Коротко

  • Конституційний Суд одностайно дав два різні розв’язання в одній справі. Він відхилив як неприйнятну критику ст. 8 ч. (3) Закону № 241/2005, тексту, який карає замах, бо невдоволення стосувалося того, як суди кваліфікують діяння, а не самого тексту. І відхилив як необґрунтовану критику ст. 8 ч. (1) і ст. 10 ч. (1) та (11) того самого закону, встановивши, що вони відповідають Конституції. Перше розв’язання означає, що розгляд по суті навіть не починався; друге означає, що проблему зважили, а тексти пройшли перевірку.
  • Ставкою є правило, за яким людина платить і уникає покарання. У редакції, поставленій на обговорення, тій, яку дав Закон № 55/2021, ст. 10 ч. (11) казала, що якщо шкоду, завдану діянням, збільшену на 20% від бази обчислення, плюс відсотки і пеню, відшкодовано повністю будь-коли до остаточного рішення, діяння більше не карають. Без межі за сумою. Людина зі справи не могла скористатися правилом, бо її зупинили на замаху, отже вона не завдала жодної шкоди, і поскаржилася саме на це: той, кому вдалося і хто платить, виходить сухим, а той, хто тільки спробував, не має чого платити і залишається зі справою.
  • Тексти, які судили, сьогодні скасовані, але їх і далі застосовують у процесах, розпочатих давніше. Ст. 5 Кримінального кодексу вимагає, щоб тоді, коли між діянням і остаточним рішенням змінилося кілька кримінальних законів, застосовували найсприятливіший, а редакція ст. 10 від квітня 2021 року при великій шкоді м’якша за будь-яку іншу дотепер. Рішення ухвалили 12 березня 2026 року і опублікували 15 вересня 2026 року, тобто через 187 днів, і воно стає загальнообов’язковим аж від опублікування. Оскільки це рішення про відхилення, воно нікому не відкриває шляху до перегляду.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 224 від 12 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 8 ч. (3) Закону № 241/2005 про запобігання та протидію ухиленню від сплати податків, ст. 8 ч. (1) того самого закону в редакції до набрання чинності Законом № 55/2021, а також ст. 10 ч. (1) і (11) Закону № 241/2005 в редакції до набрання чинності Надзвичайною постановою Уряду № 130/2021
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 781 від 15 вересня 2026 року
Набирає чинності: 15 вересня 2026 року, дата опублікування

Закон про ухилення від сплати податків має лазівку, яку знає кожен бухгалтер: якщо повністю відшкодуєш шкоду, завдану державі, можеш уникнути ув’язнення і, за певних умов, покарання взагалі. Людина, яку віддали під суд за те, що вона спробувала взяти гроші в держави, так їх і не отримавши, сказала, що ця лазівка її дискримінує, бо їй нема чого відшкодовувати. Конституційний Суд відповів, що вона не має рації. Рішення № 224 від 12 березня 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 781 від 15 вересня 2026 року, ухвалили одностайно колегією з восьми суддів під головуванням Елени-Сіміни Синасеску. На тому самому засіданні 12 березня 2026 року та сама колегія відхилила й заперечення щодо відмови прокурора відновити закрите кримінальне провадження.

Справа надійшла з Районного суду Зернешть, за Ухвалою від 22 червня 2021 року, і стосувалася кримінального провадження, у якому Сорін Стайку був підозрюваним у замаху на злочин, передбачений ст. 8 ч. (1) Закону № 241/2005: недобросовісне визначення платником податків податків, зборів чи внесків із результатом у вигляді одержання без права грошових сум як відшкодувань чи повернень з консолідованого державного бюджету або зарахувань на його користь. У закінченій формі діяння каралося, у застосовній редакції, позбавленням волі від 3 до 10 років і позбавленням певних прав. У формі замаху, згідно зі ст. 33 Кримінального кодексу, ті межі зменшують удвічі.

Проте ключ до всієї суперечки лежить у ст. 10, а не у ст. 8. Той текст є єдиною причиною, з якої частину справ про ухилення від сплати податків закривають без вироку. У редакції, підданій контролю, тій, яку дав Закон № 55/2021 і яка застосовувалася між 4 квітня 2021 року і 18 грудня 2021 року, ст. 10 мала два ступені. У ч. (1), якщо шкоду було відшкодовано повністю під час досудового розслідування чи судового розгляду і вона не перевищувала 100 000 євро, суд міг застосувати штраф замість позбавлення волі, а якщо вона не перевищувала 50 000 євро, штраф застосовували обов’язково. У ч. (11), якщо шкоду, збільшену на 20% від бази обчислення, до якої додають відсотки і пеню, було відшкодовано повністю будь-коли до ухвалення остаточного рішення, діяння не карали взагалі: провадження закривають на стадії досудового розслідування, а в суді ухвалюють виправдання, застосовуючи ст. 16 ч. (1) п. h) Кримінального процесуального кодексу.

Хто платить і що отримує, якщо коротко: платить обвинувачений або будь-хто інший замість нього, а сума це шкода, завдана бюджетові, плюс надбавка в одну п’яту від неї, плюс відсотки і пеня. Отримує він вихід із кримінальної відповідальності, а не просто менше покарання. І вигода не була закріплена за тим, хто витягнув гроші: ч. (12) тієї самої статті казала, що положення застосовують до всіх обвинувачених, навіть якщо вони не долучилися до відшкодування шкоди, передбаченого в ч. (1) і (11).

Інші пільги, пов’язані з поведінкою після діяння, мають, однак, суворе часове вікно: зменшення покарання за заявою про злочин вже не можна отримати після того, як вирок став остаточним.

Аргумент автора заперечення відштовхнувся саме звідси. Він твердив, що у випадку закінченого діяння той, хто завдав шкоди, може її відшкодувати і скористатися підставою для непокарання, тоді як той, кого зупинили на замаху, не має жодної шкоди для відшкодування, отже ніколи не може дійти до ст. 10 і залишається єдиним, хто справді отримує покарання. Результат, казав він, полягає в тому, що доведене до кінця діяння трактують м’якше, ніж те, що залишилося на стадії спроби. На підтвердження він навів Рішення Конституційного Суду № 573 від 3 травня 2011 року, яким ст. 741 Кримінального кодексу 1969 року, текст такого самого ґатунку, було визнано неконституційною саме тому, що законодавець нічого не сказав про становище замаху при злочинах, пов’язаних зі шкодою.

Окремо автор скаржився і на проблему кваліфікації. Замах на діяння зі ст. 8 ч. (1) у судовій практиці плутають із замахом на діяння зі ст. 9 ч. (1) п. c), тобто з відображенням у бухгалтерському обліку витрат, за якими не стоять реальні операції. Різниця не академічна: замах на діяння зі ст. 8 карають, згідно з ч. (3), тоді як у ст. 9 замах не криміналізовано взагалі. Та сама поведінка, викрита до того, як гроші пішли з бюджету, веде отже або до кримінальної справи, або ні до чого, залежно від тексту, який обрав орган.

На цей останній докір Суд відповів, що це не його справа. Мотиви стосуються не тексту закону, а способу, у який суди його тлумачать і застосовують, а це належить до компетенції суду, який розглядає справу, і до способів оскарження, а не до конституційного контролю. Відповісти інакше, написано в пункті 16, означало б втручання в судову діяльність, що суперечить ст. 126 Конституції. Тому заперечення щодо ст. 8 ч. (3) відхилили як неприйнятне, без розгляду по суті.

По суті Суд пішов за власною судовою практикою. Щодо ст. 8 ч. (1) він повторив Рішення № 459 від 25 червня 2020 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 926 від 9 жовтня 2020 року, у якому вже казав, що дієслово «визначення» з тексту, який криміналізує діяння, не змішується з компетенцією податкового органу визначати вимоги і що кримінальна санкція настає лише тоді, коли компетентні органи встановлюють, що гроші було одержано через недобросовісне визначення. Щодо ст. 10 він пояснив, що відшкодування шкоди не говорить нічого про діяння, а про поведінку особи після того, як діяння вчинено, отже є особистою обставиною, а різний санкційний режим, заснований на конкретній процесуальній поведінці кожного, не порушує рівності в правах. Ті, хто вчиняє закінчене діяння, і ті, хто залишається на замаху, не перебувають, на думку Суду, у подібних становищах, а ст. 16 Конституції забороняє різне поводження лише в однакових становищах.

Наслідки, які це має

Рішення не змінює в законі жодного слова. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Суду публікують в Офіційному віснику Румунії, і від дати опублікування вони є загальнообов’язковими та мають силу лише на майбутнє. Наслідок рішення про відхилення полягає в тому, що текст залишається точно таким, яким був, а від 15 вересня 2026 року всі, зокрема й суди, зв’язані встановленням, що він відповідає Конституції з огляду на висловлену критику.

Перший практичний наслідок стосується тих, у кого тривають процеси щодо давніших діянь. Ст. 8 ч. (1) у редакції до Закону № 55/2021 і ст. 10 ч. (1) та (11) у редакції до Надзвичайної постанови Уряду № 130/2021 не чинні вже кілька років, але їх і далі застосовують як більш сприятливий кримінальний закон, згідно зі ст. 5 Кримінального кодексу, яка вимагає, щоб тоді, коли від вчинення злочину до остаточного розгляду справи набрали чинності один або кілька кримінальних законів, застосовували сприятливіший закон. Суд підтвердив, у пункті 13, що текст, який вийшов із чинності, можна перевіряти доти, доки він діє, за лінією Рішення № 766 від 15 червня 2011 року. Іншими словами, скасована редакція щойно дістала свідоцтво про конституційність, бо за нею ще судять.

Другий наслідок це обмеження, якого мало хто очікує. Сприятливіший закон застосовують не частинами. Рішенням № 265 від 6 травня 2014 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 372 від 20 травня 2014 року, Суд установив, що ст. 5 Кримінального кодексу відповідає Конституції лише в тій мірі, у якій не дозволяє поєднувати положення послідовних законів. Отже, не можна взяти альтернативний штраф, введений у ст. 8 ч. (1) Законом № 55/2021, і водночас підставу для непокарання без межі зі ст. 10 ч. (11) у редакції до постанови від грудня 2021 року. Обирають цілий закон, а не найкращі уривки з кожного.

Третій наслідок це той, якого бракує. Оскільки це рішення про відхилення, воно не відкриває шляху до перегляду. Ст. 453 ч. (1) п. f) Кримінального процесуального кодексу дозволяє перегляд лише тоді, коли остаточне рішення ґрунтувалося на положенні, визнаному неконституційним унаслідок задоволення заперечення, висунутого саме в тій справі, і коли наслідки порушення конституційного припису тривають та не можуть бути усунені інакше, ніж переглядом. Тут не виконано жодної з умов. Хто був засуджений за цими текстами, залишається засудженим.

Четвертий наслідок стосується проблеми кваліфікації, яка залишилася нерозв’язаною. Суд прямо сказав, що не висловлюється щодо неї, тож різниця між караним замахом зі ст. 8 і некриміналізованим замахом зі ст. 9 залишається питанням тлумачення, яке вирішують в апеляції, у касаційному оскарженні або, можливо, роз’ясненням Вищого касаційного суду. А доти два суди можуть дійти до різних розв’язань щодо того самого діяння.

П’ятий наслідок стосується людини зі справи. Висунення заперечення про неконституційність більше не зупиняє розгляду, а ст. 29 Закону № 47/1992 жодного зупинення не передбачає, тож процес у Районному суді Зернешть увесь цей час ішов далі. Від Ухвали про звернення від 22 червня 2021 року до ухвалення рішення минуло 1 724 дні, а від ухвалення до опублікування ще 187, разом 1 911 днів, тобто 5 років і майже 3 місяці.

Наслідок, якого рішення не має, хоч його так і читатимуть: воно не каже нічого про ст. 10 у сьогоднішній редакції. Текст, застосовний до діянь, вчинених після 16 травня 2024 року, повністю переписали Законом № 126/2024, і він виглядає цілком інакше, ніж той, який судили тут.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві не змінилося нічого. Варто простежити інше: як часто змінювався сам текст, який Суд щойно підтвердив. Ст. 10 Закону № 241/2005 мала за 21 рік п’ять редакцій, і кожна пересувала межу між тим, щоб заплатити, і тим, щоб уникнути покарання.

Початкова редакція, від 27 липня 2005 року. Якщо обвинувачений повністю відшкодовував шкоду до першого судового засідання, межі покарання зменшували вдвічі. Якщо відшкодована шкода становила щонайбільше 100 000 євро, можна було застосувати штраф. Якщо вона становила щонайбільше 50 000 євро, застосовували адміністративне стягнення, яке закривало кримінальний процес і потрапляло до реєстру судимостей.

Закон № 255/2013, застосовний від 1 лютого 2014 року. Зникли і підстава для непокарання, і штраф. Залишилося тільки зменшення меж покарання вдвічі, обумовлене відшкодуванням «вимог цивільного позивача» до першого засідання. Те словосполучення визнали неконституційним Рішенням № 867 від 14 грудня 2021 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 325 від 1 квітня 2022 року.

Закон № 55/2021, чинний від 4 квітня 2021 року. Редакція, яку судили тепер. Штраф повернувся як варіант при шкоді до 100 000 євро і став обов’язковим нижче за 50 000 євро, а ч. (11), цілком новий текст, повернула непокарання: шкода відшкодована повністю, збільшена на 20%, плюс відсотки і пеня, будь-коли до остаточного рішення. Без межі за сумою. Тоді ж ст. 8 ч. (1) дістала штраф як альтернативне покарання до позбавлення волі від 3 до 10 років, чого не було в редакції, поставленій на обговорення в цій справі.

Надзвичайна постанова Уряду № 130/2021, чинна від 18 грудня 2021 року. Тут вікно зачинилося. Непокарання з ч. (11) дістало межу: його застосовують лише якщо шкода не перевищує 100 000 євро. Додали й частину, яка блокує вигоду для того, хто за останні 5 років вчинив ще один злочин із того самого закону. Тоді ж правила поширили і на новий злочин зі ст. 61, утримання і несплату податків та внесків, що утримуються біля джерела.

Закон № 126/2024, чинний від 16 травня 2024 року. Повне переписування, з шести частин. Найважливіша перша: якщо шкода, визначена в підсумку перевірки, становить щонайбільше 1 000 000 євро і відшкодована повністю, фактичним платежем, збільшена на 15%, плюс відсотки і пеня, щонайбільше за 30 днів від завершення перевірки, діяння не карають, а компетентні органи навіть не звертаються до органів досудового розслідування. Якщо момент прогавили, далі йдуть дедалі дорожчі ступені: 25% під час досудового розслідування, 50% у підготовчій палаті й до рішення в першій інстанції, 100% в апеляції. Відшкодування до першого судового засідання зменшує межі вдвічі, а після першого засідання на третину. Шкоду визначають спеціальною експертизою, а Вищий касаційний суд установив Рішенням № 430/2025, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 149 від 26 лютого 2026 року, що відсутність тієї експертизи робить акт звернення до суду неналежним і повертає справу до прокурора.

Порівняння, яке важить для того, хто сьогодні перебуває в процесі, роблять на цифрах. За шкоди в 300 000 євро редакція від квітня 2021 року, та, яку Суд підтвердив, пропонувала непокарання за шкоду, збільшену на 20%, тобто 360 000 євро плюс відсотки і пеню, будь-коли до остаточного рішення. Редакція від грудня 2021 року не пропонувала вже нічого понад 100 000 євро. Сьогоднішня редакція пропонує непокарання, але за 15%, якщо платіж роблять за 30 днів від перевірки, і за 25%, 50% чи 100% пізніше, тобто до 600 000 євро, якщо справа дійшла до апеляції. Для діянь, вчинених до 18 грудня 2021 року і ще не розглянутих остаточно, редакція від квітня 2021 року залишається при великій шкоді найм’якшим законом з усього ряду.

Менш помітна різниця стосується співобвинувачених. Текст 2021 року казав, що положення ст. 10 застосовують до всіх обвинувачених, навіть якщо вони не долучилися до відшкодування шкоди, передбаченого в ч. (1) і (11), тобто зокрема й того, яке тягне непокарання. Сьогоднішній текст зберігає формулювання, але відсилає до ч. (1) і (2), тоді як підстава для непокарання під час процесу стоїть у ч. (3), яку там не названо. Хто платить у справі з кількома обвинуваченими, добре зробить, якщо попросить суд прямо висловитися щодо цього відсилання, бо від нього залежить, чи пошириться вигода і на інших.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Тексти залишаються на місці, тож ніхто не втрачає вигоди зі ст. 10 у справах, що тривають. Задоволення заперечення вилучило б з обігу саме ту норму, яка дозволяє закрити справу через платіж.
  • Суд прямо підтверджує, у пункті 13, що скасовану редакцію можна перевіряти доти, доки вона діє. Обвинувачені, яких судять за старим законом, мають тепер відповідь щодо редакції, яку до них застосовує суд, а не щодо близької до неї.
  • Прояснено юридичну природу відшкодування шкоди: особиста обставина, яка стосується поведінки особи після діяння, а не тяжкості діяння. Це орієнтир, на якому будують захист і мотивують рішення.
  • Суд знову підтверджує, що не перевіряє доцільності кримінальної політики, і це робить передбачуваним, яка критика має шанси в Суді, а яку треба нести до суду, що розглядає справу.
  • Рішення показує, як визначають предмет заперечення, сформульованого надто широко. Суд надіслав ст. 8 і ст. 10 цілком, а Конституційний Суд залишив, у пунктах 12 і 14, лише ті частини та редакції, які справді застосовували у справі.

Що залишається проблемою

  • Проблема по суті залишається нерозв’язаною. Ніхто не сказав, чи можна на практиці відрізнити замах на діяння зі ст. 8 ч. (1) від замаху на діяння зі ст. 9 ч. (1) п. c), хоча саме від цього залежить, чи буде в людини кримінальна справа.
  • Суд взагалі не відповідає на найсильніший аргумент автора, Рішення № 573 від 3 травня 2011 року, хоча його навели прямо і воно мало точно той самий предмет: брак регулювання для замаху при злочинах, пов’язаних зі шкодою.
  • Проміжок у 187 днів між ухваленням і опублікуванням не має ні законної підстави, ні межі. До опублікування рішення не має загальної дії, тож жоден суд не може на нього спертися.
  • Ті 1 724 дні до ухвалення роблять відповідь практично марною для автора заперечення, чий процес тривав далі, бо висунення заперечення більше не зупиняє розгляду.
  • Рішення підтверджує скасований текст, не кажучи жодного слова про чинну редакцію. Непідготовлений читач вирішить, що сьогоднішня ст. 10 пройшла контроль, чого шляхом цього заперечення не сталося.
  • Резолютивна частина не відокремлює критику, відхилену по суті, від тієї, яку відкинули без розгляду. Право на справедливий суд і принцип законності криміналізації та покарання розглянули гуртом, у пункті 35, як такі, що потребують окремого розгляду.

Корисні поради

  1. Перевірте спершу дату діяння, а не дату справи. Вона вирішує, яку з п’яти редакцій ст. 10 до вас можна застосувати. Для діянь до 18 грудня 2021 року редакція, яку дав Закон № 55/2021, не має межі за розміром шкоди для підстави непокарання, що робить її при великих сумах найсприятливішою з усього ряду.
  2. Не поєднуйте законів. Згідно з Рішенням № 265/2014, сприятливіший кримінальний закон застосовують цілком. Ви не можете взяти альтернативний штраф зі ст. 8 ч. (1) у новій редакції і водночас непокарання без межі зі ст. 10 у старій. Порівнюйте кінцевий результат кожного закону, а не статті окремо.
  3. Якщо діяння вчинене після 16 травня 2024 року, ті 30 днів від завершення перевірки є найдешевшим моментом усієї процедури. Там надбавка становить 15%, а компетентні органи навіть не звертаються до органів досудового розслідування. Після цього ціна піднімається до 25%, 50% і 100%.
  4. Рахуйте суму правильно: шкода, плюс застосовний відсоток від її величини, плюс відсотки і пеня. Текст вимагає повного відшкодування, фактичним платежем. Часткова оплата або зарахування такого ефекту не дають.
  5. У справі з кількома обвинуваченими попросіть суд прямо висловитися щодо обсягу вигоди. Формулювання, яке поширює ефект на всіх обвинувачених, відсилає в сьогоднішній редакції до ч. (1) і (2), а не до ч. (3).
  6. Якщо вас підозрюють у замаху, ст. 10 вам не допоможе, бо немає шкоди для відшкодування. Розмова переноситься на юридичну кваліфікацію: якщо діяння підпадає під ст. 9 ч. (1) п. c), замах не криміналізовано взагалі.
  7. Не розраховуйте на перегляд після рішення про відхилення. Ст. 453 ч. (1) п. f) Кримінального процесуального кодексу вимагає задоволення заперечення, висунутого саме у вашій справі.
  8. Коли висуваєте заперечення, формулюйте його точково, на ту частину і ту редакцію, які до вас застосовують. Заперечення в цій справі надіслали на ст. 8 і ст. 10 цілком, і Конституційному Судові довелося самому визначати його предмет.
  9. Не будуйте критики на порівнянні двох текстів між собою. Суд повторив у пункті 17, що перевіряє сумісність тексту з Конституцією, а не висновок, який випливав би зі складання кількох законів докупи.
  10. Не посилайтеся на ст. 53 Конституції просто щоб вона була в переліку. У пункті 18 Суд відкинув критику, бо автор не показав, яке право було б обмежене і в чому полягає обмеження.
  11. Готуйтеся до років, а не до місяців. У цій справі від звернення до опублікування минуло 1 911 днів, а розгляд увесь цей час ішов далі, бо заперечення процесу не зупиняє.

Часті запитання

Що вирішив Конституційний Суд, якщо коротко?
Дав два розв’язання. Відхилив як неприйнятне заперечення щодо ст. 8 ч. (3) Закону № 241/2005, тексту, який карає замах. І відхилив як необґрунтоване заперечення щодо ст. 8 ч. (1) у редакції до Закону № 55/2021 і ст. 10 ч. (1) та (11) у редакції до Надзвичайної постанови Уряду № 130/2021, встановивши, що вони відповідають Конституції з огляду на висловлену критику. Обидва розв’язання ухвалили одностайно.
Яка різниця між неприйнятним і необґрунтованим?
Неприйнятне означає, що конституційний суд не дійшов до розгляду суті, бо заява не відповідала умовам розгляду. Тут критика стосувалася того, як суди кваліфікують діяння, а не тексту закону. Необґрунтоване означає, що проблему зважили і текст пройшов перевірку на конституційність. Перше розв’язання залишає розмову відкритою перед судами, які розглядають справу, друге закриває її перед Конституційним Судом.
Що конкретно каже ст. 10, яку підтвердив Суд?
У редакції, яку дав Закон № 55/2021, ч. (1) передбачала, що якщо шкоду відшкодовано повністю під час досудового розслідування чи судового розгляду і вона не перевищує 100 000 євро, можна застосувати штраф, а нижче за 50 000 євро штраф застосовують обов’язково. Ч. (11) передбачала, що якщо шкоду, збільшену на 20% від бази обчислення, плюс відсотки і пеню, відшкодовано повністю до ухвалення остаточного рішення, діяння більше не карають.
Хто платить і що отримує?
Платить обвинувачений або будь-хто замість нього, а сума це шкода, завдана бюджетові, плюс передбачена законом відсоткова надбавка, плюс відсотки і пеня за прострочення. Отримує він, у випадку підстави для непокарання, закриття кримінальної відповідальності: закриття на стадії досудового розслідування або виправдання в суді, із застосуванням ст. 16 ч. (1) п. h) Кримінального процесуального кодексу. Податкове зобов’язання сплачують у будь-якому разі, тож вигода є суто кримінально-правовою.
Чому людина зі справи не змогла скористатися ст. 10?
Бо її підозрювали в замаху, тобто в діянні, зупиненому до того, як гроші було одержано. Без грошей, одержаних без права, немає шкоди, а без шкоди немає чого відшкодовувати. Підстава для непокарання обумовлена повним відшкодуванням шкоди, отже її можна застосувати лише до закінченого діяння.
Як Суд відповів на докір про дискримінацію?
Сказав, що ті, хто вчиняє закінчене діяння, і ті, хто залишається на замаху, не перебувають у подібних становищах, а ст. 16 Конституції забороняє різне поводження лише в однакових становищах. Додав, що відшкодування шкоди стосується не діяння, а поведінки особи після його вчинення, отже є особистою обставиною, і нагадав, що замах у будь-якому разі карають із межами покарання, зменшеними вдвічі.
Чому судять текст, який більше не чинний?
Бо він і далі діє. Ст. 5 Кримінального кодексу вимагає, щоб тоді, коли між вчиненням злочину і остаточним розглядом справи набрали чинності кілька кримінальних законів, застосовували сприятливіший закон, тож суди й сьогодні судять за скасованими редакціями. Суд пояснив це в пункті 13, за лінією Рішення № 766 від 15 червня 2011 року.
Яка редакція ст. 10 чинна тепер?
Та, яку дав Закон № 126/2024, застосовна від 16 травня 2024 року. Вона має шість частин. Непокарання здобувають, сплативши шкоду, збільшену на 15%, щонайбільше за 30 днів від завершення перевірки, якщо сума не перевищує 1 000 000 євро, а пізніше надбавка піднімається до 25% під час досудового розслідування, 50% до рішення в першій інстанції і 100% в апеляції. Відшкодування до першого судового засідання зменшує межі покарання вдвічі, а після того засідання на третину.
Чи можу я обрати зручні мені шматки з різних законів?
Ні. Рішенням № 265 від 6 травня 2014 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 372 від 20 травня 2014 року, Суд установив, що ст. 5 Кримінального кодексу відповідає Конституції лише в тій мірі, у якій не дозволяє поєднувати положення послідовних законів. Порівнюють цілі закони і застосовують один-єдиний.
Чи відкриває мені рішення шлях до перегляду?
Ні. Ст. 453 ч. (1) п. f) Кримінального процесуального кодексу дозволяє перегляд лише тоді, коли остаточне рішення ґрунтувалося на положенні, визнаному неконституційним унаслідок задоволення заперечення, висунутого саме в тій справі, і коли наслідки порушення тривають та не можуть бути усунені інакше, ніж переглядом. Рішення про відхилення цих умов не виконує.
Чи зупиняють процес, поки справа в Суді?
Ні. Ст. 29 Закону № 47/1992 не передбачає зупинення розгляду через висунення заперечення про неконституційність. Суд надсилає ухвалу про звернення до Конституційного Суду і продовжує розгляд.
Скільки все це тривало?
Ухвала Районного суду Зернешть про звернення датована 22 червня 2021 року, ухвалення рішення 12 березня 2026 року, опублікування 15 вересня 2026 року. Це 1 724 дні до ухвалення і ще 187 до опублікування, разом 1 911 днів. Закон № 47/1992 не передбачає жодного строку ні для розгляду, ні для опублікування.
Чи можу я знову висунути те саме заперечення?
Формально так, бо заборона зі ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 стосується лише положень, уже визнаних неконституційними попереднім рішенням. Практично шанси малі: Суд написав у пункті 22, що нових обставин порівняно з його судовою практикою не з’явилося, тож нове заперечення потребувало б аргументу, не зваженого досі.
Де знайти повний текст рішення?
В Офіційному віснику Румунії, Частина I, № 781 від 15 вересня 2026 року, сторінки з 4 до 8. Рішення відтворено повністю і в цій статті, у розділі з оригінальним текстом акта.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Пункт 25: послідовність між Законом № 55/2021 і Рішенням № 867/2021 перевернута. Опублікований текст каже, що «ulterior pronunțării Deciziei nr. 867 din 14 decembrie 2021, precitată, dispozițiile art. 10 din Legea nr. 241/2005 au fost modificate și completate prin Legea nr. 55/2021», тобто що після ухвалення Рішення № 867 від 14 грудня 2021 року положення ст. 10 Закону № 241/2005 змінили й доповнили Законом № 55/2021. Реальний порядок протилежний: Закон № 55/2021 ухвалили 31 березня 2021 року, опублікували в Офіційному віснику Румунії № 332 від 1 квітня 2021 року і він набрав чинності 4 квітня 2021 року, за понад вісім місяців до ухвалення Рішення № 867. Сам заголовок того рішення, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 325 від 1 квітня 2022 року, показує, що його предметом була ст. 10 ч. (1) «în redactarea anterioară modificării prin Legea nr. 55/2021», тобто в редакції до зміни Законом № 55/2021. Наслідок не стилістичний: з опублікованого тексту випливає, ніби редакція, яку дав Закон № 55/2021, є відповіддю законодавця на рішення про задоволення, тобто приведенням у відповідність у розумінні ст. 147 ч. (1) Конституції, а це змінює те, як читають чинність тієї редакції. До того ж нинішнє рішення визначає свій предмет саме через співвіднесення з порядком законодавчих втручань, тож послідовність є елементом ідентифікації перевіреної норми, а не деталлю контексту.
  • Пункт 31: відсилання до ст. 33 ч. (1) речення перше Кримінального кодексу вказує на частину, яка каже інше. Рішення приписує тому текстові правило, за яким замах карають покаранням, передбаченим законом за закінчений злочин, межі якого зменшують удвічі. Проте це правило міститься у ст. 33 ч. (2) реченні першому Закону № 286/2009 про Кримінальний кодекс. Ст. 33 ч. (1) передбачає щось цілком інше, а саме що замах карають лише тоді, коли закон прямо це передбачає, тобто саме ту підставу, через яку й була потрібна ст. 8 ч. (3) Закону № 241/2005. Читач, який перевіряє відсилання, не знаходить за вказаною адресою норми, на якій тримається міркування з пункту 31, а дві частини мають різні юридичні функції: одна встановлює, чи замах карають, друга наскільки суворо.

Аналіз редакції

Міркування Суду про рівність витримує. Той, хто одержав гроші й повертає їх, не перебуває в тому самому становищі, що й той, кого зупинили до одержання, а законодавець має право прив’язати пільгу до поведінки, яку хоче заохочувати, тобто до повернення. Дотепер рішення правильне і передбачуване. Проблема не в тому, що воно каже, а в тому, чого воно вирішує не казати. Автор заперечення прийшов не з інтуїцією, а з прецедентом: Рішенням № 573 від 3 травня 2011 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 363 від 25 травня 2011 року, яким Суд задовольнив заперечення і встановив неконституційність ст. 741 Кримінального кодексу 1969 року. Тодішнє мотивування містить фразу, яка лягає на нинішній випадок як рукавичка: законодавець «нічого не передбачив щодо становища замаху у випадку злочинів, пов’язаних зі шкодою», що веде до несправедливого становища, у якому той, кого підозрюють у замаху, отримує таке саме покарання, як і той, хто довів діяння до кінця, але відшкодував шкоду. Рішення № 224/2026 згадує той прецедент один-єдиний раз, у пункті 6, у переказі тверджень автора, і ніколи до нього не повертається. Двадцять пунктів мотивування його не розрізняють, не пояснюють і не відкидають. Критика, сперта на власне рішення про задоволення, заслуговувала на відповідь, хоч би якою вона була.

Друге спостереження випливає з порівняння з попередньою судовою практикою на тих самих текстах, і це не враження, а накладання. 25 червня 2020 року Суд ухвалив Рішення № 459, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 926 від 9 жовтня 2020 року, у справі, що надійшла з Районного суду Брашова. Його предмет: ст. 8 ч. (1), ст. 8 ч. (3) і ст. 10 ч. (1) Закону № 241/2005. Резолютивна частина: пункт 1 відхиляє як неприйнятне заперечення щодо ст. 8 ч. (3), пункт 2 відхиляє як необґрунтоване заперечення щодо ст. 8 ч. (1) і ст. 10 ч. (1) і встановлює, що вони відповідають Конституції. Критика була та сама аж до формулювань: плутанина між замахом зі ст. 8 і некриміналізованим замахом зі ст. 9 ч. (1) п. c), відсутність узгодження дієслова «визначення» зі ст. 106 і 107 Податкового процесуального кодексу. Фраза, якою Суд відмовляється входити в тлумачення судів, та, про втручання всупереч ст. 126 Конституції, з’являється у 2020 році в пункті 19 і знаходиться у 2026 році в пункті 16, практично тотожна. Суд цитує Рішення № 459/2020 чотири рази, але лише щодо частини по суті; щодо частини про неприйнятність, де відтворення найточніше, не згадує його взагалі. Читач, який хоче знати, чи порушували колись проблему замаху, з рішення не дізнається, що відповідь ствердна і що це сталося щонайменше шість років тому.

Накладання сягає далі. 25 листопада 2025 року, тобто за три з половиною місяці до нинішнього ухвалення, та сама колегія, з тією самою головуючою і тим самим магістратом-асистентом, ухвалила Рішення № 665, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 301 від 16 квітня 2026 року, яким відхилила як необґрунтоване заперечення, предметом якого була саме ст. 8 ч. (1) Закону № 241/2005 у редакції до Закону № 55/2021, у справі, що так само стосувалася відшкодувань ПДВ, одержаних без права, і замаху. Це рішення теж не з’являється в опублікованому тепер тексті. Результат у тому, що між 16 квітня і 15 вересня 2026 року два рішення, які кажуть те саме про ту саму частину статті, ходили окремо, а друге не відсилає до першого.

Спостереження, яке найлегше перевірити, здобувають, рахуючи дні. Між Ухвалою від 22 червня 2021 року і ухваленням 12 березня 2026 року минуло 1 724 дні. Між ухваленням і опублікуванням ще 187. Разом 1 911 днів на мотивування, яке цілком спирається на попередні рішення Суду і не містить жодного нового міркування. Для порівняння, Рішення № 459/2020 опублікували через 106 днів після ухвалення, а Рішення № 665/2025 через 142. Для жодного з двох проміжків законного строку не існує, а різниці не йдуть ні за номером рішення, ні за віком справи. Практичний наслідок простий: до опублікування загальнообов’язкової дії немає, тож суд, який розглядає точно те саме питання, не може спертися на вже ухвалене рішення, про яке ніяк не може знати.

Залишається питання по суті, єдине, що цікавить людину зі справи, і якого ніхто не підхопив. Якщо та сама операція, заяви про відшкодування, підкріплені нереальними документами, підпадає під ст. 8 ч. (1), замах карають; якщо вона підпадає під ст. 9 ч. (1) п. c), замах не криміналізовано, отже кримінального діяння немає. Суд каже, процесуально правильно, що вибір між двома текстами це справа судів. Тільки от суди за понад двадцять років не отримали жодного обов’язкового критерію розмежування, а до Вищого касаційного суду із запитом про роз’яснення на цю тему не зверталися. Ні Конституційний Суд, ні Вищий касаційний суд не відповідають, кожен зі своєї законної причини, а результат у тому, що межу між кримінальною справою і нічим проводять по-різному від суду до суду.

Не в останню чергу, рішення підтверджує текст, що вийшов із чинності. Це законно, бо редакцію від квітня 2021 року застосовують у процесах, що тривають, але це дає ефект прочитання, який варто відзначити: ст. 10 у редакції, яку дав Закон № 126/2024, тобто норма, за якою сьогодні закривають справи про ухилення від сплати податків, ніколи не була предметом контролю шляхом заперечення. Вона пройшла лише контроль до промульгації, Рішенням № 146 від 19 березня 2024 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 496 від 29 травня 2024 року, яким заперечення відхилили як необґрунтоване. Тамтешня система відсоткових ступенів, 15%, 25%, 50% і 100%, прив’язує розмір суми до процесуальної стадії, тобто до того, як швидко людина платить, а не до тяжкості діяння. Це саме той тип конструкції, який дійде до Суду, а коли дійде, не знайде в нинішньому рішенні жодної готової відповіді.

Що потрібно змінити

  • Пряме врегулювання становища замаху у ст. 10 Закону № 241/2005, через прив’язку вигоди до шкоди, на яку було спрямоване діяння, а не лише до завданої. Наслідок: той, кого зупинили до одержання грошей, мав би шлях вийти з кримінальної відповідальності через платіж, так само як і той, хто довів діяння до кінця, а різниця в поводженні, яку Суд визнав конституційною, зникла б насправді, а не лише в мотивуванні.
  • Законний критерій розмежування між діянням зі ст. 8 ч. (1) і діянням зі ст. 9 ч. (1) п. c) того самого закону. Наслідок: та сама операція, викрита на стадії замаху, більше не вела б до кримінальної справи в одному суді і ні до чого в іншому, а кваліфікація більше не залежала б від тексту, обраного органом досудового розслідування.
  • Законний строк для опублікування в Офіційному віснику Румунії рішень, ухвалених за запереченнями, вписаний у Закон № 47/1992. Наслідок: проміжки в 187 днів стали б неможливими, а суди, які розглядають у цей час те саме питання, знали б, відколи вони зв’язані розв’язанням.
  • Обов’язкове цитування власного прецеденту тоді, коли розв’язання і аргумент повторюються на тому самому тексті. Наслідок: читач бачив би з рішення, що Рішення № 459/2020 і № 665/2025 уже вирішили ту саму критику, а автори заперечень не поверталися б до закритого шляху, не знаючи про це.
  • Виправлення, через уточнення, пункту 25, з розставленням законодавчих втручань у реальному порядку, і відсилання з пункту 31 до ст. 33 ч. (2) речення першого Кримінального кодексу. Наслідок: той, хто простежує послідовність редакцій ст. 10, щоб визначити сприятливіший кримінальний закон, працював би на правильній хронології, а відсилання до Кримінального кодексу вело б до норми, на яку воно посилається.
  • Відокремлення в резолютивній частині критики, відхиленої по суті, від тієї, яку відкинули без розгляду. Наслідок: було б видно, що право на справедливий суд і принцип законності криміналізації та покарання не зважували окремо, тож нове заперечення, цього разу вмотивоване саме ними, більше не видавалося б вирішеним наперед.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 781 від 15 вересня 2026 року 8 сторінок PDF, 86 KB акт починається на сторінці 4

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.