Коротко
- Конституційний Суд констатував, що законодавча ініціатива громадян щодо законів про освіту відповідає умовам Конституції, тож може обговорюватися в Парламенті. З 19 статей і пунктів проєкту 8 проходять, 11 падають, бо регулюють норми фіскального характеру.
- Проходять заходи, які не потребують додаткових грошей: менші класи (максимум 22 учні в початковій школі, 26 у гімназії та в ліцеї, 28 у післяліцейному навчанні), восьмий клас, організований окремо, повернення до педагогічного навантаження 18 годин з 1 вересня 2026 року, університетське навантаження максимум 16 умовних годин і дві години менше, за заявою, для викладачів з понад 25 роками в освіті та першою дидактичною категорією.
- Падають усі заходи з грошима: тариф оплати за годину, надбавка на облаштування в розмірі 3 зарплат, стипендії педагогічного бакалаврату й педагогічної магістратури, стипендія за олімпійські досягнення, стипендії румунам з-за кордону на весь рік, дві зарплати при виході на пенсію університетських викладачів, відпускні ваучери та виплата одним траншем сум, здобутих у суді.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 769 від 10 вересня 2026 року
Набирає чинності: 10 вересня 2026 року, з дати публікації
Проєкт закону, яким 153 532 громадяни вимагають повернути менші класи й педагогічне навантаження 18 годин, може обговорюватися в Парламенті, але без жодного з положень, що означали б додаткові гроші. Конституційний Суд ухвалив 15 липня 2026 року, одностайно, що законодавча ініціатива громадян щодо законів про освіту відповідає умовам, передбаченим статтею 74 Конституції, за винятком одинадцяти пунктів, які регулюють норми фіскального характеру. Висновок опублікували лише 10 вересня 2026 року, на 57 днів після ухвалення, а між цими двома датами Парламент сам законодавчо врегулював одну з тем ініціативи, межу зменшення навантаження для директорів шкіл.
Акт не є звичайним рішенням про неконституційність, і різниця має значення. Суд ухвалює рішення, коли перевіряє, чи закон або постанова відповідають Конституції. Він ухвалює висновки в невеликій кількості перевірочних повноважень, серед яких підтвердження обрання Президента, констатація обставин, що виправдовують тимчасове виконання обов’язків Президента, і, згідно зі статтею 146 літерою j) Конституції, перевірка виконання умов для здійснення законодавчої ініціативи громадянами. Тут Суд не оцінює, чи проєкт добрий, чи поганий. Він оцінює, чи громадяни мають право його подати.
Перевіряє він саме три речі, а їхньою підставою є стаття 48 Закону № 47/1992 і стаття 7 Закону № 189/1999. Перше: чи пропозицію опублікували так, як вимагає закон, і чи списки підписів засвідчили мери або уповноважені ними посадові особи. Друге: чи зібрано щонайменше 100 000 підписів громадян з правом голосу і чи вони походять щонайменше з четвертої частини повітів країни, з мінімум 5 000 підписів у кожному повіті та в муніципії Бухарест. Третє: чи предмет пропозиції не входить до сфер, заборонених статтею 74 частиною (2) Конституції, тобто фіскальних питань, питань міжнародного характеру, амністії та помилування. Суд прямо сказав, у пункті 11, що доцільність ініціативи його не стосується: вона залишається справою Парламенту.
Хто розпочав цей крок, видно з акта: ініціативний комітет з одинадцяти осіб, утворений нотаріально засвідченою заявою 19 листопада 2025 року, у якому фігурують лідери освітніх профспілкових федерацій. Заявленою ціллю в пояснювальній записці є Закон № 141/2025 про деякі фіскально-бюджетні заходи, чинний з 28 липня 2025 року, який збільшив педагогічне навантаження на дві години, підняв наповнюваність класів, урізав тариф оплати за годину і обмежив стипендії студентів. Ініціатива вимагає, по суті, повернути норми до редакції, що існувала до того закону.
Арифметика підписів показує, наскільки суворо фільтрують такий крок. У поданих списках було 185 568 підписів. Державні органи засвідчили 162 195, тож 23 373 не мали жодного засвідчення, тобто 12,6% від загальної кількості. Із засвідчених Суд визнав законно засвідченими 153 532, тож вилучив ще 8 663, тобто 5,3% від підтверджених меріями. Разом 32 036 підписів, 17,3% від зібраних, не взяли до розрахунку. Те, що залишилося, перевищує конституційну межу 100 000 на 53 532 підписи, тобто на 53,5%.
Підстави відхилень перелічені в пункті 14 і є дефектами мерій, а не підписантів: засвідчення, зроблені в сільській місцевості не мером, а кимось іншим, у повітах Димбовіца, Долж, Горж або Нямц; засвідчення, зроблені в міській місцевості не мером, а іншою особою, без зазначення документа про уповноваження, у Димбовіці та Вранчі; відсутність печатки, у дванадцяти повітах, наведених як приклад, від Арджешу і Бакеу до Вилчі та Вранчі; списки, надіслані в копії, а не в оригіналі, в Арджеші, Караш-Северіні, Констанці, Васлуї та Вранчі. У протилежний бік Суд не вважав дефектом відсутність дати засвідчення, яка стосувалася 3 856 прихильників, ані відсутність прямої формули засвідчення, доки список мав підпис і печатку органу.
Умова територіального поширення пройшла на межі. Ініціатори подали документи, з яких виходило, що 15 повітів мали кожен щонайменше 5 000 засвідчених підписів. Після перевірки законності засвідчень залишилося 12: муніципій Бухарест, Бігор, Клуж, Харгіта, Хунедоара, Ясси, Ілфов, Муреш, Сату-Маре, Селаж, Сібіу і Телеорман. Три впали. Ковасна опустилася з 5 317 заявлених підписів до 4 587 законно засвідчених, на 413 нижче межі. Марамуреш опустився з 5 113 до 4 992, тобто не дотягнув до межі на 8 підписів. Долж втратив найбільше: з 6 386 засвідчених підписів залишилося 2 822 законно засвідчених, тобто зникло 55,8% з них.
Наслідки, які це має
Висновок є остаточним і загальнообов’язковим і діє з 10 вересня 2026 року, з дати публікації. Стаття 11 частина (3) Закону № 47/1992 говорить, що висновки Суду публікують в Офіційному віснику Румунії і що вони є загальнообов’язковими, маючи силу лише на майбутнє. Оскарженню не підлягають.
Перший наслідок процедурний. Стаття 7 частина (5) Закону № 189/1999 пов’язує початок парламентської процедури з датою, коли Палата отримує висновок, а не з датою його публікації. Отже, Палата депутатів, у якій пропозицію зареєстрували 25 червня 2026 року і яка звернулася до Суду, може розпочати обговорення. З проєкту до обговорення входить лише підтверджена частина: одинадцять пунктів, визнаних неконституційними, не можуть бути ухвалені цим шляхом і не можуть бути повернені поправками до цієї пропозиції.
Другий наслідок змістовий, і його корисно прочитати пункт за пунктом, бо заголовки в пресі його не покривають. До Парламенту проходять вісім одиниць проєкту. Стаття I пункти 1, 2 і 3 переписують наповнюваність класів і правила формування навчальних груп. Стаття I пункт 7 вилучає з посадової інструкції теперішнє зменшення на дві години в діяльності за межами викладання. Стаття I пункт 8 запроваджує, за заявою, зменшення педагогічного навантаження на дві години для викладачів з понад 25 роками в освіті та першою дидактичною категорією, без зниження зарплати. Стаття II пункт 1 переписує зміст докторантських грантів. Стаття II пункт 6 знижує максимальне університетське педагогічне навантаження з 18 до 16 умовних годин на тиждень. Стаття III завершує, з 1 вересня 2026 року, виняток, яким педагогічне навантаження в доуніверситетській освіті було збільшене.
Падають одинадцять одиниць. Стаття I пункти 4 і 5 змінювали спосіб обчислення тарифу оплати за годину і додавали підвищення на 10% для тих, хто займається ще й управлінням класом. Стаття I пункт 6 підіймав надбавку на облаштування для штатних викладачів, розподілених у несприятливі або ізольовані зони, з однієї мінімальної валової зарплати в країні до 3 базових зарплат викладача. Стаття II пункти 2, 3, 4 і 5 стосувалися стипендій: розмір стипендій педагогічного бакалаврату з подвійною спеціалізацією і педагогічної магістратури, розрахований від чистої зарплати викладача-початківця замість чистої мінімальної зарплати, повернення стипендії за міжнародні олімпійські досягнення, скасованої в липні 2025 року, і надання стипендій румунам з-за кордону на весь календарний рік, включно з літніми канікулами. Стаття II пункт 7 приніс би з 2026-2027 академічного року дві зарплати, належні при виході на пенсію викладацькому та дослідницькому персоналу державних університетів. Стаття IV вимагала скасування трьох норм із Закону № 141/2025 і зміни четвертої. Стаття V змінювала базу обчислення відпускних ваучерів для персоналу освіти. Стаття VI вимагала виплати одним траншем, до 30 червня 2026 року, сум зарплатної природи, встановлених судовими рішеннями.
Третій наслідок не видно у висновку, але видно, якщо поставити його поряд із законами, які ініціатива хоче змінити. Стаття 10 частина (2) Закону № 198/2023 передбачає, що будь-яка зміна або доповнення того закону набирає чинності з першого дня навчального року, наступного за тим, у якому її ухвалили законом. Стаття 260 частина (16) Закону № 199/2023 говорить те саме про академічний рік. Якщо Парламент ухвалить у 2026-2027 навчальному році підтверджену частину статті I, менші класи не можуть застосовуватися раніше за перший день 2027-2028 навчального року, а університетське навантаження 16 умовних годин не може застосовуватися раніше за перший день 2027-2028 академічного року. Це правило можна обійти, і сам Закон № 141/2025 та Надзвичайна постанова Уряду № 1/2026 зробили з нього виняток, але обхід треба записати в законі про ухвалення. Якщо він не записаний, застосовується відкладення.
Четвертий наслідок відчують майбутні ініціативні комітети, а не підписанти цього. Суд встановив, у пунктах 22 до 26, що він розуміє під «фіскальними питаннями», і тлумачення широке. Не лише податки та збори, а й «ті елементи, які мають значний вплив на державний бюджет і які не стосуються майбутньої концепції його формування, а передбачаються для застосування в межах поточного виконання бюджету, як, наприклад, надання надбавок або фіксованих сум з державного бюджету». Причина, говорить Суд, у тому, що громадяни не мають загального погляду на бюджетні доходи та видатки, а значне збільшення державних видатків обов’язково вимагає й збільшення фіскального навантаження.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
До цього висновку стаття 74 частина (2) Конституції забороняла громадянським ініціативам «фіскальні питання», не сказавши, які саме. Суд відкрито визнає, у пункті 22, що норма «відсилає узагальнено», без розмежування, і що йому довелося виходити з визначення фіску в словнику Академії, щоб дізнатися, що це означає. Висновок з пункту 26 полягає в тому, що саме Судові належить компетенція встановлювати, від випадку до випадку, які фіскальні аспекти заборонені. Іншими словами, межа переміщується з тексту в судову практику.
По суті зміна режиму така. Раніше ініціативний комітет міг припускати, що йому заборонено пропонувати податки та збори. Тепер він знає, що йому заборонено й пропонувати видаток, який тисне на бюджет поточного року, навіть якщо цей видаток називається стипендією, надбавкою на облаштування або відпускним ваучером. Дозволеною залишається, щонайменше за цим прецедентом, організаційна частина: скільки учнів сидить у класі, скільки годин викладає вчитель, що написано в посадовій інструкції. Тобто саме та частина, яка не перекладається відразу в леї, виплачені з бюджету.
Гроші, які отримують учні, залишаються, отже, в руках Уряду: у вересні 2026 року Постанова Уряду № 738/2026 зберегла стипендії на рівні 450 і 300 леїв, але зняла з них строк, що спливав разом із навчальним роком.
Другою зміною, яку варто відзначити, є дзеркальна демонстрація Суду. Зменшення педагогічного навантаження в доуніверситетській освіті, стаття III, не є фіскальним, хоча воно й збільшує кількість фінансованих посад. Зменшення університетського навантаження з 18 до 16 умовних годин, стаття II пункт 6, не є фіскальним з тієї самої причини. Але стипендії, надбавка на облаштування і дві зарплати при виході на пенсію є фіскальними. Лінія розмежування, проведена Судом, це не «коштує чи не коштує», а «це сума, виплачена прямо особі, чи це правило організації, яке має, серед іншого, і ціну».
Щодо законів, які ініціатива хоче змінити, порівняння показує, наскільки багато змінилося б. У наповнюваності класів теперішня редакція статті 23 Закону № 198/2023 це редакція, написана Законом № 141/2025: у середньому 18 учнів і максимум 24 в початковій школі, 20 і максимум 28 у гімназії, 23 і максимум 30 у ліцеї, 26 і максимум 32 у післяліцейному навчанні, 17 і максимум 22 у групі дошкільників. Ініціатива вимагає 16 і максимум 22 в початковій школі, 18 і максимум 26 у гімназії, 22 і максимум 26 у ліцеї, 22 і максимум 28 у післяліцейному навчанні, 15 і максимум 20 у дошкільників. Найбільше зниження в ліцеї та в післяліцейному навчанні, по чотири учні в кожному випадку.
Реальна межа, однак, інша за цифру з таблиці, і це видно лише тоді, коли поставити частину (1) поряд із частиною (6). Сьогодні повітова дирекція освіти може затвердити перевищення максимуму на до чотирьох учнів, тож клас у ліцеї може законно дійти до 34. Ініціатива зберігає межу в чотири, але вимагає затвердження міністерства на будь-яке перевищення більше двох. З максимумом, зниженим до 26, клас у ліцеї більше не міг би перейти за 30. Отже, різниця видна у двох місцях: чотири учні в цифрі з таблиці і чотири в фактичній межі.
Не менше значення має норма, якої немає в жодному заголовку, частина (11) тієї самої статті 23, введена Законом № 141/2025. Вона зобов’язує, щоб на кожному рівні, напрямі та профілі навчальні групи перевищували середнє значення з частини (1), з єдиним винятком на установу згідно з частиною (12). Саме цей механізм породжує об’єднання класів, а не максимум. Ініціатива його скасовує, статтею I пунктом 2, і цей пункт пройшов.
У педагогічному навантаженні теперішня ситуація походить не зі статті 207 Закону № 198/2023, яка теж говорить про 18 годин, а зі статті LVIII Закону № 141/2025, тобто з винятку на обмежений строк: з 2025-2026 навчального року до початку 2029-2030 навчального року навантаження становить 20 годин у гімназії, ліцеї та післяліцейному навчанні, 18 годин замість 14 для викладачів першої категорії, які займаються менторством, і 26 годин замість 24 у практичному навчанні. Стаття III ініціативи не скасовує цей виняток, а завершує його, говорячи, що з 1 вересня 2026 року знову застосовується стаття 207 частина (4). Практичним наслідком було б скорочення винятку на три навчальні роки.
У зменшенні на дві години за вислугу те, чого вимагає ініціатива, є не додаванням, а переміщенням. Сьогодні стаття 207 частина (3) дозволяє зменшення на дві години на тиждень часу, відведеного на діяльність за межами викладання, для викладачів з понад 25 роками та першою дидактичною категорією, але також і для тих, хто довів освітні досягнення, за умов методики, затвердженої наказом міністра. Ініціатива стирає цю норму, статтею I пунктом 7, і ставить на її місце, у пункті 8, зменшення педагогічного навантаження на дві години, за заявою викладача, без методики і без зниження зарплати. Категорія «освітні досягнення» зникає з кола отримувачів.
У докторантських грантах стаття II пункт 1, той, що пройшов, іде у зворотному напрямі щодо решти ініціативи. Теперішня редакція статті 63 частини (5) Закону № 199/2023, у тому вигляді, у якому її написав Закон № 141/2025, містить друге речення: індивідуальні стипендії докторантів, які навчаються за державний кошт, на денній формі, надаються протягом усього календарного року. Норма, запропонована ініціативою, зберігає перше речення і залишає друге поза текстом. Ухвалений так, як він написаний, цей пункт вилучив би із закону гарантію, що докторантську стипендію виплачують і в місяці без занять.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Крок, підтриманий 153 532 громадянами, доходить до парламентського обговорення, а висновок ухвалено одностайно, тож без окремих думок, які б послаблювали його авторитет.
- Суд не втратив підписів через формальні дефекти мерій: відсутність дати засвідчення, яка стосувалася 3 856 прихильників, і відсутність прямої формули засвідчення розглянули як неправильності без наслідків, у продовження Висновку № 1 від 26 березня 2024 року.
- Він ясно сказав, що затримка публікації пропозиції, 25 днів понад законний строк, сама собою не веде до відхилення громадянського кроку. Процедурний дефект минулого етапу більше не можна використовувати як привід для блокування.
- Уперше існує прямий тест для виразу «фіскальні питання» зі статті 74 частини (2) Конституції. Наступні ініціативні комітети можуть перевірити свій проєкт, перш ніж збирати перший підпис.
- Суд прямо відмовився входити в доцільність, у пункті 11. Парламент залишається вільним ухвалити, змінити або відхилити підтверджену частину, а політична відповідальність залишається там, де їй і належить бути.
- Частина, яка пройшла, це саме та частина, яку відчувають у класі, а не в розрахунковому листку: кількість дітей у групі, восьмий клас, організований окремо в ізольованих населених пунктах, години викладання на тиждень.
Що залишається проблемою
- Широке тлумачення «фіскальних питань» вилучає з рук громадян майже будь-яку ініціативу, що коштує грошей у поточному році. Доступним залишається лише законотворення без негайної ціни, а це суттєво звужує конституційне право.
- Падають 11 з 19 одиниць проєкту, і фільтр не випадковий: усі заходи, які поклали б комусь гроші в кишеню, впали, а те, що залишилося, є організаційним.
- Висновок простояв неопублікованим 57 днів. Закон дає Судові 30 днів на ухвалення, і цей строк дотримано за 14 днів, але не встановлює жодного строку для публікації, хоча саме від публікації залежить загальнообов’язковий характер.
- Єдина підтверджена норма, яка мала власну дату, стаття III, встановлювала 1 вересня 2026 року. 2026-2027 навчальний рік почався 7 вересня 2026 року, а висновок з’явився 10 вересня. Норма вже прострочена в той день, коли вона стає обговорюваною.
- Пункт 28 перелічує норми, які проходять, і не згадує статтю II пункт 6, університетське навантаження 16 умовних годин. Резолютивна частина залишає його чинним, бо він не фігурує в переліку винятків, але мотиви його не аналізують.
- Пункт 30 описує перший пункт статті IV як такий, що стосується компенсації надурочної роботи лише вільним часом. Норма, скасована тим пунктом, стаття XVIII частина (9) Закону № 141/2025, стосується іншого: заборони компенсувати грішми невикористані відпустки за 2026 рік.
- Пункт 13 відсилає до «Закону № 188/1999» щодо регулювання законодавчої ініціативи громадян. Закон № 188/1999 це Статут державних службовців, скасований у 2019 році. Правильний закон, наведений у попередньому ж реченні, це № 189/1999.
Корисні поради
- Не змінюйте нічого в школі на підставі цього висновку. Він не змінює жодного закону. Наповнюваність класів, педагогічне навантаження 20 годин, тариф оплати за годину і стипендії залишаються точно такими, якими є, доки Парламент не ухвалить закон.
- Якщо вас цікавить конкретний пункт, слідкуйте за ним за нумерацією проєкту, а не за темою. Упали стаття I пункти 4 до 6, стаття II пункти 2 до 5 і пункт 7, плюс статті IV, V і VI. Решта входить до обговорення.
- Директорам та інспекторам варто прочитати спершу Закон № 182/2026, опублікований 28 серпня 2026 року, а не ініціативу. Правила зменшення навантаження, застосовні сьогодні, походять звідти, а частину ініціативи, що стосувалася зменшення навантаження, визнано неконституційною.
- Коли слідкуєте за обговоренням, перевіряйте, чи містить закон про ухвалення прямий виняток зі статті 10 частини (2) Закону № 198/2023 і зі статті 260 частини (16) Закону № 199/2023. Без нього заходи відкладаються на навчальний рік і, відповідно, на академічний рік.
- Докторантам-стипендіатам, які навчаються за державний кошт, варто прочитати статтю II пункт 1 ініціативи разом із теперішньою редакцією статті 63 частини (5) Закону № 199/2023. У тому вигляді, у якому він написаний, цей пункт вилучає із закону речення, що гарантує стипендію на весь календарний рік. Варто вказати на це парламентській комісії, це поправка на одне речення.
- Мерам і посадовим особам, які засвідчують списки прихильників, варто запам’ятати, які дефекти коштують підписів: засвідчення, зроблене в сільській місцевості не мером, засвідчення в місті без зазначення документа про уповноваження, відсутність печатки і надсилання списків у копії. У повіті Долж так втратили 55,8% засвідчених підписів.
- Майбутні ініціативні комітети мають запам’ятати два строки: пропозицію публікують в Офіційному віснику Румунії не пізніше ніж через 30 днів від висновку Законодавчої ради, а реєстрація в Парламенті відбувається не пізніше ніж через 6 місяців від публікації. Другий тут дотримали, перший ні.
Часті запитання
Що саме вирішив Конституційний Суд?
Чому це висновок, а не рішення?
Чи щось змінюється для учнів, студентів або викладачів з 10 вересня 2026 року?
Що саме залишається від ініціативи?
Що впало і чому?
Чи заходи, які впали, більше ніколи не можуть бути ухвалені?
Скільки було підписів і чому стільки відхилили?
Чому лише 12 повітів, якщо зібрали понад 185 000 підписів?
Коли заходи могли б набрати чинності, якщо Парламент їх ухвалить?
Де знайти повний текст висновку і пропозиції?
Аналіз редакції
Висновок вирішує реальну проблему і робить це обережно. Конституційна норма, яку Судові довелося застосувати, «предметом законодавчої ініціативи громадян не можуть бути фіскальні питання», написана кількома словами і не говорить нічого про те, що таке фіскальне питання. Суд не обійшов цю складність. Він вийшов з визначення фіску в словнику Академії, пройшов через бюджетну архітектуру зі статей 138 і 139 Конституції, покликався на обов’язок фінансової довідки зі статті 111 і дійшов до функціонального критерію: заборона охоплює й великі видатки, які застосовуються в межах поточного виконання бюджету, бо громадяни не можуть оцінити їхню стійкість. Аргумент чесний і перевірний, а одностайність показує, що його не оспорювали й у самому Суді.
Перше спостереження, якого не видно, читаючи висновок від початку до кінця, стосується запасу, з яким пройшла умова територіального поширення. Суд пише, у пункті 19, що ті 12 повітів становлять «більше ніж четверту частину повітів країни». Румунія має 41 повіт, а четверта частина від 41 це 10,25, тож конституційний мінімум становить 11. З 12 одиниць, порахованих Судом, одна це муніципій Бухарест, який не є повітом, і стаття 74 частина (1) Конституції трактує його окремо, «відповідно в муніципії Бухарест». Залишається 11 повітів, тобто точно мінімум, із запасом нуль. Якби хоч один повіт із тих 11 упав при перевірці засвідчень, ціла ініціатива провалилася б на територіальному поширенні, незалежно від тих 153 532 підписів. І один справді був на межі у зворотному напрямі: Марамуреш не дотягнув до межі 5 000 на 8 підписів.
Друге спостереження виникає з порівняння строків, які акт встановлює іншим, зі строком, який конституційна юрисдикція бере собі. Ініціаторів зміряли точно: Суд констатував, у пункті 13, що пропозицію опублікували без дотримання 30-денного строку від висновку Законодавчої ради. Якщо перерахувати, висновок від 10 грудня 2025 року, а публікація від 3 лютого 2026-го, тобто 55 днів, на 25 понад строк. Констатовано правильно. У дзеркалі стаття 7 частина (3) Закону № 189/1999 дає Судові 30 днів на ухвалення, а він ухвалив за 14, що є чудовим результатом. Але від ухвалення до публікації минуло 57 днів, тобто майже подвійний строк розгляду, а для публікації жоден закон не передбачає жодного строку. Оскільки висновок стає загальнообов’язковим лише з публікації, згідно зі статтею 11 частиною (3) Закону № 47/1992, затримка є не адміністративною, а такою, що впливає на юридичний ефект.
Те, що втратили за ті 57 днів, можна порахувати. Стаття III пропозиції, єдина підтверджена норма з власною датою, встановлює 1 вересня 2026 року як момент, з якого педагогічне навантаження повертається до 18 годин. 2026-2027 навчальний рік почався 7 вересня 2026 року, а висновок з’явився 10 вересня, тож норма має зворотну дію з першого дня, у який її можна обговорювати. У той самий інтервал, 28 серпня 2026 року, Парламент ухвалив Закон № 182/2026, який переписав правила зменшення педагогічного навантаження зі статті 208 Закону № 198/2023, тобто саме ту тему, яку ініціатива атакує статтею IV, пунктом, визнаним неконституційним. І ще одна норма прострочилася сама: стаття LIX Закону № 141/2025, скасування якої вимагала ініціатива, застосовувалася лише до 2025-2026 навчального року, завершеного до публікації висновку. Суд визнав фіскальною вимогу скасувати норму, яка більше не діяла.
Третє спостереження стосується наслідку, якого не згадують ні висновок, ні пресові повідомлення, але який виникає з поєднання пропозиції із законом, який вона змінює. Стаття II пункт 1, підтверджена Судом і нейтрально описана в пункті 28 як така, що стосується «змісту грантів для докторантських студій», переймає теперішню редакцію статті 63 частини (5) Закону № 199/2023 і залишає поза текстом друге речення, те, що гарантує стипендії докторантам, які навчаються за державний кошт, протягом усього календарного року. Ухвалений слово в слово, цей пункт урізав би право, а не повернув би його. А логіка Суду пояснює, чому він пройшов: зменшення видатку не збільшує бюджет, тож воно не фіскальне. Наслідок читається важко без іронії. З усього стипендійного розділу ініціативи єдиний пункт, який громадяни мають право донести до Парламенту, це той, що стипендію забирає, тоді як симетрична вимога для румунів з-за кордону, та сама тривалість календарного року, впала як фіскальна норма.
Не переконують три редакційні недбалості, які не змінюють висновку, але послаблюють акт, покликаний цитуватися роками. Пункт 13 відсилає до «Закону № 188/1999» замість № 189/1999, тобто до Статуту державних службовців, скасованого з 2019 року, хоча правильний закон наведений у безпосередньо попередньому реченні. Пункт 30 описує перший пункт статті IV пропозиції як такий, що стосується компенсації надурочної роботи лише вільним часом, тобто частини (1) статті XVIII Закону № 141/2025, тоді як норма, скасована тим пунктом, це частина (9) тієї самої статті, яка стосується заборони компенсувати грішми невикористані відпустки за 2026 рік. А пункт 28, який перелічує те, що проходить, пропускає статтю II пункт 6, зниження університетського навантаження з 18 до 16 умовних годин, хоча резолютивна частина залишає його чинним. Жодна з цих трьох не є, однак, помилкою з юридичним наслідком: резолютивна частина написана ясно, через перелічені винятки, і добросовісний читач доходить до однієї відповіді в кожному випадку. Залишаються все ж три місця, у яких акт з першого разу читається неправильно.
Що потрібно змінити
- Законний строк для публікації висновків, ухвалених на підставі статті 146 літери j) Конституції. Стаття 7 частина (4) Закону № 189/1999 говорить, що висновок повідомляють і публікують, не сказавши, у який строк. Наслідок: більше не могла б повторитися ситуація, у якій акт стає загальнообов’язковим через 57 днів після ухвалення, а підтверджена норма набуває зворотної дії, ще не встигнувши стати предметом обговорення.
- Критерій, записаний у законі, для виразу «фіскальні питання». Суд визнає в пункті 26, що саме йому належить компетенція встановлювати, від випадку до випадку, що заборонено. Наслідок: ініціативний комітет міг би дізнатися, перш ніж збирати 185 568 підписів, що половина його проєкту не має шансів пройти, і місяці збирання не витрачалися б марно.
- Доповнення мотивів статтею II пунктом 6. Університетське навантаження 16 умовних годин проходить через резолютивну частину, але ніде не з’являється в аналізі Суду. Наслідок: парламентській комісії не довелося б виводити з переліку винятків, чому норму підтвердили, а мотивування охоплювало б усе перевірене.
- Виправлення відсилання з пункту 13 і опису з пункту 30. Закон № 189/1999 замість № 188/1999 і частина (9) статті XVIII Закону № 141/2025 замість частини (1). Наслідок: хто цитує висновок, більше не поширював би далі відсилання до скасованого закону і не приписував би скасованій частині зміст, який їй не належить.
- Пряма позиція в резолютивній частині щодо умови публікації пропозиції. Стаття 48 літера b) Закону № 47/1992 ставить публікацію серед того, що Суд перевіряє, і Суд констатував, що строк перевищено на 25 днів, однак резолютивна частина про це мовчить. Наслідок: зникла б можливість твердити в Парламенті, що ця умова залишилася неперевіреною.
- Узгодження статті III пропозиції з датою ухвалення, під час обговорення в Парламенті. Дата 1 вересня 2026 року минула, а стаття 10 частина (2) Закону № 198/2023 усе одно відкладає зміни на наступний навчальний рік. Наслідок: закон про ухвалення сказав би, з якої дати кожен захід справді застосовується, замість того щоб залишати школам та інспекторатам самим це обчислювати.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 769 від 10 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 116 KB акт починається на сторінці 8
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.
