Без призначеного державою захисника у кримінальній справі: скаржитися треба до суду, а не до CCR

Якщо у кримінальній справі вам не надали призначеного державою захисника, скаржитися треба до суду, який розглядає справу, а не до Конституційного Суду. Суд відхилив як неприйнятне заперечення, заявлене Bratu Adrian-Robert (Брату Адріан-Роберт) у справі Трибуналу у справах неповнолітніх і сім’ї Брашова, яким оспорювалися п. c), d), e) і h) ст. 83 та п. b) ст. 90 Кримінального процесуального кодексу. Це та сама лінія, якої Суд дотримався й тоді, коли його запитали про підтвердження суддею відновлення досудового розслідування. Рішення № 164 від 26 лютого 2026 року опубліковано в Офіційному віснику Румунії № 611 від 27 липня 2026 року.

Оспорені положення є саме тими, що перелічують права обвинуваченого. П. c) ст. 83 передбачає право мати захисника за вибором, а якщо особа такого не визначить, у випадках обов’язкової правової допомоги, право на призначення захисника державою. Літери d), e) і h) стосуються права пропонувати докази, заявляти заперечення та висловлювати висновки, права подавати будь-які інші клопотання, а також інших прав, передбачених законом.

П. b) ст. 90 встановлює, що правова допомога є обов’язковою, якщо орган судової влади вважає, що підозрюваний чи обвинувачений не зміг би самостійно здійснити свій захист. Автор заперечення стверджував, що йому не забезпечили призначеного державою захисника і що цей текст не було доведено до його відома ані усно, ані письмово.

Наслідки, які це має

Перший наслідок полягає в тому, що тексти залишаються недоторканими. Ст. 83 і ст. 90 Кримінального процесуального кодексу застосовуються й далі в тій самій редакції, а Суд не розглядав по суті, конституційні вони чи ні.

Другий наслідок є розмежуванням, яке має практичне значення. Суд зазначив, що доводи автора стосуються не неконституційності текстів, а способу, у який ці законодавчі положення застосували органи судової влади у справі, переданій на розгляд. Це саме той тип проблеми, який суди загальної юрисдикції можуть розглянути та усунути, залежно від обставин.

Третій наслідок є межею компетенції, на яку послалися прямо. Згідно з ч. (3) ст. 2 Закону № 47/1992, Суд висловлюється лише щодо конституційності актів, з приводу яких до нього звернулися, і не може оцінювати спосіб конкретного застосування закону в окремо взятій справі.

Четвертий наслідок стосується підстави відхилення, дещо незвичної. Суд констатував неприйнятність крізь призму ч. (1) ст. 126 Конституції, тобто правила, за яким правосуддя здійснюється судовими інстанціями, а також ч. (2) і (3) ст. 2 Закону № 47/1992. Іншими словами, відповідь належить судді, який розглядає справу.

П’ятий наслідок є корисним для будь-якого обвинуваченого в такій самій ситуації. Докір щодо відсутності призначеного державою захисника не втрачається: він залишається позицією захисту, яку заявляють у процедурі підготовчої палати або в порядку оскарження, де вона може потягти конкретні процесуальні санкції.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві не змінюється нічого. Рішення не змінює режим обов’язкової правової допомоги і не додає жодної нової умови. Воно лише підтверджує, де саме ведеться ця розмова.

Позиція суду, який звернувся із запитом, була, до речі, такою самою, хоч і на іншій підставі. Трибунал у справах неповнолітніх і сім’ї Брашова вважав заперечення необґрунтованим і зазначив, що автор наводить аргументи, які стосуються суті скарги, не роблячи конкретного і точного зіставлення між розкритикованими текстами та конституційними положеннями, які нібито порушено.

Варто помітити й перелік конституційних положень, на які послався автор. Він охоплював вільний доступ до правосуддя і право на справедливий судовий розгляд, презумпцію невинуватості, право на захист, право на звернення, право особи, якій завдала шкоди публічна влада, здійснення правосуддя та використання способів оскарження. Представниця прокуратури просила відхилити заперечення як неприйнятне саме тому, що автор обмежився переліком цих положень, не показавши, у чому полягає суперечність.

Це вже вдруге в тому самому випуску Офіційного вісника Румунії Суд відхиляє заперечення з кримінальної сфери з мотивів прийнятності, а не по суті. Тенденція не є випадковою: критика, що описує конкретний процесуальний досвід, хоч би якою обґрунтованою вона була як докір, не перетворюється автоматично на проблему конституційності тексту.

Щодо застосованого стандарту Суд посилається на Рішення № 491 від 27 жовтня 2022 року, у якому зазначив те саме: конституційний контроль стосується виключно відповідності законодавчих положень конституційним нормам, а не способу їх застосування органами судової влади. Коли ж критика стосується самого тексту, Суд переходить до розгляду по суті, як він зробив тоді, коли аналізував, чи може захист дізнатися справжню особу свідка, якому загрожує небезпека.

Переваги та недоліки

Корисні поради

Часті запитання