Коротко

  • Підвищення на 15% за складність роботи не можна було вимагати за 2017 і за 2018 рік. Конституційний Суд одностайно відхилив заперечення, яким Національна профспілка «Солідарність» із Клуж-Напоки оскаржувала те, як Вищий касаційний суд прочитав у 2018 році примітку 2 з додатка № VIII до Рамкового закону № 153/2017. Текст залишається конституційним, а тлумачення найвищого суду залишається обов’язковим для всіх судів.
  • Ідеться про державних службовців із деконцентрованих служб чотирьох міністерств. Примітка 2 надає підвищення базової зарплати на 15% державним службовцям деконцентрованих публічних служб установ, підпорядкованих міністерствам довкілля, охорони здоров’я, освіти і праці, координованих ними або підвідомчих їм. На практиці це люди з повітових агентств охорони довкілля, з управлінь громадського здоров’я, зі шкільних інспекторатів і з територіальних агентств виплат та соціальної інспекції.
  • Календар залишається тим, що його зафіксували у 2018 році. Підвищення не надають за період з 1 липня 2017 року до 31 грудня 2017 року і за 2018 рік, а за період 2019-2022 років воно входить до поетапного зростання по чверті на рік зі ст. 38 ч. (4) закону. Єдиний виняток: його надають із січня 2018 року або з дня, у який зарплата перевищує рівень, передбачений законом на 2022 рік.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 732 від 9 грудня 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень примітки 2 п. c) з розділу II літ. A глави I додатка № VIII до Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів, у тлумаченні, наданому Рішенням № 82 від 26 листопада 2018 року, ухваленим Вищим касаційним судом, Колегією з вирішення правових питань
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 776 від 14 вересня 2026 року
Набирає чинності: від 14 вересня 2026 року, дата опублікування

Хвиля процесів, розпочата у 2020 році профспілкою бюджетників, завершилася без виграшу: Конституційний Суд вирішив, що підвищення на 15% за складність роботи не можна вимагати за 2017 і за 2018 рік. Рішення № 732 від 9 грудня 2025 року з’явилося в Офіційному віснику Румунії № 776 від 14 вересня 2026 року і продовжує лінію, якої Суд тримається вже кілька років у питаннях оплати праці бюджетників, ту саму, до якої належить і рішення, яким він встановив, що надбавки не підпадають під принцип «рівна праця, рівна оплата». Коротко: те, що хтось здобув судовим рішенням, не стає автоматично правом для всіх його колег тієї самої категорії.

На кону одна-єдина фраза з додатка № VIII до Рамкового закону № 153/2017, додатка, який охоплює професійну родину бюджетних посад «Адміністрація». Примітка 2 там каже, що державні службовці деконцентрованих публічних служб установ, підпорядкованих міністерствам довкілля, охорони здоров’я, освіти і праці, координованих ними або підвідомчих їм, отримують за складність роботи підвищення базової зарплати на 15%. Закон почав застосовуватися 1 липня 2017 року, і люди зажадали грошей саме з тієї дати.

Вони їх не отримали. Причина криється у ст. 38 того самого закону, статті, яка каже, що текст застосовується поетапно. Частина (2) п. a) заморозила зарплати на рівні червня 2017 року до 31 грудня 2017 року. Частина (3) п. a) підвищила весь пакет на 25% від 1 січня 2018 року. Частина (4) поділила шлях до зарплат, прописаних у законі на 2022 рік, на чотири річні кроки, по чверті різниці щороку з 2019 до 2022 року. У такій схемі нове право не виплачують окремо, воно розчиняється в загальному зростанні.

Саме це й встановив Вищий касаційний суд Рішенням № 82 від 26 листопада 2018 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 130 від 19 лютого 2019 року. Колегія з вирішення правових питань, до якої звернувся Апеляційний суд Ясс, сказала три речі: підвищення на 15% не надають за період з 1 липня 2017 року до 31 грудня 2017 року і за 2018 рік; за 2019-2022 роки його надають на умовах ст. 38 ч. (4); як виняток, його надають із січня 2018 року або з дати, від якої зарплати стають вищими за встановлені на 2022 рік. Згідно зі ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу, це роз’яснення стало обов’язковим для всіх судів від дня його опублікування, тобто від 19 лютого 2019 року.

Профспілка оскаржила саме таке прочитання. Її аргумент, наведений у пунктах 5-9 рішення, полягав у тому, що тлумачення Вищого касаційного суду суперечить Рішенню Конституційного Суду № 794 від 15 грудня 2016 року і породжує дискримінацію: хто здобув судове рішення, опиняється із зарплатою вищою, ніж колега, який виконує ту саму роботу в тих самих умовах, але не судився. Було зазначено ст. 1, ст. 16 ч. (1) і (2), ст. 126 ч. (3) та ст. 147 Конституції.

Суд відповів коротко, у пунктах 17 і 18. Він зазначив, що Рішенням № 175 від 21 березня 2024 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 721 від 24 липня 2024 року, уже постановив, що ст. 38 ч. (1), (4) і (6) не робить жодної різниці між людьми тієї самої соціально-професійної категорії щодо способу надання цієї надбавки, а роз’яснення найвищого суду не веде до диференційованого застосування між особами в однаковому правовому становищі. Оскільки нових елементів не з’явилося, мотиви і рішення 2024 року залишаються чинними. Представник прокуратури теж просив відхилити заперечення, посилаючись на Рішення Конституційного Суду № 40 від 30 січня 2025 року.

Наслідки, які це має

Рішення остаточне і загальнообов’язкове. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Суду стають загальнообов’язковими від дати опублікування і мають силу лише на майбутнє, тож наслідки спливають від 14 вересня 2026 року.

Примітка 2 залишається чинною, незміненою, а Рішення Вищого касаційного суду № 82/2018 залишається її офіційним тлумаченням. Для державного службовця з деконцентрованої служби тих чотирьох міністерств це означає, що більше немає жодної конституційної підстави для оскарження за період 2017-2018 років. Хто має в провадженні позов, у якому вимагає зарплатних різниць за ті два роки, залишається з аргументами по суті, але без конституційного.

Для справи, яка породила звернення, № 4.145/117/2020 із Трибуналу Арджеша, цивільна палата, рішення надсилають до суду і процес іде далі. Закон № 47/1992 не передбачає зупинення розгляду, поки Суд аналізує заперечення, тож за понад п’ять років, що минули від ухвали про звернення від 26 березня 2021 року, справу можна було розглядати паралельно.

Наслідок, якого бракує, варто назвати прямо: відхилення не відкриває жодного шляху до перегляду. Стаття 509 ч. (1) п. 11 Цивільного процесуального кодексу дозволяє перегляд остаточного судового рішення лише тоді, коли після набрання ним остаточності Конституційний Суд оголосив неконституційним текст, який був предметом заперечення. Тут текст оголошено конституційним, тож уже ухвалених рішень цим шляхом відкрити наново не можна.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У букві закону нічого. Жодна кома Рамкового закону № 153/2017 не змінюється. Змінюється процесуальний статус претензії, яку профспілка возить судами від 2020 року.

Це вже втретє Суд відхиляє ту саму претензію щодо того самого тексту і в тому самому тлумаченні. Першим було Рішення № 175 від 21 березня 2024 року, яке розв’язало одразу п’ять справ, із трибуналів Біхора, Яломиці, Нямца, Сату-Маре і Прахови. Другим було Рішення № 40 від 30 січня 2025 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 564 від 18 червня 2025 року, яке розв’язало ще шість, із Ковасни, Галаца, Харгіти, Муреша, Сучави і Вранчі. Третє це нинішнє, яке закриває дванадцяту справу, ту з Арджеша. Раніше, щодо ст. 38 закону, стоять іще Рішення № 618 від 5 жовтня 2021 року і Рішення № 519 від 3 листопада 2022 року.

Змінюється й дещо, чого рішення не каже буквально, але що видно, якщо поставити два згадані рішення поруч. Рішення Конституційного Суду № 794 від 15 грудня 2016 року, яким профспілка користувалася як зброєю, стосувалося ст. 31 ч. (12) Надзвичайної постанови Уряду № 57/2015 і встановило, що максимальний рівень базової зарплати, до якого здійснюють вирівнювання, повинен охоплювати і підвищення, визнані судовими рішеннями, тема, докладно розглянута й у справі, де максимальна зарплата в установі належить і поліцейським. Рішення Вищого касаційного суду № 82/2018 стосувалося зовсім іншого: не того, що входить до максимального рівня, а того, у які роки виплачують нове право, запроваджене пізнішим законом. Два різні тексти, два різні періоди, те саме відчуття несправедливості для людини за віконцем.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває невизначеність, яка тримала відкритими процеси від 2020 року. Державний службовець, який питав себе, чи є ще сенс вимагати різниці за 2017 і 2018 роки, має тепер чітку відповідь.
  • Зберігає передбачуваність системи оплати праці. Якби нову надбавку виплачували окремо, поза календарем зі ст. 38, увесь механізм поетапного підйому до рівня 2022 року став би незастосовним для десятків категорій.
  • Одностайність голосів і пряме посилання на власну судову практику свідчать про сталу позицію, а не про здобуту на межі, тож малоймовірно, щоб наступне звернення щодо того самого тексту дістало іншу відповідь.
  • Текст рішення короткий і перевірюваний: кожне твердження спирається на попереднє рішення, визначене номером, датою і місцем опублікування.

Що залишається проблемою

  • Нерівність, на яку скаржилася профспілка, залишається у виплатах. Людина, яка має судове рішення, і людина, яка його не має, з тієї самої установи і з тієї самої посади, можуть залишитися з різними зарплатами, а рішення не пропонує жодного засобу правового захисту.
  • Мотивування зводиться до посилання на Рішення № 175/2024, яке своєю чергою посилається на рішення № 618/2021 і № 519/2022. Читачеві, який хоче побачити міркування повністю, треба відкрити чотири акти, опубліковані в чотири різні роки.
  • Між ухваленням, 9 грудня 2025 року, і опублікуванням, 14 вересня 2026 року, минуло 279 днів. До опублікування рішення не мало жодних наслідків, тож суди розглядали справи без нього.
  • Пункт 14 відтворює примітку 2 в редакції 2017 року, з тогочасними назвами міністерств, не зазначаючи, що це початкова редакція. Хто відкриє закон у нинішній редакції, знайде в тому самому тексті інші назви міністерств.

Корисні поради

  1. Якщо у вас у провадженні позов про підвищення на 15% за 2017 і 2018 роки, попросіть адвоката переоцінити шанси. Аргумент неконституційності відпав остаточно, а те, що залишається, залежить від конкретної ситуації в установі й від фактичного способу обчислення.
  2. Перевірте в розрахунковому листку, чи підвищення на 15% фігурує окремо, чи вже розчинене в базовій зарплаті. Після завершення поетапності зі ст. 38 ч. (4) у багатьох випадках воно більше не значиться окремою позицією, що не означає, що його не виплачують.
  3. Попросіть письмово у відділу кадрів спосіб обчислення базової зарплати із зазначенням підстави для кожного складника. Це найдешевша перевірка, і вона залишає письмовий слід.
  4. Не плутайте дві різні розмови. Рішення № 794/2016 про те, що входить до максимального рівня, який перебуває у виплаті, а Рішення № 82/2018 про роки, у які надають підвищення на 15%. Вимога, яка їх змішує, має малі шанси.
  5. Якщо ви вже програли процес, не подавайте заяви про перегляд на підставі цього рішення. Стаття 509 ч. (1) п. 11 Цивільного процесуального кодексу вимагає, щоб текст був оголошений неконституційним, а тут сталося рівно навпаки.
  6. Для періодів після 2022 року перевіряйте ситуацію окремо. Тлумачення 2018 року стосується поетапності до 2022 року, а щорічні закони про бюджет і постанови про економію додали тим часом власні правила обмеження.

Часті запитання

Що насправді вирішив Конституційний Суд?
Він відхилив заперечення як необґрунтоване і встановив, що примітка 2 п. c) з розділу II літ. A глави I додатка № VIII до Рамкового закону № 153/2017, у тлумаченні, наданому Вищим касаційним судом Рішенням № 82/2018, є конституційною щодо наведених претензій. Рішення ухвалено одностайно, воно остаточне і загальнообов’язкове.
Кого стосується підвищення на 15% з примітки 2?
Державних службовців деконцентрованих публічних служб установ, підпорядкованих міністерствам довкілля, охорони здоров’я, освіти і праці, координованих ними або підвідомчих їм. Практично це персонал повітових структур цих міністерств, від агентств охорони довкілля і управлінь громадського здоров’я до шкільних інспекторатів і агентств виплат та соціальної інспекції.
Чи можу я ще вимагати гроші за 2017 і 2018 роки?
На підставі неконституційності ні. Тлумачення Вищого касаційного суду, за яким підвищення не надають за період з 1 липня 2017 року до 31 грудня 2017 року і за 2018 рік, залишається обов’язковим для судів, а Конституційний Суд тепер підтвердив, що воно не порушує Основного закону. Залишається виняток, передбачений самим роз’ясненням 2018 року, для випадків, коли зарплата вже перевищила рівень, установлений на 2022 рік.
Що сталося з підвищенням у період 2019-2022 років?
Його надавали на умовах ст. 38 ч. (4) Рамкового закону № 153/2017, тобто через щорічні збільшення, що дорівнюють чверті різниці між зарплатою, передбаченою законом на 2022 рік, і зарплатою станом на грудень 2018 року. Його не виплачували окремим відсотком поверх зарплати, а включили до кінцевої мети, до якої піднімалися поступово.
Чому не застосували Рішення № 794/2016, на яке посилалася профспілка?
Тому що воно стосується іншого тексту та іншої проблеми. Рішення № 794 від 15 грудня 2016 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 1.029 від 21 грудня 2016 року, стосувалося ст. 31 ч. (12) Надзвичайної постанови Уряду № 57/2015 і встановило, які елементи входять до максимального рівня базової зарплати, до якого здійснюють вирівнювання. Рішення № 82/2018 не обговорює максимального рівня, а календар, за яким надають нове право, запроваджене Рамковим законом № 153/2017.
Від якої дати рішення має наслідки?
Від 14 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії. Стаття 147 ч. (4) Конституції передбачає, що рішення Суду публікують в Офіційному віснику Румунії, і від дати опублікування вони загальнообов’язкові та мають силу лише на майбутнє.
Чи відкриває рішення наново вже програні процеси?
Ні. Перегляд з підстави неконституційності, врегульований у ст. 509 ч. (1) п. 11 Цивільного процесуального кодексу, працює лише тоді, коли Суд оголошує оскаржений текст неконституційним. За рішення про відхилення цей шлях не відкривається.
Скільки справ виникло з тієї самої претензії?
Щонайменше дванадцять, усі з номерами 2020 року і з тієї самої серії. П’ять розв’язано Рішенням № 175 від 21 березня 2024 року, шість Рішенням № 40 від 30 січня 2025 року, а дванадцяту, ту з Трибуналу Арджеша, цим рішенням.

Аналіз редакції

Рішення правильне і було передбачуваним. Різниця, на яку скаржиться профспілка, реальна, але вона походить не з примітки 2 і не з того, як її прочитав Вищий касаційний суд. Вона походить із того, що закон про єдину оплату праці застосовували поетапно протягом шести років у системі, у якій тисячі людей уже здобули судовим шляхом права, яких їхні колеги не мали. Рішення Конституційного Суду цього ніяк виправити не може. Те, що може зробити конституційний суд, це сказати, чи текст закону сам собою робить різницю, а тут він її справді не робить: ст. 38 застосовується однаково до всіх.

Перше спостереження стосується часу. Між ухваленням, 9 грудня 2025 року, і опублікуванням, 14 вересня 2026 року, минуло 279 днів. Два рішення-близнюки з тієї самої родини вийшли значно швидше: Рішення № 175/2024 за 125 днів від ухвалення, Рішення № 40/2025 за 139. Навіть Рішення № 794/2016, на якому тримається вся суперечка, з’явилося в Офіційному віснику Румунії за шість днів від ухвалення. Проміжок важить юридично, а не лише адміністративно: ст. 147 ч. (4) Конституції пов’язує обов’язковість із датою опублікування, тож за ті дев’ять місяців, коли рішення існувало, але не було опубліковане, судді з Арджеша не було чого застосовувати. А оскільки Закон № 47/1992 не зупиняє розгляду на час конституційного контролю, цілком можливо, що справа, яка породила звернення, завершилася раніше, ніж відповідь стала обов’язковою. Рахуючи від ухвали про звернення, від 26 березня 2021 року, до опублікування минуло 1 998 днів.

Друге спостереження стосується справжнього масштабу справи, якого з рішення не видно. Номери справ розповідають цю історію: 4.145, 4.146, 4.149, 4.151, 4.153, 4.155, 4.160, 4.161, 4.162, 4.165, 4.166 і 4.169, усі з 2020 року і всі з тим самим індексом суду, розподілені між дванадцятьма трибуналами, від Арджеша до Вранчі. Та сама профспілка, той самий текст, той самий аргумент, поділений на дванадцять процесів і розв’язаний Судом у три черги протягом п’яти років. Суд об’єднав п’ять справ у 2024 році і шість у 2025 році, застосувавши ст. 53 ч. (5) Закону № 47/1992, але дванадцята залишилася поза цим і чекала ще півтора року, щоб дістати точнісінько те саме рішення, у вісім рядків мотивування.

Третє спостереження стосується того, чого в рішенні немає. Чіткого пояснення різниці між Рішенням № 794/2016 і Рішенням № 82/2018 не знайти ніде в пунктах 17 і 18. Суд посилається на Рішення № 175/2024, яке посилається на рішення № 618/2021 і № 519/2022, а ті не розглядали примітки 2 в тлумаченні найвищого суду, а лише ст. 38. Найближче місце, де ця різниця сформульована простими словами, а саме що Рішення № 794/2016 стосується встановлення максимального рівня, до якого належить здійснити вирівнювання, а не календаря нового права, це висновок прокурора, зафіксований у Рішенні № 175/2024. Добрий аргумент, покладений там, де його ніхто не шукає. Пункт 14 додає ще трохи туману: він відтворює примітку 2 з назвами міністерств зразка 2017 року, хоча текст, чинний від 31 березня 2018 року, називає ті самі чотири міністерства інакше, а рішення не уточнює, що цитує початкову редакцію.

Що потрібно змінити

  • Максимальний строк, передбачений у законі, між ухваленням рішення Суду і його опублікуванням. Шістдесяти днів було б досить, і це усунуло б ситуацію, коли рішення існує, але не має наслідків, а суди розглядають справи без нього. У цьому випадку різниця становила б понад сім місяців.
  • Обов’язкове об’єднання, при надходженні звернень, однакових заперечень, порушених тим самим автором щодо того самого тексту. Механізм уже існує у ст. 53 ч. (5) Закону № 47/1992 і був застосований двічі в цій серії. Застосований від початку, він перетворив би дванадцять справ на одне рішення, а не на три, і зберіг би п’ять років очікування.
  • Мотивування через посилання має супроводжуватися повторенням вирішального доводу. Один абзац із поясненням, чому рішення, на яке посилається автор, не застосовується, коштував би десяти рядків і позбавив би читача потреби відкривати чотири акти, опубліковані в різні роки. Адресатом рішення є й державний службовець, який шукає свого права, а не лише адвокат.
  • Цитування оскарженого тексту має зазначати редакцію і дату. Коли акт змінювався між моментом подій і моментом розгляду, рішення мало б казати, яку редакцію воно відтворює. Інакше читач, який порівнює з чинним законом, знаходить у тому самому тексті інші назви й не знає, який варіант має значення.
  • Парламент має прямо закрити питання нових зарплатних прав, що з’явилися в період поетапності. Дванадцять процесів, розпочатих однією профспілкою, одне роз’яснення Вищого касаційного суду і п’ять рішень Конституційного Суду з того самого предмета показують, що ст. 38 Рамкового закону № 153/2017 недостатньо ясно сказала, що відбувається з правом, запровадженим тим самим законом, який застосовують поетапно. Тлумачна норма коштувала б менше, ніж шість років судових спорів.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 776 від 14 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 99 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.