Коротко
- 33 об’єднані справи, подані десятками осіб, переслідуваних з політичних мотивів комуністичним режимом, вимагали від Конституційного Суду визнати неконституційним правило, за яким рішення трибуналу є остаточним у спорах щодо щомісячної виплати, наданої Декретом-законом № 118/1990.
- Суд відхилив заперечення як необґрунтоване: вільний доступ до правосуддя не передбачає права на дві судові інстанції, яке Конституція гарантує лише у кримінальних справах.
- Нічого не змінюється: рішення агентства з виплат і надалі можна оскаржити в трибуналі, але рішення трибуналу не підлягає оскарженню.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 651 від 6 серпня 2026 року
Набирає чинності: 6 серпня 2026 року
Особи, переслідувані з політичних мотивів комуністичним режимом, або депортовані чи взяті в полон після 6 березня 1945 року, отримують щомісячну виплату згідно з Декретом-законом № 118/1990. Коли повітове агентство з виплат і соціальної інспекції відхиляє заяву, єдиним шляхом залишається оскарження в трибуналі, рішення якого є остаточним. Десятки заявників у 33 справах, об’єднаних у Конституційному Суді, стверджували, що відсутність будь-якого оскарження цього рішення порушує їхнє право на захист і вільний доступ до правосуддя. Рішення № 62 від 22 січня 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 651 від 6 серпня 2026 року, відхиляє цей аргумент і залишає правило без змін.
Оскаржене положення це стаття 13, частина 8, друге речення Декрету-закону № 118/1990: «Зацікавлена особа може оскаржити рішення у відділі адміністративних і фіскальних спорів трибуналу протягом 30 днів з дня повідомлення про рішення, згідно із Законом № 554/2004 про адміністративне судочинство (…). Рішення трибуналу є остаточним». Звернення, подані у 2022-2025 роках кількома апеляційними судами (Тімішоара, Брашов, Плоєшть, Алба-Юлія, Бухарест, Сучава, Констанца, Крайова, Тиргу-Муреш, Галац), були об’єднані в одну справу, розгляд якої тривав для перших звернень майже п’ять років.
Головний аргумент заявників: скасування оскарження створює дискримінацію щодо інших учасників звичайного адміністративного судочинства, де рішення першої інстанції можна оскаржити відповідно до статті 20 Закону № 554/2004. Вони також стверджували, що положення мало б бути прийняте органічним законом, а не звичайним Законом № 232/2020, яким його було введено.
Наслідки, які це має
Правило залишається точно таким же. Оскарження у відділі адміністративних і фіскальних спорів трибуналу залишається єдиним судовим шляхом проти рішення агентства з виплат, а рішення трибуналу залишається остаточним, без оскарження в апеляційному суді.
Суд кваліфікував оскарження в трибуналі як справжній засіб захисту, а не формальність. Оскільки воно розглядає справу з усіх аспектів, фактичних і правових, перевіряючи як законність, так і обґрунтованість адміністративного рішення, розгляд по суті задовольняє, на думку Суду, вимоги вільного доступу до правосуддя.
Порівняння з процедурою перегляду за статтею 15 того самого декрету-закону було відхилено як нерелевантне. Там йдеться про рішення, вже видане і вже виплачуване, яке згодом переглядається, тобто про іншу правову ситуацію порівняно з початковим встановленням права, яке допускає оскарження, оскільки проходить попередню процедуру за Законом № 554/2004.
Критику щодо органічного закону відхилено. Декрет-закон № 118/1990 є, по суті, компенсаційним актом, а не актом адміністративного судочинства, навіть якщо він посилається на Закон № 554/2004 щодо процедури оскарження; це посилання не перетворює всі його положення на матерію органічного закону.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
Юридично нічого. Суд зазначив, що рішення та мотивація Рішення № 133 від 27 березня 2025 року, яке вже вирішило подібне заперечення, залишаються чинними, оскільки не з’явилося нових обставин.
Що підтверджується, так це стала межа усталеної практики Суду: право на дві судові інстанції гарантоване Конституцією та Європейською конвенцією з прав людини лише у кримінальних справах, а не в адміністративних чи компенсаційних спорах. Законодавець має право розсуду при виборі питань, виключених з оскарження.
Це рішення доповнює інше рішення Суду щодо того самого декрету-закону, також опубліковане нещодавно, яким було відхилено запит на розширення категорій отримувачів виплати. Разом обидва рішення підтверджують, з різних кутів, що зміна Декрету-закону № 118/1990, чи то щодо отримувачів, чи то щодо засобів оскарження, належить виключно до компетенції парламенту.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Остаточно роз’яснює для десятків подібних справ, які ще розглядаються судами, що оскарження не існує, що скорочує тривалість майбутніх спорів.
- Підтверджує, що оскарження в трибуналі, вирішене по суті, задовольняє вимоги вільного доступу до правосуддя, без потреби у другій судовій інстанції.
- Зберігає однакове ставлення до всіх отримувачів за Декретом-законом № 118/1990, без винятків, створених у судовому порядку.
- Зменшує навантаження на апеляційні суди, яким більше не потрібно розглядати оскарження у питанні, прямо виключеному законодавцем.
Що залишається проблемою
- Особи, незадоволені рішенням трибуналу, не мають способу його оскаржити, якими б літніми чи вразливими не були заявники цієї категорії.
- Тривалість провадження, від звернення до Суду до публікації рішення, для перших об’єднаних справ сягнула майже п’яти років, що є затримкою, важко виправданою для літніх отримувачів.
- Різниця в ставленні порівняно зі звичайним адміністративним судочинством, де оскарження існує, зберігається, навіть якщо Суд пояснив це компенсаційною природою акта.
- Рішення не містить жодної рекомендації парламенту узгодити процедуру із загальним режимом адміністративного судочинства.
Корисні поради
- Якщо вашу заяву відхилило повітове агентство з виплат і соціальної інспекції, ретельно підготуйте справу для оскарження в трибуналі: це єдина інстанція, яка розгляне справу по суті, без можливості другого судового перегляду.
- Не будуйте захист на ідеї подальшого оскарження. Рішення трибуналу є остаточним з першого дня; усі відповідні докази й аргументи потрібно подати на цьому єдиному засіданні.
- Якщо ваша ситуація стосується рішення про перегляд (уже надані права, згодом зменшені чи скасовані), процедура інша, і оскарження залишається доступним згідно зі статтею 15 Декрету-закону № 118/1990 у поєднанні із Законом № 554/2004.
- Для зміни цього правила єдиним шляхом, що залишається, є законодавча ініціатива в парламенті; конституційне заперечення щодо оскарження вже двічі визнано необґрунтованим, у 2025 і 2026 роках.
Часті запитання
Що вимагали ті, хто подав конституційне заперечення?
Чому Конституційний Суд відхилив запит?
Чи змінилося щось для заяв, що розглядаються?
Чи є різниця для перегляду вже виданого рішення?
Чи можна знову порушити те саме питання перед Конституційним Судом?
Оригінальний текст нормативного акта
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 651 від 6 серпня 2026 року 48 сторінок PDF, 243 KB акт починається на сторінці 41
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.