Коротко

  • З 2018 року будь-яка особа, притягнута за адміністративне правопорушення, може сплатити половину мінімального розміру штрафу, навіть якщо закон, який встановлює це діяння, прямо не передбачав такої можливості. Раніше пільга діяла лише там, де про неї було написано прямо.
  • Проблема виникає щодо протоколів про правопорушення, складених до набрання чинності Законом № 203/2018. Перехідна норма говорить, що вони залишаються під дією старого закону, і деякі суди саме на цій підставі відмовляють у сплаті половини.
  • Конституційний Суд Румунії відхилив заперечення як неприйнятне, але чітко сказав дещо корисне для захисту: перехідну норму не можна застосовувати ізольовано, у відриві від частини, яка надає чинності сприятливішому закону про правопорушення. Зробити це узгодження має суд першої інстанції.
Акт: Рішення CCR № 762/2025
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 631 від 30 липня 2026 року
Набирає чинності: 30 липня 2026 року

Якщо ви отримали штраф до літа 2018 року і ваша справа ще розглядається, ви можете вимагати сплати половини мінімального розміру, передбаченого законом. Конституційний Суд Румунії проаналізував саме таку ситуацію в Рішенні № 762 від 11 грудня 2025 року, опублікованому в Офіційному віснику Румунії № 631 від 30 липня 2026 року. Суд відхилив заперечення як неприйнятне, проте мотивувальна частина містить аргумент, на якому можна побудувати захист. Це друге важливе роз’яснення у сфері адміністративних правопорушень, опубліковане того самого дня, поряд із рішенням, яким Суд встановив, що суд не може скоротити строк зупинення дії посвідчення водія.

Конкретна справа надійшла з Клузького трибуналу. Victor-Mihai Bălănescu був притягнутий до відповідальності за порушення спокою мешканців через галас і гучні вигуки, діяння, передбачене ст. 2 п. 25 Закону № 61/1991. На момент подання скарги ст. 9 того самого закону прямо передбачала застосування Урядової постанови № 2/2001, за винятком положень про сплату половини мінімального розміру штрафу. Іншими словами, пільга була виключена.

Тим часом набрав чинності Закон № 203/2018, який змінив правило. Автор заперечення просив застосувати його, але суд вважав, що це неможливо, оскільки ст. 22 ч. (1) того самого закону говорить, що протоколи, складені раніше, залишаються під дією старого закону.

Наслідки, які це має

Перший наслідок полягає в підтвердженні усталеної судової лінії. Суд уже відхиляв як неприйнятні ідентичні заперечення, Рішенням № 141 від 16 березня 2022 року, Рішенням № 465 від 13 липня 2023 року та Рішенням № 166 від 21 березня 2024 року. Аргумент незмінний: те, на що скаржаться автори, не є вадою самої норми, а способом, у який суди її тлумачать.

Другий наслідок, який має практичне значення, стосується вказівки, наданої судам. Суд прямо зазначає в пункті 17, що застосування ст. 22 ч. (1) без урахування ст. 22 ч. (2), яка надає чинності конституційному принципу сприятливішого закону про правопорушення, є питанням тлумачення, що його вирішує суд першої інстанції. Фактично це чітке запрошення не читати перехідну норму ізольовано.

Третій наслідок полягає в окресленні сфери дії перехідної норми. Суд пояснює, повторюючи Рішення № 166/2024, що словосполучення «виконання адміністративного стягнення» має дуже широкий зміст: воно охоплює як добровільну сплату, так і процедури примусового виконання, наприклад звернення до судових виконавців або пряме виконання податковими органами. Для цих процедур законодавець обґрунтовано обрав правило старого закону. Проте з цього не випливає, що пільга сплати половини теж заблокована.

Четвертий наслідок стосується методу. Позиція Уряду, врахована Судом, підкреслює, що пільга зі ст. 22 ч. (2) не застосовується автоматично: вона передбачає волевиявлення особи, притягнутої до відповідальності, тобто фактичну сплату половини мінімального розміру протягом 15 днів. Це не право, яке вмикається саме собою у справі.

П’ятий наслідок полягає в тому, що дискусія залишається відкритою в кожному окремому процесі. Рішення не вирішує, чи застосовується сприятливіший закон у конкретній справі, а говорить, хто це вирішує: суд, який розглядає справу по суті.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Жодна норма закону не змінюється. Проте прояснюється зміна парадигми, що сталася у 2018 році і яку Суд описує дуже чіткими словами.

До Закону № 203/2018, згідно зі ст. 28 ч. (1) Урядової постанови № 2/2001, особа, притягнута за правопорушення, могла сплатити половину мінімального розміру штрафу на місці або протягом не більше ніж 48 годин, але лише за умови, що така можливість була прямо зазначена в нормативному акті, який встановлював це правопорушення. Таким чином, існували цілі закони, у яких пільга була відсутня, і саме таким був Закон № 61/1991.

Закон № 203/2018, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 647 від 25 липня 2018 року, узагальнив цю пільгу. Ст. 22 ч. (2) передбачає, що з моменту набрання ним чинності особа може сплатити половину мінімального розміру штрафу, передбаченого законом, і в тих випадках, коли нормативний акт про встановлення правопорушень прямо не передбачав такої можливості.

Різниця між двома частинами ст. 22 є серцевиною спору. Частина (1) є перехідною процесуальною нормою: для давніших протоколів застосування та виконання стягнення підпорядковуються закону, чинному на дату акта про констатацію. Частина (2), на думку автора заперечення, є нормою матеріального права, бо стосується безпосередньо застосовного стягнення, отже мала б діяти зі зворотною силою, як сприятливіший закон.

Суд не відхиляє це міркування по суті. Він відправляє його туди, де, на його думку, йому й місце: до суду, який розглядає справу.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Дає конкретний аргумент захисту: перехідну норму не можна застосовувати у відриві від частини, яка узагальнює сплату половини мінімального розміру штрафу.
  • Підтверджує, що принцип сприятливішого закону про правопорушення, гарантований ст. 15 ч. (2) Конституції, залишається застосовним і має бути реалізований судом першої інстанції.
  • Чітко пояснює, що охоплює словосполучення «виконання адміністративного стягнення», а це допомагає відокремити процедури виконання від пільги зменшеної сплати.
  • Описує узагальнення пільги у 2018 році як зміну парадигми, і це формулювання стане в пригоді в будь-якому меморандумі, поданому до справи.
  • Ухвалене одностайно, тому вирішення є стабільним і передбачуваним.

Що залишається проблемою

  • Суд не вирішує питання остаточно. Результат і далі залежить від складу суду, який розглядає справу, а практика може залишатися неоднаковою від трибуналу до трибуналу.
  • Це четверте рішення про відхилення як неприйнятного щодо тієї самої норми. Сигнал повторюється, але проблема в судах зберігається, а це показує, що повідомлення доходить недостатньо чітко.
  • Пільга не застосовується автоматично. Особа має фактично сплатити половину мінімального розміру протягом 15 днів, отже мусить знати про таку можливість і діяти.
  • Той, хто вже остаточно програв процес, нічого не отримує з цього рішення, бо воно не є рішенням про задоволення і не відкриває шлях до перегляду.
  • Давні ситуації трапляються дедалі рідше, але спори, розпочаті до липня 2018 року і досі не завершені, залишаються в сірій зоні тлумачення.

Корисні поради

  1. Перевірте дату протоколу про правопорушення. Якщо він складений до набрання чинності Законом № 203/2018, ви перебуваєте саме в тій ситуації, яку аналізував Суд, і можете посилатися на сприятливіший закон.
  2. Прямо вимагайте застосування ст. 22 ч. (2) Закону № 203/2018, а не лише загального принципу. Відішліть суд до пункту 17 Рішення № 762/2025 і до Рішення № 166/2024.
  3. Не чекайте, що пільга спрацює сама собою. Сплата половини мінімального розміру штрафу передбачає ваше волевиявлення, тобто фактичну сплату у строк 15 днів.
  4. Збережіть доказ сплати. Квитанція або платіжне доручення є єдиним способом довести, що ви скористалися пільгою вчасно.
  5. Для штрафів, отриманих після липня 2018 року, правило просте: ви можете сплатити половину мінімального розміру незалежно від того, чи говорить про це закон, який встановлює діяння.
  6. Не плутайте зменшену сплату з визнанням вини. Сплата половини мінімального розміру сама собою не позбавляє вас права оскаржити протокол, але перевірте 15-денний строк для подання скарги.
  7. Якщо суд відмовляється узгодити ці дві частини статті, збережіть аргумент для оскарження. Суд прямо сказав, що це питання тлумачення, отже воно може бути переглянуте в порядку судового контролю.

Часті запитання

Що вирішив Конституційний Суд Румунії?
Відхилив як неприйнятне заперечення про неконституційність ст. 22 ч. (1) Закону № 203/2018, заявлене Victor-Mihai Bălănescu у Клузькому трибуналі. Рішення ухвалене одностайно.
Що означає «відхилено як неприйнятне» в цьому випадку?
Що йдеться не про ваду самої норми закону, а про спосіб, у який вона тлумачиться та застосовується в конкретному процесі. Це питання належить до компетенції суду, який розглядає справу по суті, а не Конституційного Суду.
Чи можу я сплатити половину мінімального розміру штрафу?
Для правопорушень, зафіксованих після набрання чинності Законом № 203/2018, так, незалежно від того, чи передбачає таку можливість прямо нормативний акт, який встановлює це діяння. Для давніших протоколів усе залежить від тлумачення суду, а Суд зазначив, що перехідну норму не слід читати ізольовано.
Який строк сплати?
Пільга передбачає фактичну сплату половини мінімального розміру штрафу протягом 15 днів, як зазначено в позиції Уряду, наведеній у рішенні.
Що передбачав закон до 2018 року?
Згідно зі ст. 28 ч. (1) Урядової постанови № 2/2001, сплатити половину мінімального розміру штрафу можна було на місці або протягом не більше ніж 48 годин, але лише якщо така можливість була прямо зазначена в нормативному акті, який встановлював це правопорушення.
Що означає «виконання адміністративного стягнення»?
Суд пояснює, що це словосполучення має дуже широкий зміст: воно включає як добровільну сплату штрафу, так і процедури примусового виконання, зокрема звернення до судових виконавців або пряме виконання податковими органами.
Яким було діяння у справі з Клужа?
Порушення спокою мешканців через галас і гучні вигуки, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 2 п. 25 Закону № 61/1991. На той момент ст. 9 того самого закону прямо виключала сплату половини мінімального розміру штрафу.
Чи висловлювався Суд раніше щодо тієї самої норми?
Так, тричі, також із вирішеннями про відхилення як неприйнятних: Рішення № 141 від 16 березня 2022 року, Рішення № 465 від 13 липня 2023 року та Рішення № 166 від 21 березня 2024 року.
Чи можу я вимагати перегляду остаточно програного процесу?
Не на підставі цього рішення. Перегляд, що ґрунтується на рішенні Конституційного Суду, передбачає рішення про задоволення, яким норму визнано неконституційною, а тут це не той випадок.
З якого моменту рішення діє?
З моменту публікації в Офіційному віснику Румунії, тобто з 30 липня 2026 року. Воно є остаточним і загальнообов’язковим згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 631 від 30 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 114 KB акт починається на сторінці 3

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.