Базова заробітна плата в державі залишається без єдиного визначення: Конституційний Суд каже, що відповідь дають суди

Питання, яке шість років тримало сім процесів на місці, дістало відповідь, що його не розв’язує: це не питання конституційності. Рішенням № 42 від 20 січня 2026 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 564 від 9 липня 2026 року, Конституційний Суд відхилив як неприйнятне заперечення щодо словосполучень «stabilită în anexele» (встановлена в додатках) зі ст. 7 п. a) і «se va stabili» (встановлюватиметься) зі ст. 39 ч. (4) Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів. Це вже вдруге цього літа суперечка про оплату праці з публічних коштів закривається без відповіді по суті, після звернення про надурочні години пожежників, яке теж відхилили як неприйнятне. У пізнішому рішенні Суд визначився і щодо надбавок: рішення № 180/2026 виводить їх з-під принципу «за рівну працю рівна оплата».

Заперечення підняло Управління кадастру та реєстрації нерухомості Долж у семи справах, що перебувають на розгляді Апеляційного суду Крайови, Секції трудових спорів і соціального страхування, предметом яких є виплата базової заробітної плати, встановленої на максимальному рівні, що відповідає обійманим посадам. Сім справ Конституційного Суду, першу з яких зареєстрували у 2021 році, а останню у 2025-му, об’єднали, а рішення ухвалили одностайно.

Два розкритиковані словосполучення короткі, але несуть усю вагу. Ст. 7 п. a) визначає базову заробітну плату як суму грошей, на яку щомісяця має право персонал, що оплачується з публічних коштів, відповідно до посади, ступеня чи професійного розряду, градації та стажу за фахом, «astfel cum este stabilită în anexele nr. I-IX» (як вона встановлена в додатках № I-IX). Ст. 39 ч. (4) передбачає, що для установ, підпорядкованих тому самому розпорядникові бюджетних коштів, з тією самою метою і тими самими повноваженнями, рівень базової заробітної плати «se va stabili» на максимальному рівні, що перебуває у виплаті в межах усіх цих установ.

Наслідки, які це має

Перший наслідок це те, що розкритиковані тексти залишаються чинними, незмінними. Рішення про відхилення як неприйнятного не зачіпає норму і не породжує обов’язку законодавця втрутитися, на відміну від рішення про задоволення.

Другий наслідок стосується підстави відхилення. Суд не сказав, що словосполучення зрозумілі, а сказав, що порушене правове питання насправді є питанням тлумачення і застосування норм у конкретній справі, переданій на розгляд. Згідно зі ст. 2 ч. (3) Закону № 47/1992, Суд висловлюється лише щодо конституційності актів, з якими до нього звернулися, а тлумачення закону є, як зазначає рішення, необхідним етапом процесу застосування, який здійснюють суди.

Третій наслідок це те, що питання залишається відкритим на майбутнє. Оскільки це рішення про неприйнятність, воно не містить мотивів щодо змісту цих двох словосполучень, тож не дає судам обов’язкового орієнтира. Представник прокуратури просив відхилити заперечення як необґрунтоване, стверджуючи, що словосполучення «stabilite în anexele» має нормативний зміст, який можна визначити через відсилання до додатків, і що поняття базової заробітної плати має єдине значення в межах закону. До цієї дискусії Суд не дійшов.

Четвертий наслідок стосується щоденної практики публічних установ. Автор заперечення показував, що немає жодної постанови Уряду і жодного нормативного наказу, які встановлювали б методику, за якою територіальне управління визначає максимальну заробітну плату, що перебуває у виплаті в подібних установах, і застосовує її до власних працівників. Рішення нічого в цьому не змінює: прогалина в регулюванні залишається там, де була.

П’ятий наслідок процедурний. Суд переформулював предмет заперечення, виходячи з нотаток автора, і зазначив, що критикують словосполучення «stabilită în anexele», в однині, тобто форму, яка фактично є у ст. 7 п. a), а не «stabilite în anexele», як було сформульовано спочатку. Резолютивна частина стосується виправленої форми.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

З погляду тексту закону нічого. Рамковий закон № 153/2017 залишається з тими самими визначеннями і з тим самим правилом вирівнювання до максимуму, що перебуває у виплаті. Змінюється карта шляхів, які залишаються відкритими для того, хто має таку суперечку.

До цього рішення оскарження якості тексту в Конституційному Суді було одним із правдоподібних варіантів. Після нього зрозуміло, що питання «що означає базова заробітна плата в моєму випадку» ставлять не в Конституційному Суді. Залишаються суди першої інстанції та, якщо виникне неоднакова практика, механізми уніфікації у Вищому касаційному суді.

Друга зміна контекстуальна. Рішення додається до серії, у якій Суд викликали з’ясовувати застосування Рамкового закону № 153/2017 частинами. Так само у 2026 році Суд висловився по суті в іншій суперечці, що постала з того самого закону, коли встановив, що надбавка за роботу з класифікованою інформацією залишається лише в певних категорій персоналу. Різниця між цими двома ситуаціями показує, де проходить лінія: критика щодо змісту норми дістає відповідь, критика щодо способу її застосування ні.

Третя зміна це темп. Перше звернення надійшло до Суду за ухвалою від 20 грудня 2021 року, а рішення ухвалили 20 січня 2026 року, тобто через 1 492 дні. Публікація в Офіційному віснику Румунії додала ще 170 днів. Справи Апеляційного суду Крайови мають номери 2020 року.

Переваги та недоліки

Корисні поради

Часті запитання

Аналіз редакції