Коротко

  • Від 12 вересня 2026 року Міністерство довкілля, вод і лісів зобов’язане вивести з природоохоронної території ділянку, зайняту гідроенергетичною спорудою, протягом 60 днів від звернення бенефіціара, якщо станом на 29 червня 2007 року об’єкт інвестицій був затверджений постановою Уряду чи державним декретом і був розпочатий або перебував у стадії виконання.
  • Виняток скопійовано з того, який діє з 2018 року для гірничодобувних розробок, але без обов’язку компенсації. На шахтах власник ліцензії за власний кошт надає натомість ділянку щонайменше рівну виведеній. Для гідроелектростанцій закон не вимагає нічого натомість; залишається тільки буферна зона в 100 метрів.
  • Друга стаття виводить з-під оцінки впливу на довкілля проєкти оборони та національної безпеки без аналізу в кожному конкретному випадку, якого вимагали з 2018 року, а на додачу й роботи з технічного обслуговування, переоснащення та модернізації наявних потужностей виробництва чи передачі електроенергії, розташованих у природоохоронних територіях.
Акт: Закон № 185/2026 про доповнення ст. 561 Надзвичайної постанови Уряду № 57/2007 про режим природоохоронних територій, збереження природних оселищ, дикої флори і фауни, а також про внесення змін до ст. 5 ч. (1) Закону № 292/2018 про оцінку впливу окремих публічних і приватних проєктів на довкілля
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 767 від 9 вересня 2026 року
Набирає чинності: 12 вересня 2026 року, через 3 дні після опублікування

Хто має гідроенергетичну споруду, розпочату до 2007 року в межах національного парку, може вимагати, щоб природоохоронну територію відсунули з ділянки, і міністерство має 60 днів, щоб це зробити. Закон № 185/2026 додає нову частину, ч. (8), до статті 561 Надзвичайної постанови Уряду № 57/2007 і переписує статтю 5 частину (1) Закону № 292/2018. Рішення належить Міністерству довкілля, вод і лісів, тій самій установі, чию організаційну структуру замінили двома днями раніше Постановою Уряду № 698/2026, яка залишає їй щонайбільше 511 посад.

Умова доступу прив’язана до однієї-єдиної дати: 29 червня 2007 року, дня, коли Надзвичайна постанова Уряду № 57/2007 з’явилася в Офіційному віснику Румунії № 442. Щоб можна було вимагати перенесення межі, на ту дату для відповідної ділянки мав існувати об’єкт інвестицій у гідроенергетичну споруду, затверджений постановою Уряду чи державними декретами, а роботи мали перебувати в стадії виконання або бути розпочатими раніше. Закон не каже, скільки таких об’єктів існує, не перелічує їх і не відсилає до жодного переліку.

З природоохоронної території виходить не лише гребля. Текст вимагає, щоб нові межі проклали так, аби поза територією залишився периметр схеми гідроенергетичного облаштування, під’їзні дороги до неї, підстанції та мережі передачі й розподілу, пов’язані з ними. Між новою межею території та межею споруди зберігається мінімальна буферна зона в 100 метрів, по всій довжині межування.

Стаття II змінює цілком інше: перелік проєктів, звільнених від оцінки впливу на довкілля. Із 2018 року й донині звільнення діяло лише тоді, коли органи з питань оборони, національної безпеки чи надзвичайних ситуацій разом з природоохоронним органом і через аналіз у кожному конкретному випадку встановлювали, що оцінка мала б негативний вплив на ті цілі. Аналіз зникає. Замість нього новий текст прямо звільняє проєкти з єдиною метою оборони, національної безпеки чи реагування на надзвичайні ситуації, додає проєкти, які сприяють цим цілям і визначені як такі постановами Вищої ради оборони країни, а також додає технічне обслуговування, переоснащення та модернізацію наявних потужностей виробництва чи передачі електроенергії, розташованих у природоохоронних територіях.

Закон має за плечима довгий шлях. Пропозицію відхилив Сенат 19 грудня 2022 року, і вона три роки пролежала в Палаті депутатів, яка є вирішальною палатою. Уряд дав негативну позицію у квітні 2023 року, комісії, до яких проєкт надійшов по суті, дали висновок про відхилення 30 квітня 2024 року, а текст повернули на додатковий висновок у вересні 2025 року й ухвалили 15 жовтня 2025 року, 262 голосами за і 33 проти. Президент звернувся до Конституційного Суду, який відхилив заперечення Рішенням № 735 від 24 червня 2026 року, а потім зажадав повторного розгляду закону 12 серпня 2026 року. Парламент відмовив у цьому і ухвалив закон у тій самій редакції: Сенат 24 серпня, Палата 26 серпня, з відхиленням обох поданих поправок. Між відхиленням у Сенаті й опублікуванням в Офіційному віснику Румунії минуло 1 360 днів.

Наслідки, які це має

Закон набирає чинності 12 вересня 2026 року. Він сам не встановлює дати, тож застосовується правило статті 78 Конституції і статті 12 частини (1) Закону № 24/2000: строк у 3 дні обчислюється в календарних днях від опублікування і спливає о 24.00 третього дня. Перше звернення, подане в день набрання чинності, мало б, отже, строк відповіді до 11 листопада 2026 року.

У міністерства немає вибору. Нова частина каже, що центральний природоохоронний орган розпоряджається про зміну меж, а не що він може про це розпорядитися. Для порівняння, виняток для гірничодобувних розробок із частини (4), чинний з 2018 року, каже, що зміна меж є можливою, а частина (5) ставить її в залежність від компенсації. Тут немає ні умови компенсації, ні строку на заперечення, ні підстави, з якої міністерство могло б відмовити, доки виконано три фактичні умови: об’єкт інвестицій, затверджений постановою Уряду чи державним декретом, наявний станом на 29 червня 2007 року, з розпочатими або триваючими роботами.

Закон не каже, що має містити звернення бенефіціара і яким актом розпоряджаються про зміну. Для гірничодобувних розробок частина (5) прямо каже, що це робиться адміністративним актом керівника центрального природоохоронного органу, а частина (6) перелічує документи, які додаються до звернення, зокрема документацію в системі STEREO 70 або GIS. Проте обидві частини за своїм текстом відсилають лише до частини (4), тобто лише до шахт. Для гідроенергетичних споруд ті 60 днів починають спливати від звернення, зміст якого ніде не визначено.

Не змінюється режим об’єктів «Natura 2000». Конституційний Суд зазначив у Рішенні № 735/2026, що стаття I стосується природоохоронних територій національного значення, тобто наукових резервацій, національних парків, пам’яток природи, природних заповідників і природних парків, перелічених у статті 5 частині (1) пункті a) Надзвичайної постанови № 57/2007, а не об’єктів спільнотного значення. Там, де національний парк накладається на об’єкт «Natura 2000», а таке накладення в Румунії є радше правилом, перенесення межі парку не зачіпає об’єкта, і стаття 28 частина (2) тієї самої постанови й надалі вимагає належної оцінки для будь-якого плану чи проєкту, здатного істотно вплинути на об’єкт.

На боці другої статті наслідок ширший, ніж здається. Звільнення від оцінки впливу більше не має фільтра: проєкти з єдиною метою оборони чи реагування на надзвичайні ситуації виходять зі сфери дії Закону № 292/2018 без того, щоб хтось конкретно встановив, що оцінка щось зіпсує. Для проєктів, які лише сприяють цим цілям, фільтром стає постанова Вищої ради оборони країни, акт, який не публікують повністю. А роботи з технічного обслуговування, переоснащення та модернізації наявних ліній і станцій у природоохоронних територіях не потребують навіть такої постанови.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Стаття 561 досі мала сім частин. Її внесли у 2011 році Законом № 49/2011 про затвердження постанови, а у 2018 році Законом № 158/2018 вона отримала частини (4)-(7), серед яких режим гірничодобувних розробок. Редакція, що передувала цьому законові, це не редакція 2011 року і не редакція 2018 року: частину (3), від якої тепер робиться виняток, переписали 7 квітня 2026 року Надзвичайною постановою Уряду № 25/2026, опублікованою в Офіційному віснику Румунії № 282.

Частина (3) залишається чинною і, в редакції від квітня 2026 року, дозволяє змінювати межі території національного значення виключно для точнішого розмежування або для виправлення матеріальних чи наукових помилок первинного розмежування. Ініціатива належить центральному природоохоронному органові, Національному агентству з питань довкілля та природоохоронних територій або структурі управління, потрібні наукове дослідження, висновок наукової ради, залежно від випадку, і висновок Румунської академії, а зміну затверджують постановою Уряду. Нова частина усуває всі ці елементи разом: мета вже не виправлення помилки, а виведення ділянки; ініціатива йде від бенефіціара, а не від адміністратора; не вимагається ні наукового дослідження, ні жодного висновку; постанову Уряду більше не ухвалюють.

Найконкретніша різниця видно, однак, у порівнянні з гірничим винятком, який новий закон копіює майже фраза за фразою. Частина (4) використовує ту саму опорну дату, 29 червня 2007 року, ту саму логіку периметра, виведеного за межі території, і ту саму буферну зону в 100 метрів по всій довжині межування. Частина (5) додає, однак, те, чого немає в частині (8): зміну погоджують лише тоді, коли турботою і коштом власника ліцензії режим природоохоронної території запроваджують на іншій суміжній ділянці, а мінімальна площа, надана в компенсацію, має бути рівноцінна виведеній, збільшеній на буферну зону. Для гідроенергетичних споруд цієї противаги немає зовсім. Природоохоронна територія зменшується, і ніщо не заступає втраченої ділянки.

У статті 5 частині (1) Закону № 292/2018 попередньою редакцією була первісна, від 3 грудня 2018 року, не зачеплена жодною зміною майже вісім років. Вона казала, що закон не застосовується до проєктів чи частин проєктів з єдиною метою оборони й національної безпеки або реагування на надзвичайні ситуації, але лише тоді, коли профільні центральні органи разом із природоохоронним органом і через аналіз у кожному конкретному випадку встановлювали, що оцінка впливу мала б негативний вплив на ті цілі. Умова походила прямо зі статті 1 частини (3) Директиви 2011/92/ЄС, яка залишає державам-членам можливість робити виняток для таких проєктів саме «в кожному конкретному випадку» і лише тоді, коли вони вважають, що застосування директиви мало б негативні наслідки. У новому тексті обидва елементи зникли.

Натомість решти статті 5 не торкнулися. Частини (2) і (3) залишаються як були: у виняткових ситуаціях центральний природоохоронний орган може зробити виняток для певного проєкту, але тоді він має проаналізувати, чи доречна інша форма оцінки, надати громадськості інформацію та підстави винятку і повідомити Європейську Комісію до видачі дозволу на реалізацію. Ці гарантії існують і далі, але не поширюються на звільнення з частини (1), які діють у силу закону.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Розв’язує ситуацію, заблоковану майже два десятиліття. Інвестиції, законно затверджені до 29 червня 2007 року, після тієї дати опинилися всередині природоохоронних територій, оголошених пізніше, а частина (3) не давала жодного виходу, бо дозволяє змінювати межі тільки для виправлення помилок розмежування.
  • Строк у 60 днів твердий і перевірний. Бенефіціар знає, коли може вважати, що адміністрація залишилася бездіяльною, а це більше, ніж дає частина (3), де процедура взагалі не має строку.
  • Буферна зона в 100 метрів зберігається, так само як для гірничодобувних розробок, і це єдиний вимір, записаний цифрами в усій статті.
  • Виведений периметр визначено технічно, а не на рівні принципу: схема облаштування, під’їзні дороги, підстанції та відповідні мережі. Міністерство не може провести межу де завгодно.
  • Для наявних енергетичних потужностей стаття II закріплює в законі відповідь там, де практика працювала на тлумаченні: технічне обслуговування, переоснащення та модернізація лінії чи станції, що вже перебуває в природоохоронній території, більше не проходять процедури оцінки впливу.

Що залишається проблемою

  • Компенсації немає. Гірничий виняток, який текст копіює, зобов’язує власника надати натомість ділянку щонайменше рівну, збільшену на буферну зону. Тут ділянка, виведена з природоохоронної території, втрачається остаточно.
  • Слово «бенефіціар» не визначене ні в законі, ні в постанові, яку він доповнює. Для гірничодобувних розробок заявником є «власник ліцензії», статус, установлений законом про надра. Тут те, хто може звертатися, залишається питанням тлумачення.
  • Закон не каже, які документи додаються до звернення і яким актом розпоряджаються про зміну меж. Частини (5) і (6), які розв’язують саме ці дві речі, за своїм текстом відсилають лише до частини (4).
  • Словосполучення «державні декрети» не відповідає жодній категорії нормативного акта в чинному переліку. З контексту зрозуміло, що йдеться про декрети, видані до 1990 року, але текст цього не каже.
  • Звільнення від оцінки впливу більше не має жодного фільтра для проєктів з єдиною метою оборони, хоча умова аналізу в кожному конкретному випадку походить із європейської директиви, яку Закон № 292/2018 імплементує.
  • Для проєктів, які лише сприяють цілям національної безпеки, фільтром стає постанова Вищої ради оборони країни, акт, який не публікують повністю, тож громадськість не може перевірити, чому саме той чи інший проєкт звільнили.

Корисні поради

  1. Якщо ви управляєте природоохоронною територією, перевірте зараз, чи є в її межах гідроенергетичні споруди з об’єктами інвестицій, затвердженими до 29 червня 2007 року. Це єдині ділянки, до яких може дійти звернення, а 60-денний строк починається без того, щоб закон повідомив адміністратора.
  2. Бенефіціарам, які мають намір подати звернення, варто з власної ініціативи додати документацію з розмежування в системі STEREO 70 або GIS і доказ акта затвердження з періоду до 2007 року. Закон цього не вимагає, але без них міністерство не проведе нової межі за 60 днів.
  3. Перевірте окремо, чи ділянка накладається на об’єкт «Natura 2000». Вихід з національного парку не виводить землі з об’єкта спільнотного значення, а стаття 28 частина (2) Надзвичайної постанови № 57/2007 і надалі вимагає належної оцінки для проєктів, здатних істотно на нього вплинути.
  4. Природоохоронним організаціям, які хочуть оскаржити рішення, варто завчасно вимагати акт, яким розпоряджаються про зміну меж, і його мотивування. Закон не встановлює форми акта, тож строк оскарження залежить від природи, яку йому надасть міністерство.
  5. Оператори мереж, які планують роботи з переоснащення в природоохоронних територіях, можуть посилатися на статтю II від 12 вересня 2026 року, але тільки щодо наявних потужностей. Для нової лінії чи розширення оцінка впливу залишається обов’язковою.
  6. Якщо ви стежите за справою цього закону, запам’ятайте номер PL-x 14/2023 у Палаті депутатів і номер справи 4510A/2025 у Конституційному Суді. Обидва ведуть до послідовних редакцій тексту й до мотивування рішення, яким заперечення було відхилено.

Часті запитання

Відколи застосовується закон?
Від 12 вересня 2026 року. Закон не встановлює власної дати набрання чинності, тож застосовується строк у 3 дні зі статті 78 Конституції, обчислений у календарних днях від опублікування 9 вересня 2026 року.
Які умови треба виконати, щоб ділянку можна було вивести з природоохоронної території?
Три, сукупно. Станом на 29 червня 2007 року для тієї ділянки мав існувати об’єкт інвестицій у гідроенергетичну споруду; об’єкт мав бути затверджений постановою Уряду чи державними декретами, на підставі тодішнього законодавства; а роботи мали перебувати в стадії виконання або бути розпочатими до тієї дати.
Чи може міністерство відмовити у зверненні?
Текст каже, що центральний природоохоронний орган розпоряджається про зміну меж протягом 60 днів від звернення, а не що він може про це розпорядитися. Якщо три фактичні умови виконано, закон не залишає йому свободи розсуду. Відмова може ґрунтуватися лише на невиконанні однієї з умов.
Чи треба надати іншу ділянку натомість виведеної?
Ні. Обов’язок компенсації існує тільки для гірничодобувних розробок, у частині (5) тієї самої статті, де власник ліцензії має запровадити режим природоохоронної території на суміжній ділянці, щонайменше рівній виведеній, збільшеній на буферну зону. Частина (5) прямо відсилає до частини (4), тож вона не охоплює гідроенергетичних споруд.
Що буде, якщо парк накладається на об’єкт «Natura 2000»?
Об’єкт залишається незачепленим. Конституційний Суд зазначив, що текст стосується територій національного значення, а не об’єктів спільнотного значення. Для будь-якого проєкту, здатного істотно вплинути на об’єкт, стаття 28 частина (2) Надзвичайної постанови № 57/2007 і далі вимагає належної оцінки.
Що саме виходить з природоохоронної території?
Периметр схеми гідроенергетичного облаштування, під’їзні дороги до неї, підстанції та мережі передачі й розподілу, пов’язані зі спорудою. Між новою межею території та межею споруди залишається буферна зона щонайменше 100 метрів, по всій довжині межування.
Кому ще потрібна оцінка впливу на довкілля після зміни статті 5?
Усім, хто не належить до трьох звільнених категорій. Зі сфери дії Закону № 292/2018 виходять проєкти з єдиною метою оборони, національної безпеки чи реагування на надзвичайні ситуації, проєкти, які сприяють цим цілям і визначені постановами Вищої ради оборони країни, а також роботи з технічного обслуговування, переоснащення чи модернізації наявних потужностей виробництва або передачі електроенергії, розташованих у природоохоронних територіях.
Що було раніше в статті 5 частині (1)?
Первісний текст 2018 року, не змінюваний донині. Він звільняв ті самі проєкти з єдиною метою, але лише тоді, коли органи з питань оборони, національної безпеки чи надзвичайних ситуацій разом із природоохоронним органом і через аналіз у кожному конкретному випадку встановлювали, що оцінка мала б негативний вплив на ті цілі. Аналіз усунули.
Чи пройшов закон Конституційний Суд?
Так. Президент звернувся до Суду 13 листопада 2025 року, а заперечення відхилили більшістю голосів Рішенням № 735 від 24 червня 2026 року, у справі № 4510A/2025. Згодом президент зажадав повторного розгляду закону, і Парламент відмовив у цій вимозі.
Скількох гідроенергетичних споруд це стосується?
Закон не каже. Він не містить ні переліку, ні числа, ні відсилання до інвентаризації. Кількість випливає лише із застосування умов, прив’язаних до 29 червня 2007 року, а перевірка їх лягає на міністерство, за кожним окремим зверненням.

Аналіз редакції

Проблема, яку закон розв’язує, реальна і давня. Гідроенергетичні споруди, розпочаті десятиліття тому, після 2007 року опинилися всередині природоохоронних територій, оголошених пізніше, а чинний текст не давав жодного виходу: частина (3) статті 561, переписана саме у квітні 2026 року Надзвичайною постановою № 25/2026, дозволяє переносити межі виключно для виправлення помилки розмежування. Об’єкт інвестицій, законно затверджений до 2007 року, не є помилкою розмежування, тож цим шляхом він пройти не міг. З цього погляду закон закриває прогалину, якої ніхто не заперечує.

Чого не видно, читаючи акт від початку до кінця, це того, що саме залишили поза копією. Новий закон відтворює гірничий виняток 2018 року майже слово в слово: та сама опорна дата, 29 червня 2007 року, та сама конструкція периметра, виведеного за межі території, та сама буферна зона в 100 метрів по всій довжині межування. Різниця в тому, що гірничий виняток не стоїть сам. Частина (5) ставить його в залежність від компенсації, а частина (6) вимагає документації, що додається до звернення, зокрема розмежування в системі STEREO 70 або GIS. Обидві за власним текстом відсилають лише до частини (4). Помістивши гідроенергетичний виняток у частину (8), після частини (7), законодавець залишив його поза обома. Пропозиція ініціаторів, як вона виглядає в законодавчій картці Палати депутатів, полягала в тому, щоб внести новий виняток як частину (41), тобто одразу після гірничого. Навіть там відсилання з частин (5) і (6) не дійшли б автоматично, але різниця в розміщенні показує, що питання гарантій існувало від початку і не було розв’язане за майже чотири роки обговорення.

Практичний результат це асиметрія, яку важко виправдати, між двома видами господарської діяльності. Хто виводить ділянку з природоохоронної території заради шахти, має купити або отримати згоду власників на ділянку щонайменше рівну, збільшену на буферну зону, і взяти на себе запровадження на ній режиму охорони. Хто виводить її заради гідроелектростанції, не винен нічого. Природоохоронна територія зменшується, а баланс площ залишається від’ємним. Жодне положення нового закону не пояснює, чому дві ситуації трактують по-різному, а пояснювальна записка, подана у 2022 році, навіть не порушує цього порівняння.

Друге зауваження стосується календаря. Палата депутатів працювала над цим текстом 987 днів, з лютого 2023 до жовтня 2025 року, з висновком про відхилення від комісій, до яких проєкт надійшов по суті, у квітні 2024 року і з негативною позицією Уряду у 2023 році. Повторний розгляд, якого зажадав президент 12 серпня 2026 року, згорнули за 14 днів: Сенат голосував 24 серпня, а в Палаті депутатів проєкт представили в Постійному бюро 25 серпня, зі строком подання поправок і строком висновку, призначеними обидва на 26 серпня, тобто на наступний день. Обидві подані поправки відхилили, а закон ухвалили в критикованій редакції. Та сама установа, якій знадобилося майже три роки, щоб визначитися, витратила один день на те, щоб відкинути вмотивовані заперечення президента. Промульгація настала 9 вересня, на дев’ятий день після надсилання закону в Котрочень, у межах десятиденного строку зі статті 77 частини (3) Конституції, а опублікування відбулося того самого дня.

Що потрібно змінити

  • Поширення обов’язку компенсації на частину (8). Достатньо було б прямого відсилання: частини (5) і (6) застосовуються відповідно. Наслідок: площа природоохоронної території більше не зменшується, а переміщується, і вартість переміщення несе бенефіціар, а не природоохоронний бюджет, точно як для гірничодобувних розробок з 2018 року.
  • Визначення бенефіціара. Закон мав би сказати, хто може подати звернення: власник об’єкта інвестицій, затвердженого до 29 червня 2007 року, або його правонаступник, підтверджений документами. Наслідок: міністерству більше не доводиться за 60 днів і без критеріїв вирішувати, чи має заявник право звертатися.
  • Перелік документів, що додаються до звернення, і форма акта-відповіді. Копія акта затвердження з періоду до 2007 року, доказ стадії робіт на ту дату і розмежування в системі STEREO 70 або GIS, а відповідь, наказ міністра, опублікована. Наслідок: 60-денний строк стає застосовним, а рішення стає оскаржуваним у суді за чіткими правилами.
  • Заміна словосполучення «державні декрети». Правильне формулювання відсилало б до декретів Державної ради та інших актів нормативної сили з періоду до 1990 року. Наслідок: зникає дискусія про те, яка категорія акта підпадає під норму, а міністерство більше не ризикує відхилити звернення з підстав переліку актів.
  • Повернення аналізу в кожному конкретному випадку до статті 5 частини (1) Закону № 292/2018. Умова не є румунським винаходом, вона походить зі статті 1 частини (3) Директиви 2011/92/ЄС, яка дозволяє виняток лише в кожному конкретному випадку і лише тоді, коли держава вважає, що оцінка мала б негативні наслідки для цілей оборони. Наслідок: звільнення залишається, але знову стає вмотивованим рішенням, а не автоматичною категорією.
  • Розмежування робіт з технічного обслуговування, переоснащення та модернізації. Ці три терміни не визначені в Законі № 292/2018, а модернізація може означати й істотне збільшення потужності. Наслідок: закривається ризик того, що реальне розширення подадуть як модернізацію наявної потужності і воно так вийде з-під оцінки впливу.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 767 від 9 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 118 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.