зберігають, як перевозять і як аналізують, встановлювалося Наказом міністра охорони здоров’я № 1.512/2013 і Наказом міністра охорони здоров’я № 277/2015, актами нижчими за закон. Ні Кримінальний кодекс, ні Кримінальний процесуальний кодекс процедури не описують. Звідси й критика за ст. 73 ч. (3) п. h) Конституції, яка вимагає, щоб злочини і покарання регулювалися органічним законом, за ст. 23 ч. (12), яка закріплює законність криміналізації, і за ст. 1 ч. (5), яка вимагає якості закону.
Суд першої інстанції міста Куртя-де-Арджеш оцінив заперечення як необґрунтоване, бо норма криміналізації чітко показує діяння і покарання. Голови обох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат своїх позицій не надіслали. Представник прокуратури просив відхилити заперечення як необґрунтоване, посилаючись на Рішення Конституційного Суду № 238 від 8 квітня 2021 року, попереднє рішення на ту саму ст. 336 ч. (1).
Відповідь побудована у три кроки. Спершу Суд нагадує, що означає типовість: діяння є злочином лише тоді, коли дія точно відповідає взірцю з норми криміналізації, а згідно з Рішенням № 405 від 15 червня 2016 року, пункт 65, лише первинний законодавець може встановити поведінку, якої адресат закону зобов’язаний дотримуватися. Потім перелічує, що фактично містить ст. 336 ч. (1): заборонене діяння, обставини, значущі для кримінальної відповідальності, і санкцію, тобто все, чого вимагає принцип законності криміналізації. І нарешті кваліфікує процедуру вимірювання як щось інше, ніж елемент злочину.
Фраза, яка несе розв’язання, міститься в пункті 19: процедура визначення вмісту алкоголю «не має природи елемента складу злочину, передбаченого ст. 336 ч. (1) Кримінального кодексу, а становить технічний механізм отримання доказу, використовуваний виключно для перевірки виконання об’єктивної умови щодо перевищення порога 0,80 г/л чистого алкоголю в крові, з огляду на що не потрібно регулювати її органічним законом». Іншими словами: закон каже, що заборонено і як за це карають, а адміністративні акти кажуть лише, як це доводять.
Наслідки, які це має
Рішення є остаточним і загальнообов’язковим від публікації, тобто від 11 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції. Оскільки це відхилення, воно не скасовує жодного тексту і нічого не змінює. Хто шукає зміни закону, не знайде жодної: наслідок полягає в тому, щоб закрити аргумент, а не переписати норму.
Перший наслідок настає у справі в Куртя-де-Арджеші, яка відновлюється перед суддею, з незачепленою нормою. Рішення надсилають Суду першої інстанції міста Куртя-де-Арджеш.
Другий наслідок стосується кожного, хто захотів би повторити ту саму критику. Відхилення як необґрунтованого формально не блокує нового заперечення, але робить його майже марним: Суд висловився по суті, сказав, що текст конституційний, і суд, до якого звернуться з тією самою критикою, пошлеться на це рішення. Різниця з відхиленням як неприйнятного важлива. Неприйнятне означає, що по суті справу не розглядали і що питання залишається відкритим. Необґрунтоване означає, що по суті справу розглянули і що відповідь дано.
Третій наслідок це той, що важить у справі, яка зараз у провадженні. Захист, побудований на думці, що процедура визначення вмісту алкоголю є незаконною, бо міститься в наказі, а не в законі, більше не має на що спиратися в конституційній площині. Проте це не закриває оспорювання самого доказу: Суд сказав, що процедура є механізмом отримання доказу, а дотримання цього механізму й далі перевіряє кримінальний суд, за звичайними правилами недійсності і виключення доказів.
Четвертий наслідок непрямий і стосується чинної редакції закону. Відповідь Суду формально стосується тексту, що вийшов із чинності, але її міркування без зусиль переносяться на чинний текст: і редакція 2024 року ст. 336 ч. (1) використовує той самий поріг 0,80 г/л, а процедура визначення міститься так само в акті, нижчому за закон, у Постанові Уряду № 877/2024.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
Внаслідок цього рішення не змінилося нічого. Проте сам текст змінювався двічі за майже п’ять років, поки справа була в Суді, і для водія саме тут корисна частина.
Перша зміна прийшла від Суду, одинадцять років тому. Рішенням № 732 від 16 грудня 2014 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 69 від 27 січня 2015 року, Суд задовольнив заперечення і встановив, що словосполучення «на момент відібрання біологічних зразків» зі ст. 336 ч. (1) є неконституційним. Згідно зі ст. 147 ч. (1) Конституції, положення, визнане неконституційним, зупиняється в силу закону і припиняє свою юридичну дію через 45 днів від опублікування рішення, якщо Парламент або Уряд не приведуть його у відповідність до Конституції. Ніхто не втрутився, отже, словосполучення залишилося без дії з 13 березня 2015 року. Що залишилося чинним, Суд пояснив у Рішенні № 238 від 8 квітня 2021 року, опублікованому в Офіційному віснику Румунії № 613 від 22 червня 2021 року: текст карає того, хто має понад 0,80 г/л на момент виявлення в дорожньому русі, а не на момент відібрання, а значення за кермом відновлюють зворотним розрахунком, відштовхуючись від токсикологічного аналізу, зробленого пізніше.
Друга зміна прийшла від Парламенту, на вісім років пізніше. Ст. I п. 7 Закону № 200/2023, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 616 від 6 липня 2023 року і чинного з 9 липня 2023 року, ст. 336 ч. (1) було переписано так: «Керування дорогами загального користування транспортним засобом, для якого закон передбачає обов’язковість наявності посвідчення водія, особою, яка має вміст понад 0,80 г/л чистого алкоголю в крові, карається позбавленням волі від одного до 5 років або штрафом.» Єдина зміна це зникнення тих шести слів, визнаних неконституційними 2014 року. Поріг залишився 0,80 г/л, покарання залишилося від одного до 5 років або штраф. Тоді ж з’явився і новий злочин, ст. 3361, для того, хто споживає алкоголь або психоактивні речовини після пригоди з загиблими чи пораненими, до відібрання проб.
Третя зміна найважча з усіх. Ст. III п. 4 Закону № 172/2024, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 510 від 31 травня 2024 року і чинного з 3 червня 2024 року, переписано всю ст. 336. Діяння з ч. (1) карається тепер позбавленням волі від 1 до 5 років і забороною здійснювати певні права. Варіант штрафу зник, а додаткове покарання стало обов’язковим. Ч. (2) однаково карає керування під впливом психоактивних речовин, а ч. (3) піднімає покарання до 2 до 7 років і заборони здійснювати певні права за публічне перевезення людей, перевезення небезпечних речовин чи продуктів і практичне навчання або приймання іспиту на посвідчення. Той самий закон додав до ст. 83 нову частину, яка говорить, що не можна призначити відстрочення застосування покарання за злочини зі ст. 335 і 336.
Змінилися тим часом і рамки навколо оспорюваної процедури. Наказ міністра охорони здоров’я № 1.512/2013 скасовано Наказом міністра охорони здоров’я № 3.969/2024, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 735 від 26 липня 2024 року, а правила відбирання, зберігання і перевезення перейшли до Постанови Уряду № 877/2024, опублікованої в Офіційному віснику Румунії № 709 від 19 липня 2024 року. Отже, процедура піднялася з наказу міністра до постанови Уряду, але все одно залишилася нижче рівня органічного закону, тобто саме там, де, за словами автора заперечення, їй бути не можна.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Дає відповідь по суті, а не процесуальне відхилення. Текст визнано конституційним щодо висунутої критики, отже, дискусія про рівень акта, який регулює вимірювання вмісту алкоголю, отримує розв’язання, а не відкладення.
- Чітко відокремлює норму криміналізації від засобів доказування. Закон встановлює діяння, поріг і покарання, а адміністративні акти встановлюють, як доводять перевищення порога. Це розрізнення корисне не лише у дорожніх справах.
- Ухвалено одностайно, без окремої чи збіжної думки, отже, не залишає сумнівів щодо того, що Суд хотів сказати.
- Опосередковано підтверджує, що поріг 0,80 г/л чистого алкоголю в крові є об’єктивною умовою кримінальної норми, а не результатом адміністративної оцінки.
- Закриває шлях оскарження, який забирав час у судах. Аргумент про те, що процедура визначення вмісту алкоголю мала б бути органічним законом, висували неодноразово, а розв’язання по суті виводить його з майбутніх справ.
Що залишається проблемою
- Між ухваленням і опублікуванням минуло 206 днів, а рішення діє лише від опублікування. Жодна норма не встановлює Судові строку опублікування рішень, ухвалених за запереченнями.
- Від ухвали про звернення до опублікування минуло 1 793 дні, майже п’ять років, заради мотивування по суті з восьми пунктів. На день ухвалення текст, який судили, не діяв уже 954 дні.
- Рішення не цитує жодного попереднього рішення Суду щодо ст. 336. Рішення № 238/2021 з’являється один раз, у викладі висновків прокурора, а не в міркуваннях Суду.
- Ніде не сказано, до якого моменту відноситься вміст алкоголю, хоча відтворено текст, який містить словосполучення, скасоване 2014 року саме з цієї причини. Відповідь існує, але в інших рішеннях.
- Не розглянуто практичного запитання, що стоїть за критикою: що буде, якщо процедуру відбирання не дотримано. Суд кваліфікує її як механізм доказування і на цьому зупиняється.
- Перелік елементів злочину з пункту 15 не збігається з переліком із пункту 19, і різниця не стилістична.
Корисні поради
- Перевірте спершу дату діяння, бо від неї залежить покарання. До діянь, учинених до 2 червня 2024 року, застосовується редакція, яка допускала штраф як альтернативу позбавленню волі, якщо вона сприятливіша, згідно зі ст. 15 ч. (2) Конституції і ст. 5 Кримінального кодексу. Для діянь від 3 червня 2024 року штрафу в ст. 336 ч. (1) більше немає.
- Запам’ятайте часовий орієнтир: поріг 0,80 г/л відноситься до моменту керування, а не до моменту відібрання. Значення з протоколу аналізу це відправна точка для зворотного розрахунку, а не кінцева цифра. Нинішнє рішення правила не повторює, але воно походить із Рішення № 732/2014 і пояснене в Рішенні № 238/2021.
- Не будуйте захист на думці, що процедура визначення вмісту алкоголю є незаконною, бо встановлена наказом чи постановою Уряду. Нинішнє рішення прямо відповідає на цей аргумент і відхиляє його.
- Оспорюйте натомість конкретне дотримання процедури, якщо є підстави: строк між виявленням і відібранням, умови зберігання і перевезення проби, тотожність зразка, зворотний розрахунок. Процедура є, у формулюванні рішення, засобом доказування, а засоби доказування перевіряє кримінальний суд.
- Коли читаєте текст із Кримінального кодексу на законодавчому порталі, дивіться на дату, до якої оновлено консолідовану редакцію. Ст. 336 переписували двічі менш ніж за рік, а стара редакція показує інший рівень покарання, ніж застосовний.
- Не плутайте два рішення, опубліковані у вересні 2026 року на ту саму статтю. Рішення № 136/2026, з Офіційного вісника Румунії № 743 від 3 вересня 2026 року, стосується моменту, на який вимірюють вміст алкоголю. Рішення № 140/2026, з Офіційного вісника Румунії № 773 від 11 вересня 2026 року, стосується рівня акта, який регулює процедуру вимірювання. Обидва ухвалено того самого дня, і обидва відхилено.
Часті запитання
Що коротко вирішив Конституційний Суд?
Що означає відхилене як необґрунтоване і чим воно відрізняється від відхиленого як неприйнятне?
Чи змінилося щось для водіїв після цього рішення?
Що карається сьогодні за ст. 336 ч. (1) і як саме?
Що змінив Закон № 200/2023 у розглянутому тексті?
Я у справі про діяння до липня 2023 року. Що означає це рішення для мене?
Де зараз записані правила відбирання й аналізу?
Чому це тривало так довго?
Де знайти повний текст рішення?
Помилки та невідповідності в опублікованому тексті
- Резолютивна частина визнає конституційною редакцію, яка містить словосполучення без юридичної дії з 13 березня 2015 року, і не виключає його. Пункт 10 відтворює предмет заперечення як положення ст. 336 ч. (1), «які мають такий зміст», а наведений текст містить словосполучення «на момент відібрання біологічних зразків». У пункті 11 те саме рішення показує, що Рішенням № 732 від 16 грудня 2014 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 69 від 27 січня 2015 року, Суд встановив неконституційність саме цього словосполучення. Згідно зі ст. 147 ч. (1) Конституції, положення, визнані неконституційними, зупиняються в силу закону, а якщо Парламент або Уряд не втрутяться протягом 45 днів від опублікування рішення, вони припиняють свою юридичну дію; ніхто не втрутився, отже, строк збіг 13 березня 2015 року. Проте резолютивна частина встановлює, що «положення ст. 336 ч. (1) Кримінального кодексу, у редакції, що передувала набранню чинності Законом № 200/2023 (…), є конституційними щодо висунутої критики», без жодного застереження щодо словосполучення. Добросовісний читач може дійти двох висновків: або вся попередня редакція, разом зі словосполученням, визнана дійсною для діянь до 9 липня 2023 року, або словосполучення перебуває поза контролем, бо вже не діяло. У старих справах різниця вирішує, чи поріг 0,80 г/л відноситься до моменту керування, чи до моменту відібрання, тобто вирішує винуватість. Рішення № 136/2026, ухвалене того самого дня і на той самий текст, розглядає цей пункт прямо.
- Пункт 15 і пункт 19 по-різному перелічують елементи злочину, і з першого випливає умова, якої другий не вимагає. Пункт 15 зазначає, що діяння з ч. (1) «передбачає два визначальні елементи: з одного боку, керування транспортним засобом під впливом алкоголю, а з другого, вміст понад 0,80 г/л чистого алкоголю в крові», і додає, що «дві умови мають бути виконані сукупно». Пункт 19 описує той самий об’єктивний елемент інакше: «керування дорогами загального користування транспортним засобом, для якого закон передбачає обов’язковість наявності посвідчення водія, особою, яка має вміст понад 0,80 г/л чистого алкоголю в крові», без жодної окремої вимоги перебувати під впливом алкоголю. Текст, наведений самим Судом у пункті 10, такої вимоги не містить, натомість містить дві умови, які пункт 15 пропускає: керування має відбуватися дорогами загального користування, а транспортний засіб має бути таким, для якого закон вимагає посвідчення водія. Наслідок видно в процесі: з пункту 15 можна доводити, що обвинувачення має довести, крім цифри з протоколу аналізу, ще й стан сп’яніння, а з пункту 19, що цифри досить. Обидва формулювання містяться в тому самому рішенні і можуть бути використані як такі, в акті, предметом якого є саме питання, чи містить закон усі елементи складу злочину.
Аналіз редакції
Розрізнення, яке робить Суд, правильне й корисне: норма криміналізації має сказати, що заборонено і як за це карають, а те, як доводять її порушення, ніяк не може вміститися теж у законі. Якби було інакше, кожна лабораторна дрібниця вимагала б зміни Кримінального кодексу. Проблема в тому, що відповідь зупиняється саме там, де починається важка частина. Автор заперечення скаржився не на те, що процедура технічна, а на те, що поріг 0,80 г/л є єдиною межею між адміністративним правопорушенням і злочином, а результат, який каже, з якого боку межі ти опинився, повністю виробляється за правилами, яких Парламент не писав і не контролює. Суд називає цю процедуру «технічним механізмом отримання доказу» і вважає питання закритим. У восьми пунктах мотивування по суті немає жодного слова про те, що буває, коли механізму не дотримано.
Критика, до речі, пережила акт, який на неї відповів. Коли заперечення висунули, у жовтні 2021 року, процедура містилася в Наказі міністра охорони здоров’я № 1.512/2013. Від 19 липня 2024 року вона міститься в Постанові Уряду № 877/2024, опублікованій в Офіційному віснику Румунії № 709. Вона піднялася на щабель в ієрархії актів, але залишилася нижче рівня органічного закону, тобто саме там, де, за словами водія з Арджеша, їй бути не можна, а поріг 0,80 г/л залишився незмінним від однієї редакції тексту до іншої. Відповідь Суду 2026 року застосовується, по суті, і до редакції, чинної з 3 червня 2024 року, навіть якщо формально вона стосується редакції, що вийшла з чинності понад три роки тому.
Цифри розповідають другу частину історії, і їх не видно з читання рішення, їх видно з підрахунку. Від Ухвали від 14 жовтня 2021 року до ухвалення рішення минуло 1 587 днів, а від ухвалення до опублікування ще 206, разом 1 793 дні, майже п’ять років. На день ухвалення текст, який судили, не діяв уже 954 дні. Порівняння, яке ставить цифру в контекст, це власна практика Суду щодо тієї самої статті: рішення, яке породило всю дискусію, Рішення № 732/2014, ухвалено 16 грудня 2014 року і опубліковано 27 січня 2015 року, тобто за 42 дні, майже вп’ятеро швидше. А Рішення № 136/2026, ухвалене на тому самому засіданні, на ту саму частину, опубліковано 3 вересня 2026 року, на вісім днів раніше за це. Дві відповіді на те саме питання по суті, дані того самого дня, дійшли до читача у двох різних випусках Офіційного вісника Румунії, більш ніж через півроку після того, як їх було написано.
Третє зауваження виходить із зіставлення двох дат із того самого пункту. У пункті 17 показано, що Наказ міністра охорони здоров’я № 1.512/2013 скасовано Наказом № 3.969/2024, опублікованим 26 липня 2024 року, а далі, що «після скасування» правила було встановлено Постановою Уряду № 877/2024. Проте Постанову було опубліковано 19 липня 2024 року, на сім днів раніше за наказ про скасування, отже, порядок зворотний до описаного. Реальна послідовність показує дбайливість емітента, а не недогляд: нові норми ввели в дію першими, щоб не залишилося жодного дня без процедури відбирання, а старий наказ скасували вже потім. Це саме та деталь, яка зміцнила б міркування Суду, якби її прочитали в тому порядку, у якому все відбувалося. І нарешті, рішення не цитує жодного попереднього рішення щодо ст. 336: те, що з 2021 року, з’являється лише у викладі висновків прокурора, а те, що з 2014 року, згадане як законодавча історія, а не як прецедент. Для акта, який публікують саме для того, щоб він був загальнообов’язковим, відсутність посилання це втрата: читач не може відрізнити усталену практику від одномоментного розв’язання.
Що потрібно змінити
- Запис у ст. 336 Кримінального кодексу моменту, до якого відноситься вміст алкоголю. Одне речення, яке каже, що поріг оцінюють на момент керування. Наслідок: зникає дискусія, яка породила Рішення № 732/2014 і яка відтоді повторюється зі справи у справу, а зворотний розрахунок вмісту алкоголю отримує законну підставу, а не лише судову практику.
- Пряма згадка, у предметі заперечення, фрагментів, які більше не мають юридичної дії. Коли Суд розглядає стару редакцію, що містить раніше скасоване словосполучення, предмет варто визначати з цим застереженням. Наслідок: суди, які застосовують рішення у справах про давні діяння, більше не мають двох можливих прочитань резолютивної частини.
- Виправлення переліку елементів складу з пункту 15 опублікованою поправкою. Наслідок: зникає аргумент про те, що обвинувачення мало б доводити стан сп’яніння окремо від перевищення порога, аргумент, який може спиратися на офіційний текст рішення.
- Законний строк для опублікування в Офіційному віснику Румунії рішень Суду, ухвалених за запереченнями. Наслідок: проміжок у 206 днів між ухваленням і опублікуванням став би неможливим, а суди, які тим часом розглядають справу, з якої прийшло питання, знали б, коли отримають відповідь.
- Опублікування в одному випуску рішень, ухвалених того самого дня на той самий текст закону. Наслідок: читач і суд отримують відповідь цілком і одразу, а не половину 3 вересня і другу половину 11 вересня, з ризиком, що одну з них прочитають без другої.
- Цитування власного прецеденту тоді, коли Суд висловлюється вдруге щодо тієї самої статті. Наслідок: той, хто читає рішення, бачить, чи має перед собою сталу практику, а автори заперечень не повторюють кроку, вже закритого з того самого мотиву.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 773 від 11 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 103 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.