Коротко

  • Надбавка в розмірі до 25% за доступ до інформації з грифом державної таємниці залишається лише у військовослужбовців, поліцейських, поліцейських пенітенціарної системи та цивільного персоналу сфери оборони, громадського порядку та національної безпеки.
  • Конституційний Суд одностайним голосуванням відхилив вимогу суддів та прирівняного до них юридичного фахового персоналу отримувати ту саму надбавку, вважаючи, що вони не перебувають в однаковому становищі з нинішніми одержувачами.
  • Центральний аргумент Суду несподіваний: саме законодавча гарантія доступу до державної таємниці, яку мають судді, виводить їх із категорії тих, хто отримує надбавку.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 33/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 570 від 10 липня 2026 року
Ухвалено: 20 січня 2026 року

Судді не отримують надбавку в розмірі до 25%, яку надають військовослужбовцям і поліцейським, що працюють з інформацією з грифом державної таємниці, і Конституційний Суд каже, що це не є дискримінацією. Рішення № 33 від 20 січня 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 570 від 10 липня 2026 року, відхиляє як необґрунтоване заперечення щодо неконституційності та встановлює, що ст. 151 ч. (1) додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів, є конституційною. Це вже вдруге цього літа Суд висловлюється щодо оплати праці суддів, після того, як скаргу щодо надбавки за адміністративну посаду було відхилено як неприйнятну.

Текст, про який ідеться, було введено до додатка № VI до закону про оплату праці єдиною статтею Закону № 157/2020, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 662 від 27 липня 2020 року. Він передбачає, що військовослужбовці, поліцейські, поліцейські пенітенціарної системи та цивільний персонал системи оборони, громадського порядку та національної безпеки, які обіймають посаду з доступом до інформації, віднесеної до класу державної таємниці, отримують надбавку до посадового окладу або до грошового забезпечення за посадою в розмірі до 25%, на умовах, установлених наказом головного розпорядника бюджетних коштів.

Заперечення були заявлені у чотирьох справах, у трибуналах Телеорман, Димбовіца та Селаж, у спорах щодо оплати праці. Суд об’єднав їх і розглянув разом. Автори стверджували, що судді та юридичний фаховий персонал, прирівняний до суддів і прокурорів, так само працюють з документами з грифом державної таємниці, оплачуються за тим самим рамковим законом і, отже, їх виключення з кола одержувачів надбавки є дискримінацією за ознакою соціальної категорії.

Наслідки, які це має

Перший наслідок полягає в тому, що текст залишається чинним у нинішній редакції. Рішення є відмовним, тож воно не вносить жодних законодавчих змін і не породжує для Парламенту жодного обов’язку узгодження. Надбавка й далі надається саме тим категоріям, які перелічені в законі.

Другий наслідок видно в судах. Чотири процеси, у яких було заявлено заперечення, а також будь-який інший спір, зупинений або побудований на тому самому аргументі, втрачають свою головну підставу. Рішення є остаточне та загальнообов’язкове і надсилається трьом трибуналам, які звернулися до Суду.

Третій наслідок стосується використаного аргументу, який виходить за межі конкретної справи. Суд повторив, що надбавки, премії та інші заохочення, надані нормативними актами, є додатковими виплатами за працю, а не основоположними правами, гарантованими Конституцією, а їх запровадження, зменшення або припинення належать до виключної компетенції законодавця. Єдина конституційна межа, яку визнає Суд, полягає в тому, щоб захід однаково стосувався всіх категорій персоналу, які перебувають в ідентичному становищі.

Четвертий наслідок стосується критики законодавчої техніки. Один з авторів стверджував, що пояснювальна записка до Закону № 157/2020 об’єктивно не обґрунтовує різне ставлення. Суд відповів, що зовнішній порок неконституційності не може випливати з того, як ініціатор обґрунтував свою пропозицію, бо предметом контролю є ухвалений закон, а не наміри з пояснювальної записки.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві нічого. Рішення підтверджує лінію, вже закріплену Рішенням № 196 від 8 квітня 2025 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 830 від 9 вересня 2025 року, яке Суд цитує тричі, у пунктах 29, 31 і 32 цього рішення. Суд прямо каже, що не з’явилося нових обставин, здатних змінити судову практику.

Що прояснилося, так це саме міркування. Автори заперечення спиралися на ст. 7 ч. (4) Закону № 182/2002 про захист класифікованої інформації, який гарантує доступ до державної та службової таємниці, за пунктами a) до h), Президентові Румунії, прем’єр-міністрові, міністрам, депутатам, сенаторам, суддям, прокурорам та суддям-асистентам Вищого касаційного суду. Їхній аргумент полягав у тому, що якщо закон гарантує їм доступ, то вони перебувають в однаковому становищі з одержувачами надбавки.

Суд обернув аргумент. Одержувачі надбавки не фігурують у тому вичерпному переліку, отже, вони не належать до тієї самої категорії, що й судді. Судді, прокурори та судді-асистенти мають доступ до державної таємниці в силу закону, без процедур погодження, передбачених ст. 7 ч. (1)-(3) та ст. 28 того самого закону, і Суд зазначає, що їхня посадова винагорода встановлена з урахуванням цієї сторони повноважень, тож обов’язок конфіденційності вже компенсований матеріально.

Прояснився також предмет контролю. Трибунал Селаж звернувся до Суду щодо ст. 15 глави II додатка № VI, а не щодо ст. 151. Посилаючись на ст. 62 Закону № 24/2000 про правила законодавчої техніки, згідно з якою положення про зміни та доповнення включаються до основного акта і ототожнюються з ним, Суд визначив предметом заперечення, для всіх чотирьох справ, ст. 151 ч. (1).

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває, одностайним голосуванням, низку спорів, які повторювалися в трибуналах різних повітів на тому самому аргументі.
  • Прямо формулює застосовний критерій: надбавки можуть різнитися за категоріями персоналу, за умови, що захід однаково охоплює категорії, які перебувають в ідентичному становищі.
  • Підтверджує, що пояснювальна записка до закону не може сама по собі бути підставою неконституційності, що усуває спекулятивний шлях оскарження.
  • Уніфікує предмет контролю для всіх чотирьох звернень, хоча одне з них указувало на іншу статтю.

Що залишається проблемою

  • Твердження, що винагорода суддів нібито встановлена з урахуванням обов’язку конфіденційності, не супроводжується в рішенні жодним посиланням на текст закону про оплату праці, який це робив би.
  • Надбавка залишається зафіксованою як «до 25%», а фактичний відсоток установлюється наказом головного розпорядника бюджетних коштів, тож різниця між категоріями вирішується адміністративно, а не законом.
  • Між ухваленням і публікацією минув 171 день, і весь цей час суди, які зупинили розгляд, чекали.
  • Рішення відповідає на закид щодо дискримінації, але нічого не каже про можливі інші категорії, які працюють з класифікованою інформацією, не отримуючи надбавки.

Корисні поради

  1. Якщо у вас є процес, у якому ви вимагали надбавку в розмірі до 25% на підставі дискримінації порівняно з військовослужбовцями, перевірте, чи суд зупинив справу в очікуванні цього рішення. Від дати публікації підстава для зупинення зникає.
  2. Не плутайте дві надбавки. Надбавка за конфіденційність у розмірі 15%, розглянута Вищим касаційним судом у Рішенні № 46 від 15 грудня 2008 року та згадана авторами заперечення, є іншою, ніж надбавка в розмірі до 25% зі ст. 151.
  3. Якщо ви належите до одержувачів за цим текстом, конкретний відсоток не читається із закону. Він установлюється наказом головного розпорядника бюджетних коштів, тому запитуйте наказ, застосовний до вашої установи.
  4. Для будь-якого нового оскарження цього тексту аргумент дискримінації порівняно з суддями тепер покритий відмовним рішенням. Нова критика має принести елемент, якого Суд не аналізував.
  5. Якщо вас цікавить повне міркування, прочитайте спершу Рішення № 196 від 8 квітня 2025 року. Це рішення переймає та підтверджує його, не додаючи нових мотивів по суті.

Часті запитання

Хто отримує надбавку в розмірі до 25%?
Військовослужбовці, поліцейські, поліцейські пенітенціарної системи та цивільний персонал системи оборони, громадського порядку та національної безпеки, які обіймають посаду з доступом до інформації, віднесеної до класу державної таємниці.
Чому її не отримують і судді?
Суд зазначив, що судді та одержувачі надбавки не перебувають в ідентичному становищі. Судді мають гарантований законом доступ до класифікованої інформації, без процедур погодження, а їхня посадова винагорода встановлена, за словами Суду, з урахуванням цієї сторони повноважень.
Чи змінює рішення закон?
Ні. Це відмовне рішення, тож текст залишається незмінним і для Парламенту не виникає жодного обов’язку внесення змін.
Скільки конкретно становить надбавка?
Закон каже «до 25%». Фактичний відсоток установлюється наказом головного розпорядника бюджетних коштів кожної установи.
Рішення було ухвалене більшістю чи одностайно?
Одностайним голосуванням, згідно з пунктом 33 рішення. Окремих думок немає.
Що означає, що рішення є остаточне та загальнообов’язкове?
Що його не можна оскаржити і що воно обов’язкове для всіх від дати публікації в Офіційному віснику Румунії, а не лише для сторін у чотирьох справах.
Що сталося зі справою, у якій оскаржувалася ст. 15, а не ст. 151?
Суд визначив предметом заперечення, для всіх чотирьох об’єднаних справ, ст. 151 ч. (1), посилаючись на ст. 62 Закону № 24/2000, згідно з якою положення про доповнення включаються до основного акта.

Аналіз редакції

Найцікавіше в цьому рішенні не розв’язок, передбачуваний після Рішення № 196 від 8 квітня 2025 року, а те, як Суд використовує сам аргумент авторів проти них. Судді сказали: закон гарантує нам доступ до державної таємниці, отже, ми перебуваємо в однаковому становищі з тими, хто отримує надбавку. Суд відповів: саме тому, що вам закон його гарантує, а їм ні, ви не перебуваєте в однаковому становищі. Перелік зі ст. 7 ч. (4) Закону № 182/2002, наведений як доказ подібності, стає в міркуванні Суду доказом відмінності. Це логічно коректне обернення і водночас незручне: з нього випливає, що право, визнане без процедури, коштує, в оплаті праці, менше, ніж право, здобуте з процедурою.

Друге спостереження стосується твердження, яке рішення робить, не підкріплюючи його. Суд зазначає, що посадова винагорода суддів установлена з урахуванням їхнього доступу до класифікованої інформації, тож обов’язок конфіденційності нібито вже компенсований матеріально. Це вирішальний аргумент усієї конструкції, бо саме він пояснює, чому відсутність надбавки не залишає порожнечі. Тільки от рішення не вказує жодної статті, жодного додатка і жодного розрахункового елемента з Рамкового закону № 153/2017, який показував би, де саме у винагороді міститься та компенсація. Твердження перейнято з Рішення № 196/2025, де воно теж з’являється без джерела.

Третє спостереження стосується архітектури оскарженого тексту. Закон установлює межу, а не розмір: «до 25%», «на умовах, установлених наказом головного розпорядника бюджетних коштів». Суд аналізує різницю у ставленні як таку, що вирішена законодавцем, але реальний розмір цієї різниці вирішує не законодавець. Вона вирішується, установа за установою, адміністративним актом, який не потрапляє під конституційний контроль. Надбавка в 5% і надбавка в 25% створюють, порівняно з категорією, яка не отримує нічого, нерівності різних порядків величини, і про це рішення не має чого сказати.

Насамкінець, деталь календаря. Рішення було ухвалене 20 січня 2026 року і опубліковане 10 липня 2026 року, з різницею у 171 день. Рішення № 196/2025, на яке воно спирається, пролежало 154 дні між ухваленням і публікацією. У низці спорів, зупинених в очікуванні Суду, ці проміжки складаються.

Що потрібно змінити

  • Твердження про компенсацію конфіденційності у винагороді суддів мало б спиратися на текст. Оскільки це аргумент, який тримає все розв’язання, він виграв би, якби відсилав до конкретного елемента закону про оплату праці, що здійснює ту компенсацію.
  • Законодавець мав би сказати, чому обрав саме ці категорії. Суд правильно встановив, що пояснювальна записка не може бути підставою неконституційності, але це не знімає практичної проблеми: критерій, який відділяє одержувачів від решти, неможливо відновити з тексту Закону № 157/2020.
  • Межу в 25% варто було б супроводити законними критеріями встановлення фактичного відсотка. Залишений повністю на наказ головного розпорядника бюджетних коштів, розмір може різнитися від однієї установи до іншої за однакових фактичних обставин.
  • Строк публікації рішень Суду заслуговував би на пряме обмеження. Доки відмовне рішення тримає зупиненими процеси, ці майже шість місяців між ухваленням і публікацією є витратою, яку несуть учасники судових процесів.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 570 від 10 липня 2026 року 8 сторінок PDF, 81 KB акт починається на сторінці 5

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.