Коротко
- Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване, одностайно, заперечення, яким оспорювали правила мотивування касаційної скарги на відмову судді звернутися до Суду. У законі не змінюється нічого.
- Важить мотивування рішення: касаційна скарга у 48 годин зі ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992 це спеціальний спосіб оскарження, який не доповнюють правила мотивування з Цивільного процесуального кодексу. Мотиви пишуть у самій касаційній скарзі, а не в документі, поданому пізніше.
- Суд повторює, що потрібний рівень мотивування невисокий: досить показати, що відхилене заперечення відповідало умовам прийнятності зі ст. 29 ч. (1)-(3), а розгорнути аргументи можна письмовими чи усними поясненнями.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 735 від 1 вересня 2026 року
Набирає чинності: 1 вересня 2026 року, дата опублікування
Коли суддя відмовляється надіслати справу до Конституційного Суду, сторона має 48 годин, щоб оскаржити відмову, а мотиви треба написати в самій касаційній скарзі. Конституційний Суд підтвердив це правило Рішенням № 281 від 26 березня 2026 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 735 від 1 вересня 2026 року, яким одностайно відхилив як необґрунтоване заперечення про неконституційність, заявлене у справі Вищого касаційного суду. Це друга відмова щодо цивільного процесу, опублікована за останні дні, після тієї, якою заява про пеню за день прострочення залишилася без способу оскарження: і там Суд залишив закон недоторканим, але докладно пояснив чому.
Заперечення заявив Маріан Турбату у справі № 2.410/1/2021 Вищого касаційного суду, друга цивільна палата, у провадженні, предметом якого була саме касаційна скарга на ухвалу, якою відхилили заяву про звернення до Конституційного Суду. Суд із власної ініціативи порушив питання про недійсність касаційної скарги з огляду на дату, коли подали мотиви. Щоб уникнути недійсності, скаржник оскаржив три тексти одразу.
Перший це ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992, яка регулює саме цю касаційну скаргу: якщо заперечення неприйнятне, суд відхиляє заяву про звернення мотивованою ухвалою, а ухвалу можна оскаржити лише касаційною скаргою до безпосередньо вищого суду, у строк 48 годин від проголошення; касаційну скаргу розглядають у строк 3 дні. Другий це ст. 470 ч. (5) Цивільного процесуального кодексу, яка каже, що коли строк на апеляційну скаргу йде не від вручення рішення, а від іншого моменту, мотивування апеляційної скарги роблять у строк тієї самої тривалості, але він іде від вручення. Третій це ст. 487 ч. (1) Цивільного процесуального кодексу, за якою касаційну скаргу мотивують самою касаційною скаргою, крім випадків, передбачених у ст. 470 ч. (5), застосовних і в касації.
Скаржник стверджував, що ці три тексти порушують ст. 16, ст. 21 і ст. 24 Конституції, тобто рівність у правах, вільний доступ до правосуддя і право на захист. Суд розглянув по черзі всі три закиди і відхилив їх. Колегія складалася з дев’яти суддів, головувала Елена-Сіміна Тенесеску, а рішення ухвалили одностайно. Воно не має ні окремої думки, ні збіжної думки.
Вимога вмотивованості обговорювалася і в іншому нещодавньому рішенні, у якому Конституційний Суд розглянув, чи має суд відповідати по пунктах на доводи, які наводять сторони, у самому обґрунтуванні рішення.
Наслідки, які це має
Перший наслідок найпростіший: у праві не змінюється нічого. Усі три тексти залишаються чинними, у нинішній редакції, а суди й далі застосовують їх точно як до 1 вересня 2026 року. Суд встановив, що не з’явилося нових обставин, які вимагали б переглянути власну практику.
Другий наслідок і є тим, що важить для практики. Рішення Суду загальнообов’язкові, а їхні мотиви орієнтують суди. Суд повторює тут висновок, встановлений Рішенням № 321 від 9 травня 2017 року: касаційна скарга зі ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992 це спосіб оскарження з власною юридичною фізіономією, який не переймає жодного з елементів касаційної скарги з Цивільного чи Кримінального процесуального кодексу. Звідси він виводить прямий наслідок, у пункті 17: ст. 29 ч. (5) виключає доповнення норми процесуальними положеннями про подання і мотивування способів оскарження з цивільного чи кримінального процесу. Інакше кажучи, ст. 470 ч. (5) і ст. 487 ч. (1) Цивільного процесуального кодексу до цієї касаційної скарги не застосовують.
Третій наслідок стосується того, наскільки треба мотивувати. Суд повторює, що відхилити заяву про звернення можна виключно з підстав, прямо і вичерпно перелічених у ст. 29 ч. (1)-(3) Закону № 47/1992, які є суто об’єктивними і суворо процесуальними. Отже, автор заперечення має лише довести в касаційній скарзі, що заперечення, відхилене як неприйнятне, відповідало тим умовам. Розгорнути мотиви можна згодом, письмовими чи усними поясненнями.
Четвертий наслідок стосується календаря. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції і ст. 11 ч. (3) Закону № 47/1992, рішення Суду публікують в Офіційному віснику Румунії, і від дати опублікування вони загальнообов’язкові та мають силу лише на майбутнє. Рішення № 281/2026 ухвалили 26 березня 2026 року, але діє воно від 1 вересня 2026 року. При відмові ця різниця нічиєї ситуації не змінює, бо жоден текст не втрачає чинності; при задоволенні вона мала б значення.
П’ятий наслідок у тому, що правило не обмежується цивільними процесами. Суд нагадує, що ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992 застосовують і в цивільному процесі, і в кримінальному, а спосіб оскарження зберігає свою спеціальну природу незалежно від процедури, у якій він виникає.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
З погляду закону, нічого. Жодне положення не визнали неконституційним, жодну норму не зупинили, жоден строк не змінився. Змінюється лише місце цього рішення в ряду, який починається 2017 року.
Перша ланка це Рішення № 321 від 9 травня 2017 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 580 від 20 липня 2017 року, єдине задоволення в цьому ряду. Це тлумачне рішення: Суд встановив, що ст. 21 і ст. 24 Закону № 304/2004 у зв’язку зі ст. 29 ч. (5) реченням другим Закону № 47/1992 конституційні тією мірою, якою вони не виключають можливості подати касаційну скаргу на рішення про відхилення, ухвалене останнім судом в ієрархії судів. Практично, не можна залишитися без способу оскарження лише тому, що відмова надійшла від найвищого суду. Там же Суд перейняв, від Вищого касаційного суду, Об’єднані палати, Рішенням № XXXVI від 11 грудня 2006 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 368 від 30 травня 2007 року, кваліфікацію цієї касаційної скарги як спеціального способу оскарження з компетенцією, обмеженою виключно перевіркою законності та обґрунтованості ухвали.
Далі пішли відмови. Рішення № 714 від 9 листопада 2017 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 338 від 18 квітня 2018 року, Рішення № 586 від 8 жовтня 2019 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 145 від 24 лютого 2020 року, і Рішення № 410 від 11 липня 2023 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 1.063 від 24 листопада 2023 року, поступово встановили правило про те, наскільки треба мотивувати касаційну скаргу. Рішення № 723 від 2 листопада 2021 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 669 від 5 липня 2022 року, відхилило закид до звороту «від проголошення» у тій самій частині, тобто підтвердило, що ті 48 годин ідуть від проголошення, а не від вручення ухвали.
Рішення № 281/2026 стає в кінець цього ряду і нового правила не додає. Його новизна в тому, що три тексти оцінюють разом, а Суд прямо каже, який між ними зв’язок: жодного.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Правило стає передбачуваним. Сторона знає, що мотиви йдуть у касаційну скаргу і що окремого строку на мотивування вона не має.
- Потрібний рівень мотивування залишається невисоким, і Суд це повторює: досить показати, що заперечення відповідало умовам прийнятності.
- Коротка скарга не блокує захисту, бо аргументи можна розгорнути письмовими чи усними поясненнями.
- Вищий суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали, згідно з кваліфікацією, перейнятою від Вищого касаційного суду, тож не обмежується підставами для скасування зі ст. 488 Цивільного процесуального кодексу.
- Те саме правило застосовують у цивільному і в кримінальному процесі, тож не виникає різних рішень залежно від процедури, у якій заявили заперечення.
Що залишається проблемою
- Ті 48 годин ідуть від проголошення, тож строк може спливти раніше, ніж сторона встигне прочитати мотиви ухвали, яку оскаржує.
- Правила, за яким мотивують цю касаційну скаргу, у законі немає. Воно живе лише в мотивах рішень Суду, від 2017 року.
- Виключення Цивільного процесуального кодексу теж ніде не написане. Той, хто читає ст. 487 ч. (1), знаходить відсилання до ст. 470 ч. (5), яке начебто до нього застосовне.
- Між проголошенням і опублікуванням минуло 159 днів, тож рішення існувало майже пів року, нікого не зобов’язуючи.
- Рішення нічого не каже про сторону, яка подала мотиви окремо, спираючись на ст. 470 ч. (5); відповідь залишається за судом, який розглядає касаційну скаргу.
Корисні поради
- Якщо суд відхиляє вашу заяву про звернення до Конституційного Суду, запишіть годину проголошення. Строк у 48 годин іде від проголошення, а не від вручення ухвали, і Суд підтвердив це правило Рішенням № 723 від 2 листопада 2021 року.
- Пишіть мотиви в самій касаційній скарзі. Не покладайтеся на ст. 470 ч. (5) Цивільного процесуального кодексу, щоб подати їх пізніше: Суд каже, що той текст не доповнює касаційної скарги зі ст. 29 ч. (5).
- Довгої скарги вам не потрібно. Досить показати, що відхилене заперечення відповідало умовам зі ст. 29 ч. (1)-(3): воно стосується чинного закону чи постанови, має зв’язок із вирішенням справи і не стосується положення, вже визнаного неконституційним попереднім рішенням.
- Тримайте важкі аргументи для письмових пояснень або для усних виступів. Суд прямо допускає розгорнути мотиви саме так.
- Пам’ятайте про ритм процедури: касаційну скаргу розглядає суд, безпосередньо вищий за той, який відхилив заяву, у строк 3 дні, згідно зі ст. 29 ч. (5).
- Перевірте, чи суд, який відхилив вашу заяву, останній в ієрархії. Навіть тоді ви маєте касаційну скаргу, згідно з Рішенням № 321 від 9 травня 2017 року, обов’язковим для всіх судів.
- Не плутайте цю касаційну скаргу зі звичайною. Вимоги до форми і підстави для скасування з Цивільного процесуального кодексу до неї не застосовують, а суд перевіряє і законність, і обґрунтованість оскарженої ухвали.
- Якщо процес кримінальний, застосовуйте ті самі правила. Суд сказав, що спеціальна природа цього способу оскарження не змінюється залежно від процедури, у якій він виникає.
Часті запитання
Що вирішив Конституційний Суд?
Чи змінюється щось для мене як для сторони в процесі?
Що саме таке касаційна скарга зі ст. 29 ч. (5)?
Чи можу я подати мотиви пізніше, окремим клопотанням?
Наскільки детально треба мотивувати касаційну скаргу?
Чи має рішення окрему або збіжну думку?
Відколи рішення діє?
Чому це тривало майже п’ять років?
Аналіз редакції
Як результат, рішення правильне щодо власної практики Суду і інакшим вийти не могло. Його цінність в іншому: це вшосте за дев’ять років та сама частина статті, усього три речення, доходить до конституційного контролю. Рішення № 321/2017, № 714/2017, № 586/2019, № 723/2021, № 410/2023 і тепер № 281/2026 усі стосуються ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992. Текст, оскаржений шість разів, з різних боків, це не ясний текст; це текст, який залишає судовій практиці те, що мав написати сам.
Арифметика строків каже більше, ніж мотиви. Ст. 29 ч. (5) дає стороні 48 годин, щоб подати касаційну скаргу, і суду 3 дні, щоб її розглянути. Конституційному Судові знадобилося 1 654 дні, тобто понад чотири з половиною роки, від ухвали про звернення від 14 вересня 2021 року до проголошення 26 березня 2026 року, плюс ще 159 днів до опублікування 1 вересня 2026 року. Разом 1 813 днів, майже п’ять років, щоб прояснити процедуру, у якій сторона має два дні.
Затримка між проголошенням і опублікуванням теж не випадкова. На п’яти попередніх рішеннях, які стосуються тієї самої частини, проміжок становив 72 дні в Рішенні № 321/2017, 160 у Рішенні № 714/2017, 139 у Рішенні № 586/2019, 245 у Рішенні № 723/2021 і 136 у Рішенні № 410/2023, тобто в середньому приблизно 150 днів і різниця понад утричі між найшвидшим і найповільнішим. А оскільки ст. 147 ч. (4) Конституції прив’язує наслідки до опублікування, а не до проголошення, кожен такий проміжок це період, у якому рішення існує, але нікого не зобов’язує. При відмові ціна невелика; при задоволенні ті самі п’ять місяців означали б п’ять місяців, у які неконституційний текст продовжує застосовуватися.
Найсерйозніша проблема виходить назовні лише від поєднання трьох оскаржених текстів, а не від читання кожного окремо. Той, хто відкриває ст. 29 ч. (5), дізнається тільки, що має 48 годин і що касаційну скаргу розглядають за 3 дні; про мотивування нічого. Якщо він іде далі, до Цивільного процесуального кодексу, він знаходить ст. 487 ч. (1), яка прямо відсилає до ст. 470 ч. (5) і начебто дає йому окремий строк на мотивування. Саме так і зробив автор заперечення, і саме це принесло йому питання про недійсність, порушене з власної ініціативи Вищим касаційним судом. Справжнє правило, що ці два тексти спеціальної касаційної скарги не доповнюють, не знайти в жодному законі, а лише в мотивах рішення 2017 року і в тих, що його відтоді повторили. Людина без адвоката не має як дійти туди за 48 годин.
Що потрібно змінити
- Мотивування касаційної скарги, записане у ст. 29 Закону № 47/1992. Одне речення про те, що касаційну скаргу мотивують самою скаргою і що досить показати умови прийнятності, перенесло б у закон правило, яке сьогодні дізнаються, лише прочитавши шість рішень Суду. Практичний ефект: зникає пастка недійсності, яка й породила цю справу.
- Пряме виключення норм із процесуальних кодексів. Якби текст уточнював, що положення про подання і мотивування способів оскарження з Цивільного процесуального кодексу і з Кримінального процесуального кодексу до цієї касаційної скарги не застосовують, суди більше не порушували б з власної ініціативи питання про недійсність на підставі ст. 470 ч. (5), а сторону не штовхало б до них відсилання зі ст. 487 ч. (1).
- Строк у 48 годин, обчислюваний від вручення мотивованої ухвали. Суд визнав нинішній варіант конституційним Рішенням № 723/2021, але конституційний не означає розумний. Сьогодні сторона оскаржує ухвалу, мотивів якої ще не читала. Перенесений на вручення, строк давав би касаційні скарги, побудовані на тому, що справді написано в ухвалі, а не на здогадах, а вищому судові довелося б читати менше скарг без предмета.
- Законний строк на опублікування рішень Суду. Закон № 47/1992 не передбачає жодного, а на рішеннях щодо тієї самої частини проміжок коливався від 72 до 245 днів. Строк у 30 днів від проголошення зробив би так, щоб момент, коли рішення стає загальнообов’язковим, залежав не від темпу написання, а від правила, яке кожен може перевірити.
- Перенесення в закон висновку з Рішення № 321/2017. Касаційна скарга існує і на ухвалу, постановлену останнім судом в ієрархії, але це випливає з тлумачного рішення дев’ятирічної давності, а не зі ст. 29 ч. (5). Записане в тексті, правило звільнило б сторону від обов’язку знати практику Суду, щоб з’ясувати, чи має вона ще спосіб оскарження.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 735 від 1 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 112 KB акт починається на сторінці 4
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.
