Коротко
- Конституційний Суд розглянув усю постанову про судовий збір, а не окрему статтю, і відхилив як необґрунтоване заперечення учасника процесу, зобов’язаного сплатити 50 леїв за касаційну скаргу.
- Головний аргумент залишається тим самим від 2009 року: вільний доступ до правосуддя не означає безоплатності, а правосуддя є публічною послугою, витрати на яку не можна цілком покладати на державний бюджет.
- Хто не може заплатити, має два шляхи: звільнення та розстрочення за постановою і безоплатну правничу допомогу, передбачену спеціальним законом.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 591 від 20 липня 2026 року
Ухвалено: 20 січня 2026 року
Збір у 50 леїв за касаційну скаргу до Вищого касаційного суду став підставою для заперечення, яке ставило під сумнів усе законодавство про судовий збір. Конституційний Суд його відхилив. Рішення № 36 від 20 січня 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 591 від 20 липня 2026 року, констатує, що Надзвичайна постанова Уряду № 80/2013 відповідає Конституції з погляду сформульованої критики. Це друге рішення на ту саму тему, опубліковане в тому самому випуску, поряд із тим, що стосується збору в 100 леїв за кожного суддю, якому заявлено відвід.
Заперечення було заявлене у Вищому касаційному суді, у Колегії з п’яти суддів, у межах заяви про перегляд способу визначення збору. Автор стверджував, що обов’язок сплачувати збір за розгляд позовних заяв обмежує його вільний доступ до правосуддя і порушує статті 6 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На відміну від інших справ, тут предметом заперечення була не окрема стаття, а постанова в цілому, з подальшими змінами та доповненнями.
Наслідки, які це має
Перший наслідок, це підтвердження всього акта одразу. Суд констатує, що положення Надзвичайної постанови Уряду № 80/2013 відповідають Конституції з погляду сформульованої критики, отже вся будова судового збору залишається на місці.
Другий наслідок, це підтвердження принципу. Судові послуги не повинні і не можуть бути безоплатними в усіх випадках, а вільний доступ до правосуддя не означає безоплатності. Жодна конституційна норма не забороняє зборів у правосудді, тож виправдано, щоб особи, які звертаються до судових органів, брали участь у покритті витрат.
Третій наслідок стосується рівності. І обов’язок сплачувати збори, і встановлені законом винятки застосовуються однаково до всіх громадян, які перебувають в однакових становищах, та до всіх спорів однакової природи, отже дискримінації чи привілеїв, що суперечили б статті 16 Конституції, немає.
Четвертий наслідок пов’язаний із санкцією. Оскільки сплата зборів є законною умовою для початку цивільного процесу, обов’язок сплатити їх наперед є виправданим, як і анулювання позову або заяви в разі несплати.
П’ятий наслідок, це можливість повернення. Внесок учасника процесу може бути стягнутий, за його заявою, на підставі статті 453 Цивільного процесуального кодексу, зі сторони, яка програла справу. Правилом є сплата збору за звернення до суду, а винятки можливі лише в тій мірі, у якій їх встановлює законодавець.
Шостий наслідок, це соціальний запобіжник. Суд нагадує статтю 90 Цивільного процесуального кодексу: той, хто не може покрити витрати цивільного процесу, не поставивши під загрозу власне утримання або утримання своєї сім’ї, може отримати правничу допомогу на умовах спеціального закону про безоплатну правничу допомогу.
Сьомий наслідок стосується методу. Суд констатує, що автор формально послався на статті 1 частини (3) і (5), 15 частину (1) та 124 Конституції, не обґрунтувавши, у чому полягає суперечність. Суд не може підмінити автора у формулюванні мотивів, бо це означало б перевірку конституційності з власної ініціативи, а вона неприйнятна.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
З погляду права, нічого. Постанова залишається чинною в тій редакції, яку мала. Суд прямо зазначає, що не з’явилося нових обставин, здатних змінити судову практику, отже мотиви та висновки попередніх рішень зберігають чинність.
Додається підтвердження на рівні всього акта, а не окремої статті. Суд перелічує шість попередніх рішень щодо подібної критики: Рішення № 690 від 12 грудня 2023 року, Рішення № 371 від 29 червня 2023 року, Рішення № 721 від 29 жовтня 2015 року, Рішення № 358 від 24 вересня 2013 року, Рішення № 87 від 20 січня 2009 року та Рішення № 808 від 19 травня 2009 року. Представник Прокуратури послався ще на три.
Додається також корисне для практиків уточнення: законодавець може встановлювати фіксовані збори або збори, розраховані від вартості, залежно від предмета спору, а визначення способу сплати та розміру належить до законодавчої податкової політики, а не до перевірки конституційності.
Не змінюється нічого і для справи автора. Його заява про перегляд залишається в компетенції суду, який визначив йому збір.
Рішення ухвалено одностайно, воно остаточне і загальнообов’язкове.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Закриває, на рівні всього акта, дискусію про конституційність судового збору.
- Прямо нагадує про два шляхи для тих, хто не може заплатити: звільнення за постановою і безоплатну правничу допомогу.
- Підтверджує, що сплачений збір можна стягнути зі сторони, яка програє справу.
- Уніфікує міркування для судів, які отримують подібні заперечення, скорочуючи час, витрачений на безперспективні справи.
- Підтверджує, що саме лише формальне посилання на статті Конституції не замінює обґрунтування.
Що залишається проблемою
- Рішення не висловлюється щодо конкретного розміру зборів, тож не відповідає на питання, чи деякі суми справді стримують звернення до суду.
- Безоплатна правнича допомога та звільнення надаються за заявою і на підставі доказів, що додає ще один процесуальний крок для тих, хто не має коштів.
- Від заявлення заперечення в березні 2022 року до публікації рішення в липні 2026 року минуло понад чотири роки.
- Ні голови обох Палат Парламенту, ні Уряд, ні Народний адвокат не надіслали своїх позицій.
- Оскарження всього акта, без точкової критики, наштовхується на стандарт обґрунтування, якому мало хто з учасників процесу без адвоката може відповідати.
Корисні поради
- Якщо заявляєте заперечення щодо конституційності, обґрунтуйте кожну статтю, на яку посилаєтеся. Суд відхиляє формальну критику без аргументів і не дописує обґрунтування замість вас.
- Не оскаржуйте нормативний акт у цілому. Визначте норму, яка справді застосовується до вас, і поясніть, у чому вона порушує ваше конкретне право.
- Якщо не можете сплатити збір, просіть звільнення, зменшення, розстрочення або відстрочення на підставі постанови, з документами про свої доходи.
- Перевірте також, чи підпадаєте ви під безоплатну правничу допомогу, передбачену спеціальним законом, до якого відсилає стаття 90 Цивільного процесуального кодексу.
- Просіть судові витрати прямо у своїх поясненнях. Сплачений збір стягується зі сторони, яка програє справу, на підставі статті 453 Цивільного процесуального кодексу.
- Проти способу визначення збору можна подати заяву про перегляд до того самого суду протягом трьох днів від дня повідомлення, без сплати іншого збору.
- Пам’ятайте, що несплата збору веде до анулювання заяви. Строк сплати дотримується навіть тоді, коли ви подали заяву про перегляд.
Часті запитання
Що вирішив Конституційний Суд?
Чи змінюється щось у судовому зборі?
Чому правосуддя не безоплатне?
Що робити, якщо немає грошей на збір?
Чи поверну я збір, якщо виграю?
Що буде, якщо я не сплачу збір?
Чому Суд відхилив критику щодо статей 1, 15 і 124 Конституції?
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 591 від 20 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 113 KB акт починається на сторінці 4
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.