Коротко
- Хлорпірифос, інсектицид, виведений з європейського сільського господарства у 2020 році, від 30 вересня 2026 року стає стійким органічним забруднювачем, тобто речовиною, виробництво, введення в обіг і використання якої заборонені в усьому Союзі. Делегований регламент (ЄС) 2026/1423 додає його до частини A додатка I до Регламенту (ЄС) 2019/1021 і встановлює граничне значення 0,01 мг/кг для випадків, коли речовина присутня як ненавмисна слідова домішка. Акт з’явився в Офіційному журналі Європейського Союзу 10 вересня 2026 року і застосовується лише від 30 вересня, на двадцятий день після опублікування.
- Кого це стосується. Будь-якого виробника, імпортера, дистриб’ютора або професійного користувача з Румунії, який виготовляє, привозить до Союзу, продає чи використовує речовини, суміші або вироби, у які хлорпірифос може потрапити, зокрема як домішка, що залишилася від давніх процесів: виробників хімічних речовин, імпортерів виробів із пластмаси, текстилю, шкіри або обробленого дерева, лабораторії аналізів, які роблять визначення, і власників давніх запасів інсектициду. Регламент застосовується прямо, без закону про транспозицію, а покарання за порушення національні, бо стаття 14 Регламенту (ЄС) 2019/1021 залишає їх кожній державі-члену.
- Цифри і строки, які мають значення. Межа 0,01 мг/кг означає один грам хлорпірифосу на сто тонн матеріалу і є, від 30 вересня 2026 року, найсуворішим граничним значенням забруднення в усьому додатку I: у 2,5 раза нижчим за два значення 0,025 мг/кг перфторованих сполук і в тисячу разів нижчим за значення 10 мг/кг бромованих дифенілових етерів. Вироби, виготовлені до 30 вересня 2026 року включно, уникають заборони ще шість місяців, тобто до 30 березня 2027 року, а ті, що вже у вжитку, уникають її остаточно. Між ухваленням акта, 30 червня 2026 року, і його застосуванням минуло 92 дні, з яких 72 до опублікування.
Опубліковано: Офіційний журнал Європейського Союзу, серія L, 2026/1423 від 10 вересня 2026 року
Набирає чинності: 30 вересня 2026 року, на двадцятий день після опублікування, за статтею 2
Європейський регламент, опублікований 10 вересня, і регламент, який застосовується від 10 вересня, це дві різні речі, і хлорпірифос показує, чому ця відмінність важлива: його заборона записана в Офіційному журналі Європейського Союзу вже три тижні, але починає діяти лише з 30 вересня 2026 року. Делегований регламент Комісії (ЄС) 2026/1423 має лише дві статті й додаток на один рядок, однак той рядок переводить речовину з режиму галузевої заборони в режим загальної заборони, з допуском на забруднення, опущеним до межі, на якій лабораторії ще можуть його виміряти. Офіційний журнал Європейського Союзу українською не виходить, тож ця стаття спирається на англійську версію акта.
Хлорпірифос це фосфорорганічний інсектицид, яким десятиліттями користувалися в сільському господарстві, від зернових і овочевих культур до садів і цитрусових. У Союзі його більше не можна використовувати як діючу речовину в засобах захисту рослин з 2020 року, після Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2020/18 від 10 січня 2020 року, який відмовив у поновленні його затвердження, і не можна в біоцидних продуктах, за Регламентом (ЄС) № 528/2012. Між рішенням більше не поновлювати його затвердження і набранням чинності загальною забороною минуло 2.455 днів, тобто шість років і вісім місяців.
Що змінюється тепер, це юридичний статус речовини, а не її використання як пестициду, яке й так було закрите. Заборони 2020 року стосувалися певного використання, дозволеного за певною процедурою. Перелік із додатка I до Регламенту (ЄС) 2019/1021 про стійкі органічні забруднювачі стосується не використання, а речовини: стаття 3 параграф (1) забороняє виробництво, введення в обіг і використання речовин із того переліку, чи то окремо, чи то у складі сумішей або виробів. Різницю найкраще видно на контейнері з іграшками, з текстилем або з гумовими деталями, привезеними з-поза Союзу: до 29 вересня 2026 року наявність у них сліду хлорпірифосу сама собою не була порушенням правил про стійкі органічні забруднювачі, бо речовина не була в переліку. Від 30 вересня є, якщо вона перевищує 0,01 мг/кг.
Шлях до цього починається поза Союзом. Конференція Сторін Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, що зібралася дванадцятий раз між 28 квітня і 9 травня 2025 року, вирішила включити хлорпірифос до додатка A до конвенції, переліку речовин, які кожна сторона має заборонити або ліквідувати. Союз підтримав включення Рішенням Ради (ЄС) 2025/868 від 23 квітня 2025 року, яке встановило його переговорну позицію. Від рішення конференції до фактичного застосування в Союзі минуло 509 днів.
Конференція включила речовину з конкретними винятками, тобто залишила сторонам можливість просити продовження деяких видів використання. Союз ними не скористався. Міркування 5 регламенту ясно каже чому: оскільки хлорпірифос не затверджено в Союзі як діючу речовину в засобах захисту рослин і в біоцидних продуктах, речовина має фігурувати в додатку I без конкретних винятків. Європа входить, отже, у конвенцію на суворішій позиції, ніж та, яку дозволяла б сама конвенція.
Тут пояснюється і розбіжність дат, яка дає назву цій статті. Комісія ухвалила акт 30 червня 2026 року, але опублікувати його тоді не могла. Делегований регламент, ухвалений на підставі статті 15 параграфа (1) Регламенту (ЄС) 2019/1021, проходить через фільтр статті 18 параграфа (6) того самого регламенту: він набирає чинності лише якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловлять заперечень протягом двох місяців від повідомлення, причому цей строк продовжується ще на два місяці на вимогу будь-якого з них. Ті 72 дні між ухваленням і опублікуванням це, практично, вікно контролю двох інституцій плюс дні до друку. Над ним додається власний строк акта, ті двадцять днів зі статті 2, які переносять застосування на 30 вересня 2026 року.
Додаток на один рядок каже, у повному обсязі, лише це: у частині A додатка I до Регламенту (ЄС) 2019/1021 додають рубрику «Хлорпірифос», з номером CAS 2921-88-2 і номером ЄС 220-864-4, а в колонці, зарезервованій для винятків і специфікацій, зазначають, що стаття 4 параграф (1) літера (b) охоплює концентрації хлорпірифосу, менші або рівні 0,01 мг/кг, тобто 0,000001 відсотка за масою, коли вони присутні в речовинах, сумішах або виробах. Відсоткову рівність можна перевірити: 0,01 міліграма на один кілограм це одна частина на сто мільйонів, тобто одна мільйонна відсотка.
Відсилання до статті 4 параграфа (1) літери (b) це та частина, яку поспішний читач розуміє точно навпаки. Той текст виводить з-під заборони статті 3 речовину, присутню як ненавмисна слідова домішка, однак лише «так, як це визначено у відповідних рубриках додатка I або II». Без значення, записаного в рубриці, відступ не має звідки застосовуватися, а заборона діяла б за будь-якої концентрації, зокрема за такої, якої жодна лабораторія не може підтвердити. Поріг 0,01 мг/кг, отже, не послаблює заборону: він робить її застосовною. Міркування 6 каже це прямо, говорячи про посилення застосування і забезпечення виконання статті 3 параграфа (1).
Наслідки, які це має
Перший наслідок це сама заборона, і вона загальна. Від 30 вересня 2026 року виробництво, введення в обіг і використання хлорпірифосу заборонені в Союзі, без жодного конкретного винятку: немає дозволеного використання, немає строку на вичерпання, немає дозволеної кількості. Регламент застосовується прямо, тож заборона не чекає жодного румунського закону.
Другий наслідок стосується власників запасів, і він негайний. Стаття 5 параграф (1) Регламенту (ЄС) 2019/1021 каже, що власник запасу, який складається з речовини з переліку додатка I або містить її і використання якої не дозволене, управляє запасом як відходами. Оскільки нова рубрика не передбачає жодного дозволеного використання, будь-яка кількість хлорпірифосу, що лежить на складі в Румунії, стала 30 вересня 2026 року відходами. Режим щорічного повідомлення зі статті 5 параграфа (2), той, що починається із запасів понад 50 кг, тут не застосовується, бо той стосується лише речовин, використання яких залишається дозволеним.
Третій наслідок відкриває вікно на шість місяців і його найлегше пропустити, бо воно не з’являється ні в делегованому регламенті, ні в його додатку. Стаття 4 параграф (2) базового регламенту передбачає, що для речовини, доданої до додатка I після 15 липня 2019 року, стаття 3 не застосовується протягом шести місяців, якщо речовина присутня у виробах, виготовлених до дати, на яку регламент стає застосовним до відповідної речовини, або на цю дату. Відлічене від 30 вересня 2026 року, вікно закривається 30 березня 2027 року, тобто через 181 день. До того часу партія виробів, виготовлених щонайпізніше 30 вересня 2026 року, може рухатися, навіть якщо несе сліди хлорпірифосу понад 0,01 мг/кг. Після, ні.
Наступний наслідок постійний і грає у зворотний бік. Другий абзац тієї самої статті 4 параграфа (2) виводить з-під заборони речовину, присутню у виробах, що були у вжитку до дати застосування. Зібрані меблі, встановлене обладнання, носений одяг не підпадають під заборону і не мають виводитися з користування. Держава-член, яка виявляє такі вироби, зобов’язана, натомість, повідомити Комісію і Європейське агентство з хімічних речовин.
П’ятий наслідок відсутній, і саме тому про нього треба сказати. Хлорпірифос входить до додатка I, а не до додатка IV. Додаток IV це перелік речовин, для яких стаття 7 встановлює суворий режим відходів зі стійкими органічними забруднювачами: знищення або необоротне перетворення вмісту забруднювача, заборона будь-якої операції, яка привела б до утилізації, рециклювання або повторного використання виділеної речовини, граничні концентрації, записані в додатку. Перевірено в консолідованому тексті регламенту станом на 30 вересня 2026 року: хлорпірифосу немає ніде в додатку IV. Відходи, забруднені ним, залишаються, отже, під загальним режимом відходів, а не під режимом стійких органічних забруднювачів.
Останній наслідок це наслідок лабораторного методу, і його видно лише поряд з іншою частиною європейського законодавства. Значення 0,01 мг/кг вибране не випадково: це саме та межа кількісного визначення, яку референтні лабораторії Союзу підтвердили для хлорпірифосу, а Регламент Комісії (ЄС) 2020/1085 від 23 липня 2020 року встановив її як стандартне значення для залишків у харчових продуктах. Новий поріг забруднення стоїть, отже, саме на рівні, на якому визначення починає бути можливим. На практиці будь-який кількісно визначений слід хлорпірифосу в речовині, у суміші або у виробі є порушенням.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
До 29 вересня 2026 року хлорпірифос був речовиною, забороненою за видами використання. Двома закритими брамами були брама засобів захисту рослин, через відмову в поновленні затвердження з Імплементаційного регламенту (ЄС) 2020/18, і брама біоцидних продуктів, через Регламент (ЄС) № 528/2012. Поряд із ними максимальні межі залишків у харчових продуктах були опущені до 0,01 мг/кг Регламентом (ЄС) 2020/1085. Жодна частина цього набору, однак, не зачіпала речовину як таку: виробництво на експорт, наявність як домішки в промисловій суміші або в імпортованому виробі не були покриті жодним із тих трьох актів.
Від 30 вересня 2026 року заборона лежить на речовині. Це змінює три конкретні речі. Перша, експорт: стаття 3 параграф (1) забороняє виробництво, тож більше немає й виробництва для ринків поза Союзом. Друга, імпорт виробів: контейнер, що проходить через Констанцу, підпадає під заборону, якщо несе більше за 0,01 мг/кг, незалежно від того, що написано в митній декларації про використання. Третя, запаси: те, що досі могло лежати на складі як невикористовний товар, стало відходами через дію статті 5 параграфа (1).
Змінилася і позиція Союзу щодо міжнародної конвенції. Рішення Конференції Сторін від травня 2025 року включило хлорпірифос з конкретними винятками, тобто залишило відкритою можливість деяких повідомлених видів використання. Європейський текст заходить до переліку без жодного винятку. Порівняно із сусідніми рубриками частини A додатка I, різницю можна виміряти: бромовані дифенілові етери, від тетра до дека, мають допуск 10 мг/кг у речовинах і 500 мг/кг сумарно в сумішах і виробах; гексабромциклододекан має 100 мг/кг; перфтороктанова кислота і перфторогексансульфонова кислота, найсуворіше трактовані досі, мають 0,025 мг/кг. Хлорпірифос має 0,01 мг/кг, тож стає речовиною з найменшим допуском на забруднення в усьому додатку.
Не змінився режим відходів. Додаток IV і додаток V, ті, що керують знищенням відходів зі стійкими органічними забруднювачами, залишилися незайманими, та й не могли бути зайнятими цим актом: стаття 15 параграф (1) базового регламенту дає Комісії повноваження змінювати делегованими актами лише додатки I, II і III, тимчасом як параграф (2) тієї самої статті вимагає від неї, щодо додатків IV і V, вносити законодавчі пропозиції. Шлях довший і проходить через Парламент і Раду.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Заборона стає перевірною. Внесення до переліку без граничного значення забруднення залишило б органи контролю без порогу, щодо якого міряти, і будь-який виявний слід став би спірним. Із записаними в рубриці 0,01 мг/кг контроль має цифру, а суб’єкт господарювання має критерій, який може зажадати від лабораторії.
- Поріг найсуворіший у додатку. На рівні 0,01 мг/кг, тобто один грам на сто тонн, допуск у 2,5 раза менший за допуск перфторованих сполук і в тисячу разів менший за допуск бромованих дифенілових етерів. Для нейротоксичної речовини, забороненої в сільському господарстві саме з причин здоров’я дітей, суворість пропорційна причині.
- Союз не користується винятками, які конвенція йому дозволяла б. Міжнародне включення зроблено з конкретними винятками; європейський текст не переймає жодного, бо відповідні види використання й так були закриті. Це випадок, коли узгодження з міжнародним правом не опускає європейський стандарт.
- Акт зачіпає одну-єдину речовину, тож його читають. Стаття 15 параграф (1) вимагає від Комісії ухвалювати окремий делегований акт для кожної речовини. Результат це текст із двох статей і однієї рубрики, який суб’єкт господарювання може пройти за кілька хвилин, замість регламенту про внесення змін із двадцятьма перемішаними речовинами.
- Вибране значення можна виміряти. Поріг збігається з межею кількісного визначення, підтвердженою референтними лабораторіями Союзу і використовуваною для харчових продуктів з 2020 року, тож він не вимагає нових методів і не дає результатів, яких ніхто не може відтворити.
Що залишається проблемою
- Відходи залишаються поза суворим режимом. Речовина входить до додатка I, але не до додатка IV, тож стаття 7 не наказує її необоротного знищення і не забороняє рециклювати матеріал, у якому вона є. Обов’язок управління запасами зі статті 5 параграфа (1) надсилає до статті 7 запас, для якого стаття 7 не має рубрики.
- Вікно на шість місяців не має в акті дати початку. Стаття 4 параграф (2) базового регламенту прив’язує строк до дати, на яку регламент стає застосовним до речовини, але делегований регламент цієї дати не називає і про строк не згадує. Суб’єкт господарювання дізнається про ті шість місяців лише якщо відкриє базовий акт, а не акт опублікований.
- Нічого не сказано про доказ дати виготовлення. Вікно на шість місяців і постійне звільнення для виробів, що у вжитку, залежать обидва від моменту виготовлення, а обов’язок його довести лягає на власника, причому акт не каже, яким документом це робиться.
- Розбіжність між міжнародним рішенням і застосуванням становить рік і п’ять місяців. Від 9 травня 2025 року до 30 вересня 2026 року минуло 509 днів, у які речовина могла рухатися в імпортованих виробах без жодної межі забруднення.
- Поріг на межі кількісного визначення переносить дискусію до лабораторії. Коли граничне значення збігається з межею, на якій метод починає давати результати, невизначеність вимірювання сама стає предметом спору, а акт не каже, як трактують результат, що опинився точно на порозі.
Корисні поради
- Перевірте спершу, чи маєте запас, хоч би яким давнім він був. Каністра інсектициду, що залишилася на складі, кількість технічної речовини, збережена для калібрування, або промислова суміш, у яку хлорпірифос входив як сировина, стали відходами 30 вересня 2026 року через дію статті 5 параграфа (1) Регламенту (ЄС) 2019/1021. Їх більше не можна продавати, більше не можна використовувати і більше не можна тримати як товар безкінечно.
- Датуйте свої партії до 30 березня 2027 року. Вироби, виготовлені до 30 вересня 2026 року включно, мають вікно на шість місяців, але вигода з нього залежить від здатності довести дату виготовлення. Виробнича картка, товаросупровідна накладна, декларація постачальника і протокол аналізу на партію це єдиний корисний доказ, і збирають їх заздалегідь, а не на перевірці.
- Зажадайте від лабораторії межу кількісного визначення щонайбільше 0,01 мг/кг, записану в пропозиції. Протокол аналізу, який повідомляє «нижче за межу кількісного визначення», не кажучи, яка це межа, не доводить нічого щодо нового порога. Поріг стоїть саме на рівні межі кількісного визначення, підтвердженої референтними лабораторіями Союзу, тож менш чутливий метод не може підтвердити відповідність.
- Запитайте постачальника з-поза Союзу письмово саме про хлорпірифос, а не про пестициди загалом. Загальні декларації про відсутність заборонених речовин не покривають рубрику, додану 30 вересня 2026 року. Просіть назву речовини, номер CAS 2921-88-2 і значення, щодо якого зроблено визначення.
- Не виводьте з користування вироби, уже встановлені або використовувані. Другий абзац статті 4 параграфа (2) звільняє їх від заборони остаточно. Плутанина коштує грошей, не приносячи жодного виграшу у відповідності.
- Не покладайтеся на винятки з міжнародної конвенції. Конференція Сторін включила речовину з конкретними винятками, але європейський текст не перейняв жодного. Міжнародні переговори, які щось дозволяють, не означають, що право Союзу це теж дозволяє.
- Перевірте, чи маєте й обов’язки звітування за іншими переліками. Хлорпірифос залишається врегульованим і як залишок у харчових продуктах, через межу 0,01 мг/кг з Регламенту (ЄС) 2020/1085, і як відмовлена діюча речовина, через Імплементаційний регламент (ЄС) 2020/18. Суб’єкт господарювання з харчової промисловості має, отже, два порога для дотримання, з тією самою цифрою і різними підставами.
Часті запитання
Чому акт опублікований 10 вересня, а застосовується від 30?
Хіба хлорпірифос не був уже заборонений у Союзі?
Що означає 0,01 мг/кг у конкретних величинах?
Якщо партія імпортованих виробів перевищує поріг, що буде?
Що робити із запасом інсектициду, що залишився з часів до 2020 року?
Чи треба повідомити органові про запас?
Хто застосовує покарання в Румунії?
Чи відходи, що містять хлорпірифос, треба знищувати спалюванням?
Аналіз редакції
Акт розв’язує реальну проблему і розв’язує її чисто. Хлорпірифос був, до 29 вересня 2026 року, речовиною, забороненою за видами використання, і вільною як товар: його не можна було розпилювати на культуру помідорів у Союзі, але можна було виробляти тут на експорт, можна було вносити як домішку до промислової суміші і можна було привозити в будь-якому імпортованому виробі, без жодної межі забруднення. Дві статті й рубрика на один рядок закривають усі ці шляхи одним рухом, а те, що текст має кілька тисяч знаків, не робить його малим: перелік із додатка I це одне з небагатьох місць у європейському праві хімічних речовин, де заборона приклеюється до речовини, а не до її використання.
Найкраща цифра акта в акті не записана. Цифра 0,01 мг/кг стає, від 30 вересня 2026 року, найсуворішим допуском на забруднення в усьому додатку I. Порівняння можна зробити за рубриками, у консолідованому тексті: бромовані дифенілові етери мають 10 мг/кг у речовинах і 500 мг/кг сумарно в сумішах і виробах, гексабромциклододекан має 100 мг/кг, а перфтороктанова кислота і перфторогексансульфонова кислота, найсуворіше трактовані досі, мають 0,025 мг/кг. Хлорпірифос опускає поріг у 2,5 раза нижче за останні і в тисячу разів нижче за перші. Для нейротоксичної речовини, виведеної зі сільського господарства саме з причин здоров’я дітей, суворість зрозуміла. Варто, однак, сказати, що ця суворість міряється саме на межі кількісного визначення методів: цифра збігається зі значенням, яке референтні лабораторії Союзу підтвердили у 2020 році для харчових продуктів, Регламентом (ЄС) 2020/1085. Законодавець обрав, отже, єдине значення, яке могло бути і перевірним, і близьким до нуля, а практичний наслідок у тому, що будь-який кількісно визначений слід стає порушенням.
Слабка частина конструкції не в опублікованому тексті, а в тому, що залишається після нього. Стаття 5 параграф (1) базового регламенту перетворює у відходи, від 30 вересня 2026 року, будь-який запас хлорпірифосу в Союзі, і надсилає управління ним до статті 7. Тільки що стаття 7 прив’язує всі свої обов’язки до додатка IV: знищення або необоротне перетворення, заборона утилізації і рециклювання виділеної речовини, граничні концентрації. Хлорпірифосу немає в додатку IV, перевірено в консолідованому тексті регламенту на дату набрання чинності цією зміною. Виходить відсилання, яке нічого не знаходить у призначенні: запасом треба управляти «відповідно до статті 7», а стаття 7 не має чого йому наказати. Для того, хто має тонну технічної речовини, різниця між двома можливими тлумаченнями, спалювання з необоротним знищенням або поводження як зі звичайними небезпечними відходами, це різниця між двома рахунками.
Комісія не могла виправити це цим актом, і саме тут спостереження, яке має значення. Стаття 15 параграф (1) дає їй повноваження змінювати делегованими актами лише додатки I, II і III. Щодо додатків IV і V параграф (2) тієї самої статті вимагає від неї вносити законодавчі пропозиції, тобто проходити через Європейський Парламент і через Раду. Так виходить асиметрія швидкості: заборона на ринку встановлюється за 509 днів від рішення Конференції Сторін, делегованим актом із двох статей, а режим відходів для тієї самої речовини чекає законодавчої процедури, яку навіть не оголосили. Стокгольмська конвенція вимагає від сторін, через статтю 6, і заходів щодо відходів, а не лише щодо виробництва й використання. Та половина міжнародного обов’язку залишається, для хлорпірифосу, непокритою.
Останнє спостереження стосується доступності тексту для того, хто має його дотримуватися. Імпортер, який відкриває Офіційний журнал Європейського Союзу 10 вересня 2026 року, читає акт, з якого не може дізнатися ні що має вікно на шість місяців для вже виготовлених виробів, ні що вироби, які у вжитку, звільнені остаточно, ні що його запас став відходами. Усі три стоять у статтях 4 і 5 базового регламенту, а новий акт їх не згадує. При внесенні речовини до переліку, де адресатами є тисячі суб’єктів господарювання без юридичного відділу, міркування на чотири рядки, яке нагадало б ці три наслідки, вартувало б більше за цілий додаток.
Що потрібно змінити
- Хлорпірифос має увійти і до додатка IV, законодавчою пропозицією, оголошеною разом із внесенням до переліку. Доки речовина є в додатку I і відсутня в додатку IV, стаття 5 параграф (1) надсилає запаси до статті 7, яка їх не покриває, а забруднені відходи можуть законно рециклюватися, зокрема й у нові матеріали. Гранична концентрація в додатку IV замкнула б коло і перетворила б заборону на ринку на фактичне виведення з обігу матеріалів.
- Нова рубрика має сказати, від коли течуть ті шість місяців зі статті 4 параграфа (2). Базовий текст прив’язує строк до «дати, на яку цей регламент стає застосовним до відповідної речовини», а та дата не записана ніде в акті, який її створює. Одне речення в колонці специфікацій, з датою 30 березня 2027 року, звільнило б тисячі суб’єктів господарювання від тлумачення і зробило б строк безспірно протиставним.
- Акт має сказати, чим доводиться дата виготовлення виробу. Вікно на шість місяців і постійне звільнення для виробів, що у вжитку, залежать обидва від моменту, якого ніхто не засвідчує. Відсилання до певного документа, декларації постачальника або картки партії, перенесло б дискусію з оцінки контролера в письмовий доказ.
- Міркування мають нагадати обов’язок управління запасами. Одна фраза, яка сказала б, що від дати застосування запасами хлорпірифосу управляють як відходами за статтею 5 параграфом (1), дійшла б до власників через акт, який вони читають, а не через той, якого вони не відкривають.
- Трактування результату, що опинився точно на порозі, має бути прямо визначене. Коли граничне значення збігається з межею кількісного визначення, невизначеність вимірювання перестає бути лабораторною дрібницею і стає тією межею, у якій вирішують, чи товар можна продати. Правило округлення або відсилання до розширеної невизначеності методу, як в інших режимах максимальних меж, скоротило б спори, перш ніж вони почнуться.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний журнал Європейського Союзу, серія L, 2026/1423 від 10 вересня 2026 року 3 сторінки PDF, 459 KB
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.