Коротко

  • Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване заперечення, яким вимагали вилучити із закону словосполучення «підроблені, неточні або неповні документи чи декларації». Текст залишається чинним і залишається конституційним, а використання таких документів для одержання європейських коштів карається й надалі позбавленням волі на строк від 2 до 7 років і забороною здійснення певних прав.
  • Суд пояснює, що означають «неточний» і «неповний»: підганяння документів під критерії прийнятності або приховування даних, які дискваліфікували б заявника, за умови, що підганяння чи приховування вчинене умисно і призвело до одержання коштів. Документ не мусить бути підробленим, досить, щоб він не відображав дійсність достовірно.
  • Увага до тексту, відтвореного в рішенні: це редакція статті до 12 грудня 2020 року, а не та, що застосовується сьогодні. Заперечення надіслали до Суду 16 липня 2021 року, вирішили 12 березня 2026 року, тобто через 1 700 днів, і опублікували ще через 181.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 222 від 12 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність словосполучення «підроблені, неточні або неповні документи чи декларації» зі ст. 181 ч. (1) Закону № 78/2000 про запобігання, виявлення та покарання корупційних діянь
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 766 від 9 вересня 2026 року
Набирає чинності: 9 вересня 2026 року, дата публікації

Одержувач, який свідомо залишає певну інформацію поза межами фінансової заявки і дістає гроші саме тому, що інформації бракувало, ризикує від 2 до 7 років позбавлення волі, навіть якщо жоден документ у справі не підроблений. Конституційний Суд підтвердив це правило Рішенням № 222 від 12 березня 2026 року, опублікованим 9 вересня 2026 року в Офіційному віснику Румунії № 766, яким відхилив як необґрунтовану критику словосполучення «підроблені, неточні або неповні документи чи декларації» зі ст. 181 ч. (1) Закону № 78/2000. Це вже друга критика передбачуваності з однієї кримінальної справи в Галаці, яку Суд відхиляє за шість днів, після тієї, що опублікована 3 вересня 2026 року і якою він установив, що алкоголь рахують на момент керування, а не при відібранні крові.

Заперечення висунув Йон Сусану, якого судить Трибунал Галаца, Кримінальна секція, у справі № 1.567/113/2018, за неналежну співучасть у злочині, передбаченому ст. 181 ч. (1). Суд звернувся до Конституційного Суду Ухвалою від 16 липня 2021 року, а в Суді справа дістала номер 2.519D/2021. Трибунал висловив в ухвалі свою думку: заперечення необґрунтоване, бо орган конституційної юрисдикції вже висловився з тих самих критичних зауважень Рішенням № 479 від 12 липня 2018 року.

Текст, який рішення відтворює в пункті 10, такий: «Використання або подання недобросовісно підроблених, неточних або неповних документів чи декларацій, якщо діяння має наслідком неправомірне одержання коштів із загального бюджету Європейського Союзу або з бюджетів, якими він управляє чи які управляються від його імені, карається позбавленням волі на строк від 2 до 7 років і забороною певних прав». Це редакція, що застосовується до діяння зі справи в Галаці, а не редакція, чинна сьогодні, і Суд каже це прямо в наступному пункті: частини (1) і (2) переписані ст. I п. 1 Закону № 283/2020, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 1.199 від 9 грудня 2020 року, при цьому оскарженого словосполучення не торкнулися.

Обидві редакції з’явилися в Офіційному віснику Румунії у 2020 році. Від 12 грудня 2020 року, тобто через три дні після публікації закону про внесення змін, частина (1) звучить так: «Використання або подання підроблених, неточних або неповних документів чи декларацій, якщо діяння має наслідком неправомірне одержання або неправомірне утримання коштів чи активів із бюджету Європейського Союзу або з бюджетів, якими він управляє чи які управляються від його імені, карається позбавленням волі на строк від 2 до 7 років і забороною здійснення певних прав». Змінилося три речі: зникла пряма вимога недобросовісності, поряд з одержанням додалося «неправомірне утримання», а поряд із коштами з’явилися «активи». Словосполучення, яке Суд розглядає тепер, «підроблені, неточні або неповні документи чи декларації», залишилося слово в слово тим самим в обох редакціях.

Текст не вимагає від виконавця жодної особливої ознаки. Злочин може вчинити будь-яка фізична чи юридична особа, яка подає або використовує документи в процедурі європейського фінансування, від фірми, що просить державної допомоги, до фермера, який заповнює єдину заявку на виплату. Частина (2) тієї самої статті карає тим самим позбавленням волі від 2 до 7 років свідоме ненадання даних, які вимагає закон для одержання або утримання коштів. Частина (3) підвищує межі наполовину, тобто до проміжку від 3 років до 10 років і 6 місяців, якщо діяння спричинило особливо тяжкі наслідки, поріг яких ст. 183 Кримінального кодексу визначає як матеріальну шкоду понад 2 000 000 леїв. Замах карається, згідно зі ст. 184 того самого закону, а ст. 185 зачіпає, позбавленням волі на строк від 6 місяців до 3 років або штрафом, директора, керівника чи особу з повноваженнями ухвалювати рішення або здійснювати контроль, яка через необережність порушує службовий обов’язок і в такий спосіб уможливлює діяння підлеглого.

Критика тексту стосувалася якості закону і спиралася на ст. 1 ч. (5) Конституції. Автор заперечення стверджував, що предмет злочину сам є неточним, бо законодавець уживає слова «неточні» і «неповні», ніде їх не визначаючи, хоча об’єктивна сторона схожа на об’єктивну сторону службового підроблення зі ст. 321 Кримінального кодексу, до якого норма не відсилає. Висновок, якого він просив від Суду: законодавець мав би ясно сказати, чи одержання європейських коштів на підставі підроблених документів судять за правилами підроблення, чи за цим спеціальним текстом.

Суд відповів, повністю повторивши мотиви Рішення № 101 від 10 березня 2022 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 650 від 30 червня 2022 року, пункти 18-20, які кажуть саме те, що їм приписують. З аналізу норми, показує Суд, зміст вимальовується легко: документи є «хибними чи неправильними, або їм бракує однієї чи кількох частин, які складають ціле, і вони подають у викривленому вигляді реальну чи наявну фактичну ситуацію». Ці поняття не визначені, бо не потребують визначення: законодавче визначення дають лише тоді, коли слово має кілька значень або вживається інакше, ніж у звичайній мові, а «неточний» і «неповний» зберігають тут своє загальне значення, тобто неправдивий, хибний, неправильний, некоректний. Неточним або неповним є, каже Суд, той документ, який не відображає дійсність достовірно, «не підносячись, однак, до рівня підробленого документа».

Корисна для кожного, хто подає фінансову заявку, частина йде відразу далі. Неточність або неповнота полягає, словами Суду, «або в підганянні їх, щоб відповідати критеріям прийнятності, або в приховуванні певних даних чи відомостей, які могли б дискваліфікувати відповідну особу в намірі одержати кошти, за умови, що всі ці підганяння чи приховування вчинені умисно і призводять до одержання коштів». Отже, це два зразки поведінки, а не абстрактна формула: роздування або прикрашання документа, щоб він пройшов критерій, і мовчання про відомість, яка заблокувала б фінансування. Обидва вимагають умислу, а без фактично одержаних грошей діяння залишається щонайбільше замахом.

Для сірої зони, яка все ж лишається, Суд наводить принцип законодавчої техніки, узятий із власної практики, рішень № 903 від 6 липня 2010 року і № 743 від 2 червня 2011 року, та з практики Європейського суду з прав людини: закон цілковитої точності написати важко, а певна гнучкість може бути навіть бажаною, за умови, що вона не руйнує передбачуваності. У справі «Кантоні проти Франції», пункт 29, сказано, що злочин має бути чітко визначений у законі і що ця вимога виконана тоді, коли особа може знати з формулювання тексту і, за потреби, з тлумачення, наданого судами, які дії та які бездіяльності тягнуть для неї кримінальну відповідальність. У справі «Ротару проти Румунії», пункт 55, передбачуваність визначено як достатню точність, щоб будь-хто, за потреби з відповідною консультацією, міг узгодити з нею свою поведінку. Обидва підтверджують те, що їм приписують.

Друга критика, та, що про співвідношення зі службовим підробленням, дістала процедурну відповідь, а не відповідь по суті. Суд зазначив, що цей довід стосується не конституційності тексту, а того, як суд першої інстанції його застосовує, а згідно зі ст. 2 ч. (3) Закону № 47/1992 він не може висловлюватися щодо тлумачення і застосування закону. Як завершальний аргумент Суд наводить Рішення № 3 від 20 січня 2020 року Вищого касаційного суду, Колегії з вирішення правових питань у кримінальних справах, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 138 від 21 лютого 2020 року, яким найвищий суд установив, що підроблення документів не належить до суті злочину зі ст. 181, а є лише одним із альтернативних способів, якими можна вчинити шахрайство.

Рішення ухвалене одностайно, складом з восьми суддів під головуванням Елени-Симіни Тенесеску, з магістратом-асистентом Андреєм Григорашем. Кворум, якого вимагає ст. 51 ч. (1) Закону № 47/1992, становить дві третини від числа суддів, тобто шість із дев’яти, отже, він був дотриманий. Жоден із чотирьох органів, у яких запитали позицію, голови двох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат, не відповів.

Наслідки, які це має

Рішення породжує наслідки від публікації, тобто від 9 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, яка каже, що рішення Конституційного Суду є загальнообов’язковими від дати публікації і мають силу лише на майбутнє. Оскільки йдеться про відхилення, вплив на закон нульовий: ст. 181 ч. (1) застосовується далі точно так, як застосовувалася 8 вересня, і жодна справа, що перебуває на розгляді, через цю публікацію не змінюється.

Змінюється процесуальне становище тих, хто захотів би повторити ту саму критику. Резолютивна частина констатує конституційність словосполучення «щодо сформульованих критичних зауважень», тож ця формула юридично не блокує нового заперечення, заснованого на іншому конституційному тексті. Заперечення, яке повторює довід про непередбачуваність слів «неточні» і «неповні», натрапляє, однак, на сталу судову практику, а Суд сказав у пункті 16, що нових елементів, здатних її змінити, не з’явилося.

Для одержувача коштів рішення має значення практичного орієнтира саме через визначення, яке воно закріплює. Документ не мусить бути підробленим, щоб потягти кримінальну відповідальність. Досить, щоб він не відображав дійсність достовірно, а підганяння чи приховування було вчинене умисно і призвело до одержання грошей. Завищений кошторис, щоб пройти стелю, довідка, яка приховує судовий спір, що триває, декларація під власну відповідальність, яка замовчує пов’язану фірму, це саме ті зразки, які описує Суд.

Покарання залишаються тими, що в законі, і їх варто перечитати як порядок величин. Базовий проміжок це від 2 до 7 років позбавлення волі, плюс заборона здійснення певних прав. Понад поріг шкоди у 2 000 000 леїв ст. 181 ч. (3) підвищує спеціальні межі наполовину, що дає проміжок від 3 років до 10 років і 6 місяців. До цього може додатися другий злочин: Рішенням № 3/2020 Вищий касаційний суд установив, що використання підроблених документів у простій письмовій формі тією самою особою, яка причетна до їх підроблення, тягне реальну сукупність злочину зі ст. 181 ч. (1) і підроблення документів у простій письмовій формі зі ст. 322 ч. (1) Кримінального кодексу.

Наслідок, якого з рішення не видно, стосується процесу в Галаці. Висунення заперечення не зупинило розгляду, бо частину, яка передбачала зупинення, ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992, скасовано ст. I п. 3 Закону № 177/2010, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 672 від 4 жовтня 2010 року. Ці 1 700 днів, що минули до ухвалення, кримінальної справи, отже, не заблокували, але залишили обвинуваченого майже на п’ять років без відповіді на захисний довід, який суд першої інстанції переслав далі.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві нічого. Рішення про відхилення не змінює тексту і нічого до нього не додає. Змінюється лише судова вага цього висновку, а вона найкраще вимірюється довжиною низки рішень, що йому передували.

Низка видна в самих рішеннях Суду: у пункті 17 Рішення № 101/2022 Суд перелічує попередні відхилення на тому самому тексті і на схожих критичних зауваженнях: Рішення № 897 від 17 грудня 2015 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 228 від 28 березня 2016 року, Рішення № 479 від 12 липня 2018 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 841 від 3 жовтня 2018 року, Рішення № 748 від 20 жовтня 2020 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 68 від 21 січня 2021 року, і Рішення № 481 від 13 липня 2021 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 1.095 від 17 листопада 2021 року. Додавши Рішення № 101/2022 і теперішнє, текст пройшов конституційний контроль шість разів і щоразу встояв. Прокурор навів у засіданні ще й Рішення № 85 від 25 лютого 2025 року.

Зміна, що відбулася від дати діяння, походить не від Суду, а від Парламенту. Закон № 283/2020, ухвалений для перенесення Директиви (ЄС) 2017/1.371 про боротьбу з шахрайством, спрямованим проти фінансових інтересів Союзу, засобами кримінального права, переписав частини (1) і (2) і розширив склад злочину у двох напрямах. Перший: значення має вже не лише одержання грошей, а й неправомірне їх утримання, тобто становище того, хто зберігає фінансування, на яке більше не мав права. Другий: поряд із коштами тепер стоять і активи. Натомість пряма вимога недобросовісності з тексту вийшла, що не означає, що діяння можна вчинити через неуважність, бо саме визначення, яке Суд зберігає, вимагає, щоб підганяння і приховування були вчинені умисно.

Треба сказати й про те, що не змінилося понад двадцять років. Стаття 181 потрапила до Закону № 78/2000 через Закон № 161/2003, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 279 від 21 квітня 2003 року, а нинішню редакцію розділу дав Закон № 187/2012, застосовний від 1 лютого 2014 року. Слова «неточні або неповні» пройшли всі ці зміни недоторканими.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Визначення стає легким для цитування. Суд повторює, у тих самих словах, що й у 2022 році, два зразки діяння: підганяння документа під критерій прийнятності і приховування відомості, яка дискваліфікувала б заявника. Консультант або адвокат має тепер два опубліковані рішення з однаковим формулюванням.
  • Поріг вини підтверджено чітко. Підганяння чи приховування має бути вчинене умисно і має призвести до одержання коштів, тож помилка в заповненні без наслідків залишається поза складом злочину.
  • Різниця між неточним документом і підробленим документом лишається записаною чорним по білому: неточний документ не відображає дійсність достовірно, але не підноситься до рівня підробленого. Це саме та лінія, якою розходяться дві кваліфікації.
  • Суд відсилає суди до цивільного права, щоб установити, коли документ, який фіксує правочин, є підробленим, а коли лише неточним, розрізняючи волевиявлення і документ, який його фіксує. Це конкретний орієнтир, а не стилістична формула.
  • Рішення ухвалене одностайно, без окремої чи збіжної думки, тож не лишає по собі розбіжності, якою міг би скористатися інший склад суду.

Що залишається проблемою

  • Текст, відтворений в Офіційному віснику Румунії, не є чинним текстом. Читач, який візьме пункт 10 за нинішній закон, працюватиме з редакцією, заміненою 12 грудня 2020 року, а застереження стоїть аж у наступному пункті, без позначки на кшталт «попередня редакція».
  • Строки. Між ухвалою про звернення від 16 липня 2021 року і ухваленням 12 березня 2026 року минуло 1 700 днів, а між ухваленням і публікацією ще 181, разом 1 881 день у справі, вирішеній відсиланням до власної судової практики.
  • Критика про співвідношення зі службовим підробленням дістає відповідь не по суті, а про компетенцію. Автор залишається без роз’яснення, хоча його запитання стосувалося реального накладання двох кримінальних текстів.
  • Завершальний пункт визначає наведене рішення Вищого касаційного суду як таке, що стосується співвідношення зі ст. 321 Кримінального кодексу, хоча воно стосується ст. 322. Див. розділ про помилки.
  • Відсилання до механізмів уніфікації практики зроблено до ст. 514 і 519 Цивільного процесуального кодексу, у кримінальній справі, де відповідниками є ст. 471 і 475 Кримінального процесуального кодексу.

Корисні поради

  1. Якщо працюєте з текстами закону, беріть ст. 181 в оновленій редакції, а не з рішення. Редакція, чинна від 12 грудня 2020 року, карає й «неправомірне утримання» коштів «чи активів», а цих випадків у цитаті з пункту 10 немає.
  2. У будь-якій фінансовій заявці ставтеся до приховування як до твердження. Суд прямо каже, що приховування відомостей, які могли б вас дискваліфікувати, входить до складу злочину так само, як і підганяння документів, якщо воно вчинене умисно і якщо гроші було одержано.
  3. Зберігайте слід ухвалених у справі рішень. Коли якусь інформацію залишили осторонь, бо посібник її не вимагав або бо фінансувальник підтвердив, що вона не має значення, це листування і є доказом відсутності умислу.
  4. Перевіряйте декларації під власну відповідальність перед поданням, а не після перевірки. Саме вони і є «деклараціями» із самого тексту злочину, а твердження, яке дійсність випередила між моментом підписання і моментом подання, стає неточним.
  5. Якщо у справі є підроблені документи у простій письмовій формі, а та сама особа причетна і до підроблення, і до використання, очікуйте двох злочинів, а не одного. Рішення № 3/2020 Вищого касаційного суду встановлює реальну сукупність зі ст. 322 ч. (1) Кримінального кодексу.
  6. Керівникам і особам із контрольними повноваженнями варто прочитати й ст. 185. Їхню відповідальність можна задіяти через необережність, за невиконання або неналежне виконання службового обов’язку, яке уможливило діяння підлеглого.
  7. Не будуйте захисту на нечіткості слів «неточний» і «неповний». Шість рішень Конституційного Суду, від 2015 року й донині, відхилили критику такого роду.

Часті запитання

Що, коротко, вирішив Конституційний Суд?
Він відхилив заперечення як необґрунтоване і констатував, що словосполучення «підроблені, неточні або неповні документи чи декларації» зі ст. 181 ч. (1) Закону № 78/2000 є конституційним щодо сформульованих критичних зауважень. Текст залишається чинним, а рішення є остаточним і загальнообов’язковим.
Чи мусить документ бути підробленим, щоб був злочин?
Ні. Суд показує, що неточним або неповним є документ, який не відображає дійсність достовірно, не підносячись до рівня підробленого документа. Підроблення не належить до суті злочину, а є лише одним зі способів, якими його можна вчинити.
Чи може помилка в заповненні відправити мене до в’язниці?
Сама собою ні. Визначення Суду вимагає, щоб підганяння чи приховування було вчинене умисно і призвело до одержання коштів. Помилка, яка не спричинила такого результату і не була умисною, залишається поза текстом.
Яке покарання передбачає ст. 181 ч. (1)?
Позбавлення волі на строк від 2 до 7 років і заборона здійснення певних прав. Якщо діяння спричинило особливо тяжкі наслідки, тобто шкоду понад 2 000 000 леїв за ст. 183 Кримінального кодексу, межі підвищують наполовину, і вони сягають від 3 років до 10 років і 6 місяців.
Чому текст із рішення відрізняється від того, який я знаходжу в оновленому законодавстві?
Бо рішення відтворює редакцію, застосовну до діяння зі справи, ту, що передувала Закону № 283/2020. Від 12 грудня 2020 року частина (1) уже не вимагає прямо недобросовісності й охоплює також неправомірне утримання коштів чи активів. Оскаржене словосполучення залишилося, однак, тотожним в обох редакціях.
Чи змінює рішення щось для справ, які перебувають на розгляді?
Ні. Оскільки це відхилення, воно не змінює тексту закону і не створює нової підстави для захисту. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Суду породжують наслідки від публікації і лише на майбутнє.
Чи можна висунути те саме заперечення знову?
Формально так, бо заборона зі ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 стосується лише текстів, визнаних неконституційними попереднім рішенням. Практично тотожна критика натрапляє на сталу судову практику, яку Суд підтвердив і тепер.
Хто може відповідати кримінально за фінансову заявку з неточними даними?
Особа, яка використовує або подає документи, незалежно від того, фізична вона чи юридична, а також, через необережність, директор, керівник або особа з повноваженнями ухвалювати рішення чи здійснювати контроль, на умовах ст. 185 Закону № 78/2000. Замах карається, згідно зі ст. 184.
Що відбувається, якщо гроші одержано правомірно, але потім утримано без права?
Починаючи з 12 грудня 2020 року, чинна редакція частини (1) охоплює й неправомірне утримання коштів чи активів, а не лише їх одержання. Це одне з розширень, унесених Законом № 283/2020, яким перенесено Директиву (ЄС) 2017/1.371.
Скільки тривав розгляд?
Трибунал Галаца звернувся до Суду Ухвалою від 16 липня 2021 року, рішення ухвалено 12 березня 2026 року, тобто через 1 700 днів, а опубліковано 9 вересня 2026 року, ще через 181 день. Разом 1 881 день.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Ненумерований пункт, що йде після пункту 18, сторінка 7, друга колонка. Текст каже, що Вищий касаційний суд висловився «щодо співвідношення між положеннями ст. 181 ч. (1) Закону № 78/2000 і положеннями ст. 321 Кримінального кодексу», і з існування того рішення виводить, що порушене автором заперечення питання є питанням тлумачення і застосування закону. Наведене рішення це, однак, Рішення № 3 від 20 січня 2020 року Вищого касаційного суду, Колегії з вирішення правових питань у кримінальних справах, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 138 від 21 лютого 2020 року, і воно стосується ст. 322 Кримінального кодексу, підроблення документів у простій письмовій формі, а не ст. 321, службового підроблення. Сам-таки Суд описує його правильно одним пунктом раніше, у пункті 18, як таке, що стосується «сукупності злочину підроблення документів у простій письмовій формі і злочину проти фінансових інтересів Європейського Союзу». У виданні Вісника 2020 року запитання, поставлене найвищому судові Апеляційним судом Ясс, стосувалося підроблення документів у простій письмовій формі, резолютивна частина встановлює реальну сукупність між ст. 181 ч. (1) Закону № 78/2000 і ст. 322 ч. (1) Кримінального кодексу, а словосполучення «службове підроблення» ніде в тому номері Вісника не з’являється. Ст. 321 фігурує там тричі, але лише як відсилання із самого тексту ст. 322, яка описує способи підроблення через посилання на ст. 320 або 321. Наслідок: єдиний аргумент, яким Суд закриває аналіз другої критики, тієї, що про співвідношення зі службовим підробленням, спирається на роз’яснення, якого не існує. Добросовісний читач може зрозуміти або що співвідношення між ст. 181 і службовим підробленням уже вирішене найвищим судом, або, навпаки, що воно вирішене лише для підроблення документів у простій письмовій формі й залишається відкритим для ст. 321.

Аналіз редакції

По суті рішення передбачуване і правильно аргументоване. Оскаржене словосполучення справді має визначний зміст, і Суд не вигадує його тепер: він переймає його з 2022 року і виражає у двох робочих поняттях, підганяння документа під прийнятність і приховування дискваліфікувальних даних, обидва з умислом і обидва з результатом. Відсилання, на які він спирається, витримують: пункти 18-20 Рішення № 101/2022 кажуть те, що їм приписують, а пункт 29 у справі «Кантоні проти Франції» і пункт 55 у справі «Ротару проти Румунії» справді формулюють тест передбачуваності в тих словах, якими послуговується Суд. Проблема цього рішення не в тому, що воно каже, а в тому, чого воно не торкається і скільки часу знадобилося, щоб це сказати.

Цифра, яка важить найбільше, це 1 700. Стільки днів минуло між ухвалою Трибуналу Галаца про звернення, від 16 липня 2021 року, і ухваленням, 12 березня 2026 року, у справі, розв’язаній повторенням мотивування 2022 року і констатацією в пункті 16, що нових елементів не з’явилося. Публікація додала ще 181 день, більше, ніж ті 112, що знадобилися Рішенню № 101/2022, яке це рішення цитує. Затримка не є принциповою проблемою: заперечення висунули в кримінальному процесі, який від 2010 року вже не зупиняють, бо ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992 скасовано Законом № 177/2010. Інакше кажучи, справа по суті йшла вперед, а відповідь на захисний довід обвинуваченого прийшла майже через п’ять років.

Наступне спостереження стосується того, чого не видно, читаючи рішення від початку до кінця, і що могло б закрити дискусію по суті, а не через компетенцію. Автор заперечення порівняв ст. 181 зі службовим підробленням зі ст. 321 Кримінального кодексу. Стаття 321 карає підроблення офіційного документа під час його складання «публічним службовцем, який перебуває при виконанні службових обов’язків». Ці два тексти накластися не можуть, бо один спрямований на службовця, який складає документ, а другий на того, хто його використовує, щоб узяти гроші, а предметом в одному випадку є офіційний документ, а в другому будь-який документ чи декларація. Одного пункту вистачило б, щоб це показати, і автор заперечення пішов би з відповіддю, а не з відсиланням до компетенції судів. Замість цього Суд обрав процедурний шлях і зрештою сперся на рішення Вищого касаційного суду, визначене неправильно, про що йдеться в розділі про помилки.

Останнє спостереження менше, але воно щось говорить про те, як пишуть мотивування. Щоб пояснити, кому належить уніфікація практики, рішення відсилає до ст. 126 ч. (3) Конституції «у співвідношенні зі ст. 514 і 519 Цивільного процесуального кодексу». Справа кримінальна, обидва наведені в тексті рішення Вищого касаційного суду кримінальні, а Рішення № 3/2020 саме зазначає свою підставу, ст. 477 ч. (3) Кримінального процесуального кодексу. Кримінальними відповідниками двох наведених статей є ст. 471 і ст. 475 Кримінального процесуального кодексу. Зміст фрази від цього не змінюється, але пункт несе слід формули, перевикористаної з цивільної справи, а це важко не помітити в мотивуванні, яке саме щойно дорікнуло іншому за брак точності.

Що потрібно змінити

  • Пряме позначення відтвореної редакції. Коли рішення цитує попередню редакцію тексту, пункт має казати це в самій вступній фразі, а не в наступному пункті. Наслідок: читач, який шукає у Віснику текст злочину, більше не йде з редакцією, заміненою в грудні 2020 року.
  • Виправлення відсилання до рішення Вищого касаційного суду. Ст. 321 із завершального пункту має стати ст. 322, щоб відповідати і пункту 18 того самого рішення, і резолютивній частині, опублікованій в Офіційному віснику Румунії № 138/2020. Наслідок: завершальний аргумент стає перевірним, а практики більше не цитують неіснуючого роз’яснення.
  • Процедурні відсилання, відповідні галузі. У кримінальній справі механізми уніфікації практики цитують із Кримінального процесуального кодексу, ст. 471 і 475. Наслідок: мотивування більше не несе слідів формул, узятих з іншого типу спору.
  • Відповідь по суті на критику накладання кримінальних норм. Коли автор заперечення порівнює два склади злочину, різниця між ними лежить у змісті норм, а не лише в їх застосуванні. Наслідок: заперечення такого роду більше не повторюються, бо дістають мотивування, яке їх вичерпує.
  • Внутрішній строк для справ, вирішуваних сталою судовою практикою. Коли єдина операція це перевірка того, що нових елементів не з’явилося, справі не потрібно чотирьох з половиною років. Наслідок: суди, які розглядають справи по суті, дістають відповідь, поки процес іще триває, а не після того, як він пройшов усі інстанції.
  • Визначення, підняте в закон. Два зразки, які Суд повторює від 2022 року, підганяння під прийнятність і дискваліфікувальне приховування, могли б стояти в роз’яснювальній частині ст. 181. Наслідок: одержувачі коштів знаходять їх у тексті закону, а не в мотивуванні, яке спершу треба відшукати.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 766 від 9 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 115 KB акт починається на сторінці 5

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.