Коротко
- Двоє громадян просили Конституційний Суд розширити коло осіб, які мають право на виплати за Декретом-законом № 118/1990, актом, що відшкодовує політично переслідуваним комуністичним режимом, депортованим і полоненим.
- Суд відхилив прохання як неприйнятне: закиди стосувалися не конфлікту між законом і Конституцією, а відсутності законодавчого рішення, тобто включення додаткової категорії одержувачів.
- Принциповий аргумент: визначення категорій одержувачів, це вибір законодавця, і конституційний контроль не можна перетворювати на інструмент доповнення закону.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 659 від 10 серпня 2026 року
Чинний з: 10 серпня 2026 року
Закон 1990 року, який відшкодовує жертвам комуністичних репресій, вичерпно перелічує, хто має право на гроші. Двоє людей із повіту Альба доводили в суді, що перелік завузький і що їхня ситуація подібна до ситуації включених. Конституційний Суд відповів, що не може написати закон замість Парламенту. Рішення № 239 від 12 березня 2026 року опубліковано в Офіційному віснику Румунії № 659 від 10 серпня 2026 року; воно вирішує дві об’єднані справи з окружного суду Альба. Це третє рішення Суду в тому самому віснику, поряд із тим, що стосувалося відтермінування підвищення пенсійного бала, і всі три підтверджують межі конституційного контролю у сфері грошових прав.
Оскаржуваний текст, це стаття 1 частина (2) пункт b) Декрету-закону № 118/1990 про надання прав особам, переслідуваним з політичних мотивів диктатурою, встановленою від 6 березня 1945 року, а також депортованим за кордон чи взятим у полон. Автори заперечення, Віоріка Сікое і Василе Гоя, у двох справах в окружному суді Альба, які Суд об’єднав з власної ініціативи.
Одна процесуальна деталь багато каже про тривалість таких спорів: помічник судді зазначив, що один з авторів тим часом помер, а заяви про залучення спадкоємця до справи не надходило. Звернення датовані вереснем і листопадом 2021 року, рішення ухвалене в березні 2026 року, а опубліковане в серпні 2026 року.
Представник прокуратури просив відхилити заперечення як необґрунтоване, пояснивши, що закон охоплює категорію, значущу з погляду правових наслідків перемовин про перемир’я, розпочатих румунською державою 23 серпня 1944 року, а вибір законодавця відображає те, що Радянський Союз утримував румунів у полоні навіть після угоди про перемир’я від 12 вересня 1944 року.
Наслідки, які це має
Перелік одержувачів лишається точно таким, як є. Жодної нової категорії не додається. Хто не підпадає під чинний текст Декрету-закону № 118/1990, за цим рішенням прав не набуває.
Суд кваліфікував прохання як питання законодавчої політики, а не конституційності. Закиди стосувалися обмеженості сфери дії норми, а автори вважали, що законодавець мав би включити й інших осіб у ситуаціях, які вони вважали подібними. Це означає додавання законодавчого рішення, відсутнього в оскаржуваній нормі.
Межа прямо записана в законі, а не лише в практиці. За статтею 2 частиною (3) Закону № 47/1992 Суд висловлюється лише щодо конституційності актів, з якими до нього звернулися, не маючи змоги змінювати чи доповнювати положення, що перевіряються. Суд послався на Рішення № 438/2011.
Шлях, що лишається, парламентський. Якщо хтось вважає, що коло одержувачів варто розширити, вихід, це не заперечення про неконституційність, а зміна декрету-закону. Суд не може заповнити відсутність норми.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
У праві не змінюється нічого. Це рішення про неприйнятність, тож воно не впливає на оскаржуваний текст, який лишається чинним у наявному вигляді.
Прояснюється природа цього типу звернення. Закид, що дорікає законові не тим, що він каже, а тим, чого не каже, тобто пропуском категорії, не є конституційним закидом у розумінні контролю, який здійснює Суд. Ця різниця важлива для будь-якого спору, де посилаються на різне ставлення до категорій одержувачів відшкодувальних заходів.
Суд не досліджував, чи справді ситуація, на яку посилалися автори, подібна до врегульованої текстом. До цього не дійшло, бо питання було кваліфіковане як таке, що належить до компетенції законодавчої влади, у сенсі зміни та доповнення законодавчих положень.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Проводить чітку й перевірювану межу між конституційним контролем і законотворенням, корисну далеко за межами цієї конкретної справи.
- Запобігає тому, щоб конституційна юрисдикція створювала практикою категорії одержувачів із невизначеним бюджетним впливом.
- Підтверджує, що законодавець може окреслювати кола осіб, які мають право на відшкодувальні заходи, за встановленими ним історичними та правовими критеріями.
- Дає пряму, а отже передбачувану відповідь для подібних справ, що перебувають у провадженні судів.
Що залишається проблемою
- Ті, хто вважає себе ущемленим, лишаються без практичного засобу захисту: судовий шлях закрито, а законодавчий залежить від волі Парламенту.
- Тривалість процедури, майже п’ять років від звернення до публікації, важко виправдати для переважно літніх заявників. Один з авторів тим часом помер.
- Суд не висловлюється по суті наведеного порівняння, тож не каже, подібні ситуації чи ні, лишаючи дискусію без орієнтира.
- Публікація через п’ять місяців після ухвалення ще більше відтерміновує ясність для справ у провадженні.
- Рішення не сигналізує Парламентові про порушене питання, хоча механізм рішень про неприйнятність іноді дозволяє такі зауваження.
Корисні поради
- Якщо ви заявляєте права за Декретом-законом № 118/1990, спершу перевірте, чи підпадає ваша ситуація під пункти статті 1 у їх чинному формулюванні. Розширювальне тлумачення за аналогією перспектив не має.
- Не будуйте вимогу на тому, що закон мав би включати й інші категорії. Суд прямо сказав, що це аргумент законодавчої політики, а не неконституційності.
- Якщо ваша проблема в доведенні фактів (строк полону, депортація, переслідування), саме там точиться корисна боротьба, у суді першої інстанції, з документами і свідками, а не в Конституційному Суді.
- Якщо носій права помер під час процесу, просіть залучити спадкоємців. В одній із вирішених тут справ такої заяви не подавали.
- Для розширення кола одержувачів єдиний шлях, це законодавча ініціатива. Звернення до профільних парламентських комітетів, ось належний інструмент, а не заперечення про неконституційність.
Часті запитання
Чого просили автори заперечення?
Чому заперечення відхилили як неприйнятне?
Чи змінилося щось для нинішніх одержувачів?
Хто може розширити коло одержувачів?
Чи каже рішення, що наведені ситуації не подібні?
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній формі опублікування.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 659 від 10 серпня 2026 року 16 сторінок PDF, 185 KB акт починається на сторінці 6
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.