Коротко

  • Запитання було про те, скільки може тривати опіка над дорослим, визнаним недієздатним до серпня 2022 року, і відповідь не прийшла. Вищий касаційний суд відхилив як неприйнятне звернення Трибуналу Нямц, тобто не перейшов до розгляду запитання по суті, бо не було виконано умов, за яких закон дозволяє йому відповідати. Це стосується родин тих, кого визнали недієздатними до 18 серпня 2022 року, їхніх опікунів і, насамперед, самих підопічних осіб, які з рішення суду дізнаються, триватиме захід 5 років чи 15.
  • Причина відхилення: запитання вже не було новим. Суди розв’язували його вже сотні разів, кожен по-своєму. До справи надійшло 275 судових рішень з тієї самої проблеми, 154 за тривалість у 5 років і 121 за 15. Коли практика вже склалася й розкололася, каже рішення, належним інструментом є вже не попереднє рішення, а касаційна скарга в інтересах закону. Одна така навіть існує: справа № 1.114/1/2026, зареєстрована 9 червня 2026 року Керівною колегією Апеляційного суду Бакеу, з датою розгляду 12 жовтня 2026 року.
  • До того часу тривалість визначає суддя кожної справи. Рішення не каже, що 5 років правильно, і не каже, що правильно 15. Обидва набори доводів залишаються доступними і широко відтворені просто в опублікованому тексті, разом з висновками Національного інституту магістратури і чотирьох юридичних факультетів. Справа, зупинена в очікуванні цієї відповіді, відновлюється без неї.
Акт: Рішення Вищого касаційного суду № 83 від 22 червня 2026 року, Колегія з вирішення правових питань (справа № 582/1/2026)
Опубліковано: Офіційний вісник № 791 від 17 вересня 2026 року
Набирає чинності: 17 вересня 2026 року, дата опублікування в Офіційному віснику

Вищого касаційного суду запитали, скільки може тривати опіка над дорослим, якого виводять зі стану недієздатності, 5 років чи 15, і він залишив запитання без відповіді. Звернення Трибуналу Нямц відхилено як неприйнятне Рішенням № 83 від 22 червня 2026 року, опублікованим 17 вересня 2026 року. Це друге запитання про спеціальну опіку, повернуте судам без відповіді менш ніж за два місяці, після того, що надійшло 28 липня 2026 року, про припис про захист. Різниця в тому, що тут ставку рахують у роках чийогось життя: якщо суд визначить 5 років, родина повернеться до суду з новою медичною та психосоціальною оцінкою через 5 років; якщо визначить 15, то ні.

Спершу кілька слів на загальнозрозумілій мові. Визнання особи недієздатною за рішенням суду було давнім заходом, яким доросла людина з психічним розладом утрачала право самостійно щось підписувати, усе або нічого, без жодних відтінків. Конституційний Суд установив Рішенням № 601 від 16 липня 2020 року, що текст, який це регулював, ст. 164 ч. (1) Цивільного кодексу, є неконституційним, а Парламент замінив захід Законом № 140/2022 двома заходами, скроєними на справжню потребу людини: судовим консультуванням, для випадків, коли розлад розумових здібностей частковий і людині потрібно, щоб їй радили, і спеціальною опікою, для випадків, коли розлад повний і людину має хтось представляти. Перший не може перевищувати 3 років, друга не може перевищувати 5, кажуть ст. 168 ч. (2) і (3) Цивільного кодексу.

Тут і починається проблема. Та сама фраза Цивільного кодексу веде далі: якщо розлад розумових здібностей постійний, суд може розпорядитися про продовження спеціальної опіки на більший строк, який не може перевищувати 15 років. А Закон № 140/2022 вимагав від судів переглянути всі давні заходи визнання недієздатності й замінити їх одним із нових заходів. Запитання, поставлене просто: коли суддя замінює давню недієздатність спеціальною опікою, він ухвалює новий захід, тож зупиняється на 5 роках, чи лише продовжує той, що вже існував, тож може йти просто до 15?

Справа, яка дійшла до Вищого касаційного суду, походить з П’ятра-Нямц. Цивільним рішенням № 1.411 від 4 квітня 2025 року суд першої інстанції замінив недієздатність спеціальною опікою і призначив опікуном, на 15 років, родичку підопічної особи. Прокуратура подала апеляцію: максимальний строк становив 5 років, а не 15. 17 лютого 2026 року Трибунал Нямц зупинив розгляд апеляції і попросив у Вищого касаційного суду попереднього рішення, тобто скористався процедурою, якою суд, що розглядає справу востаннє, зупиняє провадження і запитує найвищу інстанцію, як треба читати норму закону, перш ніж ухвалити рішення. Відповідь, одержана цим шляхом, зобов’язує всі суди.

Наслідки, які це має

По суті запитання рішення не має жодного наслідку. Воно не встановлює, що правильна тривалість це 5 років, не встановлює, що 15, і нічим не звужує текст ст. 168 ч. (3) Цивільного кодексу чи ст. 20 Закону № 140/2022. Що воно закриває, так це шлях: від 17 вересня 2026 року трибунал чи апеляційний суд, який розглядає справу в останній інстанції, більше не має підстав зупиняти провадження, щоб поставити те саме запитання шляхом попереднього рішення.

Колегія пройшла всі шість умов, яких ст. 519 Цивільного процесуального кодексу вимагає одночасно, перелічених у пункті 75 рішення. Вона визнала належними суб’єкта звернення, стадію справи, яка перебувала на розгляді трибуналу, що судить в останній інстанції, зв’язок між запитанням і розв’язанням апеляції, те, що найвища інстанція раніше з цієї проблеми не висловлювалася, і, згідно з пунктом 81, те, що проблема не є предметом касаційної скарги в інтересах закону, яка перебуває на розгляді. Новизну правового питання, вимогу, відмінну від усіх інших, визнано невиконаною, а однієї відсутньої умови досить для відхилення.

Міркування коротке і спирається на цифри. Новизна, показує рішення, втрачається в міру того, як суди самі дають розв’язання проблемі. Коли вже є значна кількість рішень, які її розв’язали, хай навіть по-різному, механізмом регулювання, передбаченим законом, є вже не попереднє рішення, а касаційна скарга в інтересах закону, процедура, якою вже сформовану неоднакову практику зводять до спільного знаменника. Апеляційні суди надіслали до справи 275 судових рішень: 154, якими спеціальну опіку встановлено на 5 років, і 121, якими її встановлено просто на 15.

Розмах видно і з другої цифри, наведеної в рішенні. Згідно зі звітом Судової інспекції про вплив Закону № 140/2022, з перевірками за період з 1 червня 2022 року до 31 грудня 2024 року, по всій країні процедури перегляду розпочато в 18 120 справах, з яких близько 11 500 було розв’язано на дату цього рішення. Отже, залишається близько 6 600 справ, у яких тривалість заходу визначатимуть без жодної обов’язкової настанови. Той самий звіт власними словами вказав на «нечітке врегулювання строку, на який може бути встановлено спеціальну опіку», і на неоднакову практику, яку воно породило.

Негайний процесуальний наслідок відчувають зупинені справи. Справа з Нямц, зупинена з 17 лютого 2026 року згідно зі ст. 520 ч. (2) Цивільного процесуального кодексу, відновлюється, і трибунал сам вирішить, скільки триває захід. Так само відновлюються й подібні справи, зупинені на підставі ст. 520 ч. (4), нічого не вигравши від очікування.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

До 17 вересня 2026 року запитання було відкритим одразу на двох площинах. На площині практики суди відповідали кожен як вважав, і роблять це й далі. На площині процедури шлях попереднього рішення ще здавався доступним, і суд, який хотів уникнути хибного розв’язання, міг зупинити справу і запитати. Рішення № 83/2026 закриває другу площину і зовсім не зачіпає першої.

Що змінюється конкретно для того, хто має справу на розгляді, це розрахунок доцільності в адвоката чи прокурора. Клопотання про звернення до Вищого касаційного суду з цього питання більше не має шансів, бо підстава відхилення, уже сформована практика, тепер тим паче присутня. Залишається один-єдиний шлях уніфікації, касаційна скарга в інтересах закону, а вона не відкривається на клопотання сторін: згідно зі ст. 514 Цивільного процесуального кодексу обов’язок просити в найвищої інстанції однакового тлумачення належить Генеральному прокуророві Прокуратури при Вищому касаційному суді, Керівній колегії Вищого касаційного суду, керівним колегіям апеляційних судів і Народному адвокатові.

Друге, що змінюється, це часовий обрій. Досі відповідь не мала жодної дати. Тепер вона має одну: 12 жовтня 2026 року, дата розгляду справи № 1.114/1/2026, касаційної скарги в інтересах закону, поданої Керівною колегією Апеляційного суду Бакеу. Запитання, поставлене там, те саме, сформульоване навіть прямолінійніше: максимальний строк, на який може бути призначено заміну визнання особи недієздатною спеціальною опікою, становить 5 років чи 15 років? Якщо ту скаргу задовольнять, розв’язання стане обов’язковим для всіх судів від дати його опублікування в Офіційному віснику, згідно зі ст. 517 ч. (4) Цивільного процесуального кодексу.

Нарешті, зміна, якої не видно в резолютивній частині, але яка важить для того, хто виступає в суді. Опублікований тепер текст збирає докупи, на восьми сторінках Офіційного вісника, усі доводи обох таборів, переліки судів, які їх підтримують, позицію прокуратури, позицію Національного інституту магістратури і позиції юридичних факультетів з Клуж-Напоки, Сібіу, Крайови і Тімішоари. Це віднині публічний матеріал, на який можна прямо посилатися.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Зупинені справи розблоковуються. Підопічна особа та її родина більше не чекають відповіді, яка не приходила, а процес іде далі з тим текстом закону, що є сьогодні.
  • Стає зрозуміло, який інструмент застосовують. Уже розколоту практику лагодять касаційною скаргою в інтересах закону, а не попереднім рішенням, і рішення пояснює, чому ці два механізми не можуть підміняти один одного.
  • Відповідь одержує дату: 12 жовтня 2026 року, день розгляду касаційної скарги в інтересах закону, зареєстрованої Керівною колегією Апеляційного суду Бакеу.
  • Жоден суд не залишається зв’язаним тлумаченням, яке могло б бути не на користь підопічної особи, бо рішення не нав’язує жодного з двох.
  • Доводи обох напрямів, плюс позиції чотирьох юридичних факультетів і Національного інституту магістратури, потрапляють до Офіційного вісника і на них можна посилатися як є.

Що залишається проблемою

  • Запитання по суті залишається без відповіді. Двоє людей з тим самим діагнозом можуть одержати 5 років або 15, залежно від того, куди потрапила справа, а співвідношення в тих 275 рішеннях, надісланих до справи, 154 до 121, показує, що йдеться не про поодинокий виняток.
  • Близько 6 600 справ про перегляд на дату рішення були ще не розв’язані, з тих 18 120, розпочатих до 31 грудня 2024 року. Кожна з них потребує відповіді, якої ніхто не дає.
  • Рішення ухвалено 22 червня 2026 року і опубліковано 17 вересня 2026 року, тобто через 87 днів, хоча ст. 521 ч. (2) у поєднанні зі ст. 517 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу дає щонайбільше 30 днів на мотивування і ще 15 на опублікування.
  • Рішення в одному пункті констатує, що касаційної скарги в інтересах закону на розгляді немає, а в іншому показує, що вона є. Подробиці в наступному розділі.
  • Трирічний строк, у який суди мали з власної ініціативи переглянути всі визнання недієздатності, передбачений ст. 20 ч. (6) Закону № 140/2022, сплив 18 серпня 2025 року, за 308 днів до цього рішення.
  • Справи, зареєстровані після 9 червня 2026 року, не можна зупинити в очікуванні касаційної скарги в інтересах закону. Ст. 517 ч. (11) Цивільного процесуального кодексу дозволяє зупинення лише для справ, що перебували на розгляді на дату звернення до найвищої інстанції.

Корисні поради

  1. Якщо у вас є справа про перегляд, зупинена в очікуванні цього рішення, просіть про її поновлення. Відповідь по суті не прийшла і цим шляхом уже не прийде, тож зупинення втратило предмет.
  2. Доводи не зникли разом з відхиленням. Обидва напрями відтворено в рішенні, опублікованому в Офіційному віснику № 791 від 17 вересня 2026 року: пункт 40 збирає підстави для тривалості в 15 років, пункт 44 підстави за 5. На них можна посилатися в суді саме в тій формі.
  3. Не плутайте заміну з продовженням. Заміна це дія, якою давнє визнання недієздатності стає спеціальною опікою або судовим консультуванням. Продовження стосується спеціальної опіки, яка вже існує і добігає кінця. Уся суперечка починається з питання, чи можна першу трактувати як друге.
  4. Тривалість у 5 років не означає, що захід автоматично відпадає наприкінці. Ст. 168 ч. (6) Цивільного кодексу зобов’язує опікуна звернутися до суду щонайменше за 6 місяців до спливу, а суд може розпорядитися про продовження, заміну чи скасування заходу. Орган опіки та піклування перевіряє, чи опікун виконав свій обов’язок, і сам звертається до суду, якщо не виконав.
  5. Опікун, призначений за давньою недієздатністю, як правило, залишається на посаді. Ст. 20 ч. (4) Закону № 140/2022 вимагає від суду опіки залишити його, крім випадку, коли він більше не може виконувати цю роль згідно із законом.
  6. Якщо справу вашого родича ще не переглянуто, процедуру можна розпочати. Ст. 20 ч. (2) Закону № 140/2022 передбачає перегляд з власної ініціативи суду або за заявою, а сплив трирічного строку, 18 серпня 2025 року, не скасував обов’язку судів продовжувати перегляди.

Часті запитання

Що означає, що звернення відхилено як неприйнятне?
Що Вищий касаційний суд навіть не дійшов до запитання. Щоб відповісти цим шляхом, закон вимагає від нього спершу встановити, що виконано шість умов, усі одночасно. Однієї бракувало, тож він більше не аналізував суті. Відхилення нічого не говорить про те, яке тлумачення правильне.
То скільки може тривати спеціальна опіка, 5 років чи 15?
Текст закону залишається тим самим: ст. 168 ч. (3) Цивільного кодексу каже, що встановлення спеціальної опіки не може перевищувати 5 років, але що, коли розлад розумових здібностей постійний, суд може розпорядитися про продовження заходу на строк, який не може перевищувати 15 років. Не з’ясовано те, чи читається заміна давнього визнання недієздатності як встановлення, чи як продовження. До обов’язкової відповіді вирішує суддя кожної справи.
Яка різниця між визнанням недієздатності та спеціальною опікою?
Недієздатність була єдиним і повним заходом, який застосовували однаково до кожного, незалежно від ступеня хвороби. Спеціальну опіку призначають лише тоді, коли розлад розумових здібностей повний і людину треба постійно представляти, вона має обмежений строк і, згідно зі ст. 168 ч. (4) Цивільного кодексу, може бути скроєна на категорії дій або тільки на майно чи тільки на особу. Для легших ситуацій є судове консультування.
Чи обов’язкове рішення для судів?
Рішення завершується зазначенням, що воно обов’язкове згідно зі ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу, тексту, який робить обов’язковим від дати опублікування розв’язання, дане правовим питанням. Оскільки звернення відхилено без переходу до суті, немає жодного розв’язання, яке зв’язувало б суди в питанні тривалості. З рішення випливає інше: що це запитання більше не можна надсилати шляхом попереднього рішення.
Чому мало значення, що сотні рішень із цієї проблеми вже існували?
Бо попереднє рішення створене, щоб запобігати неоднаковій практиці, а не лагодити її. Рішення показує, що як тільки суди вже дали розв’язання проблемі, хай навіть по-різному, мети запобігання вже не досягти, а механізмом з функцією регулювання стає касаційна скарга в інтересах закону. Ті 275 рішень, надісланих апеляційними судами, і були доказом, що стадію початкової практики пройдено.
Що буде зі справами, які було зупинено?
Вони відновлюються. Справа, яка породила звернення, була зупинена з 17 лютого 2026 року на підставі ст. 520 ч. (2) Цивільного процесуального кодексу, а подібні справи могли бути зупинені на підставі ст. 520 ч. (4). З опублікуванням рішення підстава зупинення зникає, і кожен суд судить за власним тлумаченням.
Коли ж усе-таки прийде обов’язкова відповідь?
Найраніше після 12 жовтня 2026 року, дати розгляду касаційної скарги в інтересах закону, зареєстрованої 9 червня 2026 року за № 1.114/1/2026. Якщо її задовольнять, розв’язання стане обов’язковим для всіх судів від дати опублікування рішення в Офіційному віснику, згідно зі ст. 517 ч. (4) Цивільного процесуального кодексу.
Якщо мій родич уже одержав 15 років за остаточним рішенням, чи можна ще щось змінити?
Так, іншим шляхом, ніж касаційна скарга в інтересах закону, яка згідно зі ст. 517 ч. (2) Цивільного процесуального кодексу не впливає ні на розглянуті рішення, ні на становище сторін у тих процесах. Залишається шлях зі ст. 168 ч. (6) Цивільного кодексу: опікун зобов’язаний звертатися до суду щоразу, коли з’являються дані й обставини, що виправдовують переоцінку заходу, а суд може тоді розпорядитися про його продовження, заміну чи скасування.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Пункт 81 у зіставленні з пунктом 99. У пункті 81 рішення констатує, що «правове питання не є предметом касаційної скарги в інтересах закону, яка перебуває на розгляді», тобто саме ту умову, якої ст. 519 Цивільного процесуального кодексу вимагає поряд з новизною. У пункті 99 те саме рішення показує, що 9 червня 2026 року, за 13 днів до засідання 22 червня, на розгляд найвищої інстанції надійшла справа № 1.114/1/2026, касаційна скарга в інтересах закону, подана Керівною колегією Апеляційного суду Бакеу, предметом якої є та сама проблема, максимальний строк, на який може бути призначено заміну визнання особи недієздатною спеціальною опікою, і виводить звідти висновок, що «слід відхилити звернення як неприйнятне». Обидві констатації не можуть бути водночас правдивими. Про існування скарги колегію повідомили просто в засіданні, доповідною запискою помічника судді, наведеною в пункті 6, і на неї послався прокурор у пункті 8. Наслідок: з опублікованого тексту не можна встановити, чи спирається відхилення на брак новизни, умову, яку закон залишає на розсуд колегії, чи на існування касаційної скарги в інтересах закону, що є об’єктивною перешкодою. Різниця важить для будь-якого іншого трибуналу чи апеляційного суду, який зважував би звернення з тієї самої теми: на першій підставі нове звернення спірне, на другій воно виключене до розв’язання скарги.

Аналіз редакції

Рішення розв’язує справжню процесуальну проблему і розв’язує її правильно. Попереднє рішення це інструмент запобігання, придуманий для нового тексту закону, якого суди ще не застосовували, а використання його як арбітра у вже розколотій практиці перетворило б його на касаційну скаргу в інтересах закону з іншими умовами прийнятності. Цифри підтримують це без права на оскарження: 154 рішення в один бік, 121 в інший, зібрані з усіх апеляційних судів. Тільки от для людини, яка сьогодні має справу на розгляді, це бездоганне мотивування перекладається однією фразою: запитайте когось іншого. А другий механізм, той правильний, не запускається на її прохання.

Спостереження, якого не видно, читаючи акт від початку до кінця, стосується годинника, і воно двох різновидів. Звернення зареєстровано 20 березня 2026 року, а ст. 520 ч. (12) Цивільного процесуального кодексу вимагає розглянути його щонайпізніше за 3 місяці від надходження. Три місяці від 20 березня це 20 червня 2026 року, яке припало на суботу, тож строк продовжився до першого робочого дня, понеділка, 22 червня, саме дня засідання. Колегія дотрималася власного строку на межі, в останній можливий день. Далі пішла друга частина: ст. 521 ч. (2), яка відсилає до ст. 517 ч. (3) того самого кодексу, дає щонайбільше 30 днів на мотивування і ще 15 на опублікування, тобто всього 45 днів. Опублікування прийшло через 87 днів, майже вдвічі більше. У той проміжок суди й далі судили і, теоретично, зупиняли справи в очікуванні відповіді, яку вже було відмовлено дати.

Друге спостереження походить зі співвідношення. Судова інспекція нарахувала 18 120 справ про перегляд, розпочатих до 31 грудня 2024 року, з яких близько 11 500 було розв’язано на дату рішення. Ті 275 рішень, надісланих апеляційними судами, хоч би якими численними здавалися в міркуванні про прийнятність, становлять близько 2,4% закритих справ. Практика, яку найвища інстанція вважає сформованою і усталеною, насправді є вибіркою. Залишається близько 6 600 відкритих справ, до яких додаються ще не розпочаті, хоча трирічний строк, передбачений ст. 20 ч. (6) Закону № 140/2022, сплив 18 серпня 2025 року, за 308 днів до ухвалення рішення. Кожна з них одержить 5 років або 15 залежно від суду.

Нарешті, деталь процесуальної архітектури, яка важитиме в найближчі місяці. Ст. 517 ч. (11) Цивільного процесуального кодексу дозволяє зупиняти подібні справи лише тоді, коли вони перебували на розгляді судів на дату звернення з касаційною скаргою в інтересах закону, тобто 9 червня 2026 року. Справи, зареєстровані після тієї дати, не можна зупинити в очікуванні відповіді, і їх судитимуть, хоч би скільки тривала процедура, за сьогоднішньою неоднаковою практикою. Наслідок парадоксальний: саме механізм, покликаний полагодити розбіжність, лишає поза своєю парасолькою найновіші справи, тобто ті, що найбільше виграли б від однакового розв’язання.

Що потрібно змінити

  • Переписати ст. 168 ч. (3) Цивільного кодексу так, щоб вона прямо казала, чи можна встановити тривалість у 15 років від початку, коли розлад постійний. Судова інспекція сама вказала на «нечітке врегулювання» цього тексту. Що змінилося б: ті приблизно 6 600 справ, що залишилися відкритими, одержали б відповідь, не чекаючи на розв’язання касаційної скарги в інтересах закону, а суперечка між встановленням і продовженням згасла б у джерелі.
  • Доповнити ст. 20 Закону № 140/2022 уточненням про природу заміни. Закон каже, що мають робити суди, але не каже, чи заміна давнього визнання недієздатності продовжує захід захисту, чи починає новий, а вся розбіжність росте з цієї мовчанки. На практиці суддя більше не мусив би виводити намір законодавця з порівняння з французьким правом, як робили суди, що давали 15 років.
  • Поставити констатацію про касаційну скаргу в інтересах закону туди, де аналізують умови прийнятності, а не наприкінці, як додатковий доказ. Що змінилося б: рішення показувало б одну-єдину, перевірювану підставу, а пункт 81 більше не казав би протилежне пунктові 99. Акт, який суперечить сам собі, втрачає переконливість саме перед тим читачем, якому він потрібен.
  • Дотримуватися 45-денного строку опублікування, передбаченого ст. 521 ч. (2) у поєднанні зі ст. 517 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу. Конкретно, суди і сторони дізналися б майже на шість тижнів раніше, що цей шлях закрито, і перестали б зупиняти справи в очікуванні відповіді, яка вже не йшла.
  • Поширити можливість зупинення і на справи, зареєстровані після звернення з касаційною скаргою в інтересах закону. Сьогодні ст. 517 ч. (11) Цивільного процесуального кодексу обмежує її справами, що перебували на розгляді на дату звернення. Наслідок: справу, відкриту в жовтні 2026 року, більше не судили б обов’язково за розбіжною практикою, а вона могла б кілька місяців почекати на розв’язання, яке її прямо стосується.
  • Опублікувати оновлені дані про перегляд визнань недієздатності. Остання публічна цифра походить зі звіту з перевірками, закінченими 31 грудня 2024 року, а законний строк завершення тим часом сплив. На практиці стало б видно, скільки з тих 18 120 справ ще відкриті і скільки людей справді зачеплені запитанням, що лишилося без відповіді.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник № 791 від 17 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 119 KB акт починається на сторінці 5

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.