Коротко

  • У грошах поліції, армії та пенітенціарної системи не змінюється нічого. Конституційний Суд одностайно відхилив критику, заявлену профспілкою поліцейських, а два оспорені тексти залишаються в тій редакції, у якій були. Ідеться про поліцейських, військових і державних службовців зі спеціальним статусом у пенітенціарній системі, а також про суди, які саме зараз розглядають заяви про перерахунок заробітної плати.
  • В обговоренні була цифра, за якою обчислюють грошове забезпечення і зарплати: 197,3387 лея. Це галузева базова величина, введена в оплату 1 жовтня 2008 року. Норма, яка її запровадила, втратила чинність 1 січня 2010 року, а Парламент відхилив постанову у 2012 році, але цифра залишилася базою, від якої ведуть розрахунок.
  • Обґрунтування має значення і тоді, коли заперечення відхилено. Рішення Суду публікують в Офіційному віснику Румунії і від дати опублікування вони є загальнообов’язковими, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції. Суддя, у якого на столі лежить справа про перерахунок, уже не може взяти до уваги аргумент, закритий тут.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 420 від 30 квітня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. II Постанови Уряду № 8/2008 про внесення змін і доповнень до Закону № 138/1999 про оплату праці та інші права військового персоналу в публічних установах національної оборони, громадського порядку та національної безпеки, а також про надання окремих прав з оплати праці цивільному персоналу цих установ і про внесення змін до Постанови Уряду № 38/2003 про оплату праці та інші права поліцейських і до Постанови Уряду № 64/2006 про оплату праці та інші права державних службовців зі спеціальним статусом у системі пенітенціарної адміністрації, а також ст. 38 ч. (2) п. a) Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, що оплачується з публічних коштів
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial), частина I, № 795 від 18 вересня 2026 року, сторінки 6-9
Набирає чинності: 18 вересня 2026 року, дата опублікування, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції

Конституційний Суд відхилив критику, якою профспілка поліцейських просила визнати неконституційними два тексти, на яких тримається розрахунок зарплат у поліції, армії та пенітенціарній системі. Рішення № 420, ухвалене 30 квітня 2026 року одностайно, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 795 від 18 вересня 2026 року. Закон, з якого походить один із цих двох текстів, Рамковий закон № 153/2017 про оплату праці персоналу, що оплачується з публічних коштів, уже проходив через фільтр Суду і щодо грошей за науковий ступінь доктора, і тоді критику теж відхилили, теж у справі з Міністерства внутрішніх справ. Для людей у формі та для їхніх родин практичний висновок простий: розрахунковий листок виглядає так само і після 18 вересня 2026 року.

Заперечення заявила Профспілка поліцейських Румунії «Diamantul», від імені та в інтересах своїх членів, у двох справах, розпочатих у 2020 році в Трибуналі Хунедоари і в Трибуналі Должа. Предмет цих справ не був абстрактним: люди просили перерахувати заробітну плату і виплатити різницю між тим, що вони отримали фактично, і тим, що мали б отримати. Те, що заяву подає профспілка, а не окрема особа, показує масштаб питання. Це не поодинокий випадок, а проблема групи, повторена тією самою профспілкою в кількох справах.

Перший оспорений текст, ст. II Постанови Уряду № 8/2008, містить одну єдину цифру, але цифру, яка входить у кожен розрахунок. Він встановлює галузеву базову величину, тобто число, на яке множать коефіцієнти із сітки, щоб отримати грошове забезпечення військових за посадою і за званням і зарплати державних службовців зі спеціальним статусом у поліції та в пенітенціарній системі. Від 1 квітня 2008 року величина становила 193,4694 лея, а від 1 жовтня 2008 року стала 197,3387 лея. Третя частина додає правило на користь людини: результат округлюють до цілого лея.

Другий текст, ст. 38 ч. (2) п. a) Рамкового закону № 153/2017, потребує перекладу на щоденну мову. Ст. 38 ч. (1) говорить, що закон про єдину оплату праці «se aplică etapizat, începând cu data de 1 iulie 2017», тобто застосовується поетапно, починаючи з 1 липня 2017 року. Поетапно означає частинами, а не відразу, а пункт a) це перша частина і водночас найменш щедра: у другій половині 2017 року не рухається нічого, кожен залишається з сумою, отриманою за червень 2017 року, і за основною зарплатою, і за надбавками та доплатами, за умови, що він обіймає ту саму посаду в тих самих умовах. Закон, який обіцяв єдину оплату праці, отже, почав із заморожування того, що вже було.

Ось тут два тексти сходяться, і звідси походить аргумент профспілки. Кожен рік після 2010 обчислював заробітну плату, відштовхуючись від розміру попереднього року, і це сам Суд визнає в обґрунтуванні. Сума, заморожена в червні 2017 року, була побудована на базовій величині 2008 року, а та передається далі, з року в рік, до сьогодні. Профспілка назвала цей механізм ультраактивністю: норма, яка втратила чинність 1 січня 2010 року через ст. 48 ч. (1) п. 26 Рамкового закону № 330/2009 і яку потім відхилив Парламент Законом № 49/2012, і далі має наслідки, хоча ст. 64 Закону № 24/2000 про норми законодавчої техніки говорить, що скасування має остаточний характер.

Читач міг би спитати, як Суд доходить до того, щоб висловитися щодо тексту, який утратив чинність шістнадцять років тому. Відповідь стоїть в абзаці 20 і опирається на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 549 від 3 серпня 2011 року: конституційному контролю підлягають і положення, юридичні наслідки яких настають далі після втрати чинності. Те саме мотивування покриває і другий текст, який мав обмежене застосування, лише на 2017 рік, але наслідки якого видно в оплаті й сьогодні.

Наслідки, які це має

Для поліцейського, військового або працівника пенітенціарної системи, який дивиться на розрахунковий листок, прямий наслідок нульовий. Немає нічого нового до виплати і нічого нового до отримання, не відкривається жоден шлях оскарження і не закривається жоден, що існував раніше. Хто отримував 17 вересня 2026 року оплату за базовою величиною 197,3387 лея, отримує так само і 19 вересня 2026 року.

Справжній наслідок настає в судових залах. Дві справи з Трибуналу Хунедоари і з Трибуналу Должа поновлюють зараз, а рішення надсилають обом, як написано в його кінці. Для всіх інших справ, у яких просять перерахувати заробітну плату за тим самим аргументом, конституційний шлях закритий: обґрунтування рішення Суду зобов’язує в обох випадках, і при задоволенні, і при відхиленні, бо ст. 147 ч. (4) Конституції робить загальнообов’язковим усе рішення, а не лише вирішення в його кінці. Суддя більше не може взяти до уваги, що ст. II Постанови Уряду № 8/2008 треба було ухвалювати органічним законом.

Важливо й те, чого рішення не говорить. Суд не сказав, що зарплати в секторі громадського порядку й оборони справедливі, ані що базова величина 197,3387 лея доречна у 2026 році. Він сказав щось значно вужче, і формула з резолютивної частини це показує: тексти «sunt constituționale în raport cu criticile formulate», тобто конституційні щодо сформульованих доводів. Інші доводи, наведені з інших боків, залишаються можливими, із застереженням, що вони справді мають бути іншими, а не тими самими в інших словах.

Так само важливо: рішення не повертає чинності ст. II Постанови Уряду № 8/2008. Текст залишається скасованим від 1 січня 2010 року. Живою залишається цифра всередині норми, яку несе далі ланцюг правил, що кожного року казали: оплата зберігається на рівні попереднього року.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві не змінилося нічого. Обидва тексти читають 19 вересня 2026 року точно так, як їх читали 17 вересня 2026 року. Рішення про відхилення закону не торкається, воно його підтверджує, і це рішення не є винятком.

Змінилася, однак, довжина одного ряду. Суд показує в абзаці 22, що ті самі два тексти вже перевіряли за подібними доводами, і перелічує п’ять попередніх рішень про відхилення: № 108 від 23 лютого 2021 року, № 214 від 20 квітня 2023 року, № 508 від 5 жовтня 2023 року, № 155 від 21 березня 2024 року і № 463 від 15 жовтня 2024 року. Із нинішнім виходить шість рішень за п’ять років, усі про відхилення, а абзац 32 закриває дискусію прямо: нових обставин, які виправдали б зміну практики, не з’явилося.

Одну тиху зміну варто все ж відзначити, для того, хто відкриває зараз закон, щоб перевірити. Ст. 12 ч. (2) Рамкового закону № 153/2017, текст, який з’являється у зверненні Трибуналу Хунедоари, більше не має того змісту, що у 2021 році. У нинішній редакції вона передбачає, що, починаючи з 2023 року, основні зарплати, грошове забезпечення за посадою і посадові оклади визначають множенням коефіцієнтів із додатків на мінімальну основну зарплату по країні, гарантовану в оплаті. Початкова редакція закону не те саме, що попередня редакція, а в законі, змінюваному десятки разів, ця різниця не є подробицею.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Ніхто не втрачає нічого з оплати. Рішення не позбавляє чинності жодного тексту і не зменшує жодної суми, що перебуває в оплаті.
  • Закривається невизначеність, яка тримала в підвішеному стані справи, розпочаті у 2020 році. Суди тепер знають, на що можуть опиратися, а на що ні.
  • Обґрунтування пояснює, а не лише вирішує. Абзаци 23-31 показують, чому оплата праці не належить до сфери органічного закону і чому збереження в оплаті визнали гарантією, а не обмеженням.
  • Суд посилається на рішення, на які опирається, з номером, датою і реквізитами опублікування, а це робить перевірку можливою для кожного, не лише для адвоката.
  • Правило про округлення до цілого лея, зі ст. II ч. (3), залишається незайманим і працює далі на користь персоналу.
  • Вирішення ухвалене одностайно, без окремої думки, тож не залишає місця для тлумачень про крихку більшість.

Що залишається проблемою

  • Цифрі, від якої все починається, майже 18 років, і вона не рухалася. Галузева базова величина 197,3387 лея застосовується з 1 жовтня 2008 року, а рішення не може цього змінити, бо це не його справа.
  • Скасована і відхилена Парламентом норма і далі має наслідки. Суд підтверджує механізм, але не виправляє його, бо й не може: виправлення це питання політики оплати праці, тобто Парламенту й Уряду.
  • Текст ст. 12 ч. (2) Рамкового закону № 153/2017 зникає з рішення без пояснення, хоча один із двох судів звернувся до Суду і щодо нього.
  • Шлях тривав занадто довго, щоб іще комусь допомогти вчасно. Звернення з Должа мало дату 4 березня 2021 року, а відповідь прийшла 30 квітня 2026 року.
  • Формула «în raport cu criticile formulate», тобто щодо сформульованих доводів, залишає питання відкритим, не кажучи, що могло б бути інакше. Профспілка, яка хотіла б спробувати ще раз, із тексту не дізнається, де межа.
  • Ніщо в рішенні не говорить читачеві, який наслідок, у леях, це має для конкретної зарплати. Цифра з’являється, механізм описано, але суму кожен мусить рахувати сам.

Корисні поради

  1. Якщо у вас триває справа про перерахунок заробітної плати, спитайте свого адвоката, чи ваш аргумент саме той, який тут відхилили. Якщо так, рішення його закриває. Якщо у вас є й інші підстави, їх розглядають окремо і вони не зачеплені.
  2. Не чекайте від цього рішення підвищення зарплати. Воно його не містить і не може містити, бо Суд перевіряє, чи текст відповідає Конституції, а не чи сума достатня.
  3. Перевіряючи тексти на legislatie.just.ro, дивіться на редакцію того року, який вас цікавить, а не лише на нинішню. Рамковий закон № 153/2017 змінювали багато разів, як і Закон № 138/1999 та Постанову Уряду № 38/2003.
  4. Якщо ви отримали рішення про встановлення заробітної плати, з яким не згодні, строк короткий: 20 календарних днів від вручення, до розпорядника бюджетних коштів, згідно зі ст. 37 ч. (2) Рамкового закону № 153/2017. Пропущений строк коштує більше, ніж будь-який конституційний аргумент.
  5. Зберігайте розрахункові листки і рішення про призначення на посаду за 2017-2026 роки. У спорі про збереження в оплаті доказ рівня за червень 2017 року є тією деталлю, від якої починається весь розрахунок.
  6. Якщо ви хочете зрозуміти, звідки походить ваша сума, знайдіть у сітці з відповідного додатка коефіцієнт своєї посади, помножте його на базову величину, а потім округліть результат до цілого лея. Так видно, яка частина зарплати походить із закону, а яка з надбавок.

Часті запитання

Чи змінюється щось у моїй зарплаті після цього рішення?
Ні. Суд відхилив заперечення, тож обидва тексти залишаються такими, якими були. Через це рішення жодна сума не зростає і жодна не зменшується.
Що таке, простими словами, ст. 38 ч. (2) п. a) Рамкового закону № 153/2017?
Це перший етап застосування закону про єдину оплату праці. Він говорить, що в період з 1 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року кожен залишається з сумою, отриманою за червень 2017 року, якщо обіймає ту саму посаду в тих самих умовах. На практиці закон почав із заморожування наявного рівня, а не з його підвищення.
Що таке галузева базова величина 197,3387 лея?
Це число, на яке множать коефіцієнти із сітки, щоб отримати грошове забезпечення військового за посадою або зарплату поліцейського чи працівника пенітенціарної системи. Її ввели в оплату 1 жовтня 2008 року, ст. II ч. (2) Постанови Уряду № 8/2008.
Як можна розглянути текст, скасований у 2010 році?
На підставі Рішення № 766 від 15 червня 2011 року: конституційному контролю підлягають і норми, які втратили чинність, поки їхні юридичні наслідки настають далі. Тут вони настають, бо зарплати обчислюють ланцюгом, і кожен рік відштовхується від попереднього.
Чому Суд сказав, що оплату праці не треба було врегульовувати органічним законом?
Бо ст. 73 ч. (3) п. j) Конституції залишає органічному законові статус державних службовців, а статусом поліцейського є Закон № 360/2002. Постанова Уряду № 8/2008 статусу не торкнулася, а лише базової величини. Суд уже казав це Рішенням № 645 від 29 листопада 2005 року і Рішенням № 627 від 22 вересня 2020 року, абзац 42.
Чи зобов’язує суди обґрунтування рішення про відхилення?
Так. Ст. 147 ч. (4) Конституції передбачає, що рішення Конституційного Суду публікують в Офіційному віснику Румунії і що від дати опублікування вони є загальнообов’язковими і мають силу лише на майбутнє. Обов’язковість покриває мотиви, не лише резолютивну частину, і не залежить від вирішення.
Чи можу я оспорити ті самі тексти ще раз, з іншими аргументами?
Резолютивна частина говорить, що тексти конституційні щодо сформульованих доводів, а це залишає місце для нових доводів. На практиці бар’єр високий: абзац 32 констатує, що нових обставин, які виправдали б зміну практики, не з’явилося, а довід, переписаний іншими словами, наштовхується на те саме обґрунтування.
Кого це стосується конкретно?
Військового персоналу установ національної оборони, громадського порядку та національної безпеки, поліцейських, державних службовців зі спеціальним статусом у системі пенітенціарної адміністрації і, опосередковано, цивільного персоналу цих установ. А також судів, які розглядають спори про оплату праці в цих секторах.
Скільки тривав шлях до цього рішення?
Перше звернення надійшло від Трибуналу Должа, ухвалою від 4 березня 2021 року, друге від Трибуналу Хунедоари, ухвалою від 16 грудня 2021 року. Рішення ухвалене 30 квітня 2026 року і опубліковане 18 вересня 2026 року, тож між першим зверненням і опублікуванням минуло 2 024 дні.
Чи може профспілка вимагати відшкодування після цього рішення?
Не з нього. Рішення не констатує жодного порушення і не створює жодного права на виплату. Справи по суті тривають у Трибуналі Хунедоари і в Трибуналі Должа, за іншими підставами, наведеними там.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Ст. 12 ч. (2) Рамкового закону № 153/2017, оспорена і нерозглянута. Абзаци 1 і 7 показують, що Трибунал Хунедоари звернувся до Суду і щодо цього тексту. Абзац 19, який визначає предмет заперечення, його вже не містить, резолютивна частина не говорить про нього нічого, ні що він конституційний, ні що заперечення неприйнятне, а назва рішення так само його не згадує. Автор заперечення у справі з Хунедоари залишається без відповіді щодо одного з трьох текстів, які він оспорив.
  • Об’єднання справ, ухвалене за умови, яку текст рішення сам і заперечує. Абзац 5 об’єднує дві справи на підставі ст. 53 ч. (5) Закону № 47/1992, яка вимагає, щоб предмет заперечення був тотожний. Згідно з абзацами 1, 3, 7 і 8, предмети тотожними не були: справа з Хунедоари охоплювала і ст. 12 ч. (2) Рамкового закону № 153/2017, а справа з Должа ні. Різниця зникає лише в абзаці 19, без жодного пояснення.

Аналіз редакції

По суті обґрунтування міцне і виправлень не потребує: розмежування між статусом поліцейського і його оплатою праці проведено правильно, зауваження, що ст. 115 ч. (6) Конституції не має значення, бо оспорений текст є простою постановою, а не надзвичайною, стоїть на своєму місці, а відмежування від Рішення № 654 від 17 жовтня 2017 року прямо висловлене. Проблема цього рішення в іншому: у тому, скільки воно тривало.

Цифри складаються самі. Трибунал Должа звернувся до Суду ухвалою від 4 березня 2021 року, тож відповідь від 30 квітня 2026 року прийшла через 1 883 дні, тобто понад п’ять років і два місяці. Трибунал Хунедоари звернувся до Суду 16 грудня 2021 року, за 1 596 днів до ухвалення. А після ухвалення минув ще один етап, який можна виміряти точно: 141 день до опублікування в Офіційному віснику Румунії, при тому що ст. 60 ч. (1) Закону № 47/1992 передбачає строк складання тексту щонайбільше 30 днів від ухвалення. Співвідношення 4,7 до 1.

Порівняння з власною практикою Суду показує, що це не випадковість однієї справи. Рішення № 463 від 15 жовтня 2024 року, наведене якраз в абзаці 22, має того самого автора заперечення, ті самі два тексти і той самий суд, що звертався, з Должа, а від ухвалення до опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 233 від 17 березня 2025 року минуло 153 дні. Два рішення, 141 і 153 дні, при строкові складання тексту 30. Тип повторюється.

Поставлена поряд з іншим положенням того самого закону, який критикували, ситуація показує дві швидкості. Ст. 37 Рамкового закону № 153/2017 дає поліцейському, не задоволеному рішенням про оплату праці, 20 календарних днів на оскарження, розпорядникові бюджетних коштів 30 днів на відповідь і ще 30 днів особі на звернення до суду, а ч. (4) вимагає від суду висловитися «de urgență și cu precădere», тобто невідкладно і першочергово. Ті 141 день, що минули лише між ухваленням і опублікуванням, у сім разів довші за строк, у який людина мусить відреагувати, а невідкладність, написана в законі, вимагається в одному єдиному напрямку.

Є ще одна цифра, якої акт не пише, але яку отримують діленням. Дві величини зі ст. II Постанови Уряду № 8/2008, 193,4694 лея від 1 квітня 2008 року і 197,3387 лея від 1 жовтня 2008 року, не є двома окремо обраними сумами: друга це точно перша, збільшена на 2 відсотки, бо 193,4694, помножене на 1,02, дає 197,338788, обрізане на четвертому знаку після коми. Те підвищення на 2 відсотки від 1 жовтня 2008 року є і останнім рухом галузевої базової величини. До 18 вересня 2026 року минуло 6 561 день, тобто 17 років і майже 12 місяців, у які число, від якого починається розрахунок, стояло на місці, тоді як фактичні суми змінювалися через надбавки, через відсоткові підвищення і через щорічні закони, які відштовхувалися від попереднього року.

Що потрібно змінити

  • Резолютивна частина має сказати, що сталося з кожним текстом зі звернення. Якщо текст виходить із предмета заперечення, причину треба написати, однією фразою. Інакше сторона, яка його оспорила, залишається без відповіді, а суд, який звертався, не знає, що покласти в справу.
  • Об’єднання справ має бути мотивоване тоді, коли предмети не збігаються повністю. Ст. 53 ч. (5) Закону № 47/1992 вимагає тотожного предмета. Коли одна зі справ має текст на додачу, абзац, який ухвалює об’єднання, мав би показати, як вирішується різниця, а не залишати її зникати.
  • За строком складання тексту зі ст. 60 ч. (1) Закону № 47/1992 має йти строк опублікування. Закон обмежує складання тексту 30 днями, але не говорить нічого про шлях від складання до Офіційного вісника Румунії, а в ту пустоту вміщується, виміряно на двох рішеннях з тим самим предметом, 141 і 153 дні.
  • Рішення, які підтверджують сталу практику, мають отримати коротшу процедуру. Коли ті самі два тексти вже п’ять разів визнавали такими, що відповідають Конституції, за подібними доводами, справа не мала б лежати в провадженні понад п’ять років. Спрощена процедура для повторюваних справ звільнила б і суди першої інстанції, які чекають.
  • Галузеву базову величину має переглянути законодавець, а не залишати її текти через відсилання. Цифру з 2008 року, донесену до 2026 через щорічні правила про збереження в оплаті, ніхто вже не може перевірити на відповідність економічній реальності. Або її оновлюють, або замінюють прямим механізмом, яким є той зі ст. 12 ч. (2) Рамкового закону № 153/2017.
  • Зміст випуску має вказувати і на тексти, виведені з предмета заперечення. Той, хто шукає в Офіційному віснику Румунії, що вирішено щодо ст. 12 ч. (2) Рамкового закону № 153/2017, не знаходить нічого, хоча одна справа дійшла до Суду саме з цим текстом.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 795 від 18 вересня 2026 року, сторінки 6-9 16 сторінок PDF, 110 KB акт починається на сторінці 6

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.