Коротко

  • Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване, одностайно, заперечення, яким профспілка Hidroelectrica Hidrosind вимагала визнати неконституційною норму, що автоматично припиняє трудовий договір працівника, який вийшов на пенсію за віком зі зниженням стандартного пенсійного віку. Ст. 56 ч. (1) п. c) Трудового кодексу залишається чинною, незміненою.
  • Щодо двох інших оскаржених текстів, ст. 106 ч. (4) і ст. 1302 Закону № 263/2010, заперечення відхилено як неприйнятне. Питання про те, чи мала відповідна пенсійна каса право повідомити роботодавцеві рішення про призначення пенсії без згоди працівника, залишається питанням тлумачення для судів загальної юрисдикції, а не питанням конституційності.
  • Рішення ухвалене 26 лютого 2026 року й опубліковане 3 вересня 2026 року, через 189 днів. Від дати опублікування воно є остаточним і обов’язковим для всіх судів.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 182 від 26 лютого 2026 року
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 747 від 3 вересня 2026 року
Набирає чинності: 3 вересня 2026 року, дата опублікування, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, на яку Суд посилається в самій підставі рішення

Профспілка з енергетики попросила Конституційний Суд скасувати норму, яка автоматично припиняє трудовий договір людини, що вийшла на пенсію раніше, бо працювала у важких умовах. Суд відмовив. Рішення № 182 від 26 лютого 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 747 від 3 вересня 2026 року, встановлює, що ст. 56 ч. (1) п. c) Трудового кодексу є конституційною. На тому самому засіданні 26 лютого 2026 року Суд ухвалив і рішення, яким відмовився висловитися щодо надбавки поліцейських за звання спеціаліста класу, опубліковане на три дні раніше, 31 серпня 2026 року.

Оскаржена норма має в чинній редакції три речення. Перше припиняє договір «на дату сукупного виконання умов щодо стандартного віку і мінімального страхового стажу для виходу на пенсію». Друге припиняє його «на дату вручення пенсійного рішення у разі пенсії по інвалідності III групи, часткової дострокової пенсії, дострокової пенсії, пенсії за віком зі зниженням стандартного пенсійного віку». Третє стосується інвалідності I або II групи. Профспілка оскаржила друге речення, останню з описаних у ньому ситуацій: ситуацію людей, яким закон знижує пенсійний вік, бо вони працювали в особливих чи спеціальних умовах.

Заперечення заявила профспілка Hidroelectrica Hidrosind із Бухареста у справі № 22.363/3/2021 Трибуналу Бухареста, VIII відділення трудових спорів і соціального страхування, у провадженні щодо оскарження рішення про звільнення. Трибунал звернувся до Суду ухвалою від 2 травня 2022 року. Справа перебувала на розгляді Конституційного Суду за номером 1.839D/2022 і розглядалася колегією з семи суддів під головуванням Елени-Сіміни Тенесеску.

Аргумент профспілки мав дві частини. Перша стосувалася персональних даних: пенсійна каса передала роботодавцеві інформацію про вихід працівників на пенсію без їхньої згоди і без попереднього повідомлення, а роботодавець використав цю інформацію, щоб констатувати припинення договорів у силу закону. Профспілка посилалася на ст. 26 Конституції, на Регламент (ЄС) 2016/679 і на рішення Суду Європейського Союзу у справі C-201/14. Друга частина стосувалася рівності: той, хто виходить на пенсію у стандартному віці, має в певних випадках можливість продовжити трудові відносини, тоді як той, хто виходить раніше саме тому, що працював у важких умовах, такої можливості не має.

Щодо дискримінації Суд відповів посиланням на власну практику. У параграфі 30 він повторив Рішення № 670 від 15 грудня 2022 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 321 від 18 квітня 2023 року, де встановив, що ст. 56 ч. (1) п. c) не створює дискримінації за віком. У параграфі 31 він додав власний аргумент: норма «навіть не поводиться по-різному з двома категоріями пенсіонерів, оскільки передбачає припинення трудового договору в силу закону для обох категорій». А в параграфі 32 і далі він повторив Рішення № 840 від 13 грудня 2018 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 224 від 22 березня 2019 року: зниження пенсійного віку є компенсаційним заходом для тих, хто працював у виснажливих умовах, а в другому реченні припинення договору настає не автоматично, а внаслідок вибору самого застрахованого відкрити своє право на пенсію. Хто просить пенсію, каже Суд, не може водночас вимагати продовження договору, бо ці дві речі суперечать одна одній.

Щодо права на працю Суд пішов далі, ніж у попередніх рішеннях. У параграфах 39 і 40 він встановив, що право на працю зі ст. 41 Конституції не зобов’язує державу дозволяти поєднання державної пенсії із заробітною платою, бо пенсія є соціальною виплатою, щодо якої держава має значну свободу розсуду, а сплачені внески не є строковим депозитом і не породжують права вимоги до держави. У параграфі 41 він, однак, показав і лазівку: пенсія призначається за заявою, згідно зі ст. 103 ч. (1) Закону № 263/2010, тож ніхто не зобов’язаний її просити, а хто її не просить, той не потрапляє під заборону поєднання. Там само Суд уточнює, що оскаржена норма жодним чином не перешкоджає поєднанню заробітної плати з добровільною пенсією.

Щодо персональних даних Суд по суті не висловився. У параграфі 45 він встановив, що ст. 1302 Закону № 263/2010 «не містить жодної згадки» про можливість чи заборону пенсійній касі повідомляти роботодавцеві рішення про призначення пенсії, отже, критика насправді стосується способу застосування норми, а не самої норми. У параграфі 46 він сказав те саме про ст. 106 ч. (4): вона передбачає вручення рішення пенсіонерові, процедуру неминучу і сприятливу, а вимагати від Суду встановити, чи заборонене також повідомлення роботодавцеві, означало б, що конституційний суд підміняє собою судову владу. Обидва заперечення відхилено як неприйнятні.

Деталь, яка має значення для того, хто читає рішення у 2026 році: Закону № 263/2010 більше не існує. Його скасовано ст. 168 ч. (1) п. a) Закону № 360/2023 про державну пенсійну систему, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 1089 від 4 грудня 2023 року, з дією від 1 вересня 2024 року. Суд усе ж проаналізував обидві норми, посилаючись у параграфі 28 на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року: контролю підлягають і положення, юридичні наслідки яких продовжують настати після втрати ними чинності.

Наслідки, які це має

Перший наслідок полягає в тому, що закон залишається точно таким, яким був. Рішення про відхилення нічого не скасовує і нічого не зупиняє. Ст. 56 ч. (1) п. c) Трудового кодексу застосовується далі в редакції, наданій Законом № 93/2019, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 354 від 8 травня 2019 року, а індивідуальний трудовий договір працівника, який отримує пенсію за віком зі зниженням стандартного віку, припиняється в силу закону на дату вручення пенсійного рішення.

Другий наслідок стосується конкретної справи. Рішення надсилається Трибуналу Бухареста, VIII відділенню трудових спорів і соціального страхування, який може відновити розгляд скарги на рішення про звільнення. Оскільки заперечення відхилено, суд застосує норми такими, якими вони є.

Третій наслідок і є тим, що важить для будь-якого працівника в такому самому становищі. Від 3 вересня 2026 року існує третє рішення Суду щодо тієї самої норми, після рішень 2018 і 2022 років, усі три в одному напрямку. Позов, який стверджував би, що припинення в силу закону при виході на пенсію зі зниженим віком саме собою неконституційне, стартує практично без шансів. Можливим залишається оскарження конкретного способу, у який роботодавець констатував припинення: дата вручення, доказ вручення, дотримання процедури.

Четвертий наслідок стосується роботодавців. Процедура зі ст. 56 ч. (2) Трудового кодексу застосовується без застережень: констатація припинення в силу закону оформлюється письмово, рішенням роботодавця, протягом 5 робочих днів від настання випадку, і вручається працівникові теж протягом 5 робочих днів. Ніхто вже не може стверджувати, що підстава для цієї констатації неконституційна.

П’ятий наслідок полягає в тому, що питання персональних даних залишається відкритим, але переміщеним. Суд прямо показав у параграфі 45, що мало бути подано до справи, аби він міг розглянути судове тлумачення норм: або рішення Вищого касаційного суду про уніфікацію практики, або судові рішення, які доводили б сталу судову практику. Хто хоче відновити боротьбу, тепер знає, чого йому бракує.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У тексті Трудового кодексу нічого. Саме це найчастіше розуміють неправильно, коли Конституційний Суд потрапляє в заголовки. Відхилене заперечення залишає закон незачепленим і ні до чого не зобов’язує Парламент.

Змінилася щільність судової практики. У грудні 2018 року, коли Суд ухвалив Рішення № 840, існував один-єдиний прецедент щодо припинення в силу закону при виході на пенсію. У грудні 2022 року додалося Рішення № 670. Тепер їх три, і третє охоплює саме випадок виходу на пенсію зі зниженим віком, тобто ситуацію, в якій аргумент рівності з іншими працівниками здавався найсильнішим, бо зниження віку є пільгою, наданою якраз за важку працю.

Змінилося натомість усе правове поле довкола справи, і рішення цього не відображає. Між ухвалою про звернення від 2 травня 2022 року і проголошенням 26 лютого 2026 року сталися дві великі зміни. Закон № 76 від 4 квітня 2022 року, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 333 від 5 квітня 2022 року, додав до Закону № 263/2010 ст. 106 ч. (5), яка зобов’язує пенсійну касу надсилати роботодавцеві повідомлення про видання рішення про призначення пенсії. Потім Закон № 360/2023 повністю замінив, від 1 вересня 2024 року, пенсійний закон, а ст. 93 ч. (7) нового закону зберігає і розширює цей обов’язок. Іншими словами, питання, з якого почалася вся справа, чи мала відповідна пенсійна каса право сказати роботодавцеві, що працівник вийшов на пенсію, має сьогодні відповідь, записану в законі. Рішення про неї не згадує. Застосування коригувального індексу знову опинилося перед Судом у вересні 2026 року, цього разу щодо випадку, коли індекс відрізняється залежно від року виходу на пенсію.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває справу, яка чекала майже чотири з половиною роки. Від ухвали про звернення, 2 травня 2022 року, до проголошення минуло 1 396 днів. Суд першої інстанції може рухатися далі.
  • Підтверджує, що ніхто не зобов’язаний просити пенсію. Параграф 41 говорить ясно, з посиланням на ст. 103 ч. (1) Закону № 263/2010, що пенсія призначається за заявою. Хто хоче працювати далі, може відкласти заяву, і договір не припиняється.
  • Пояснює, що добровільної пенсії це не стосується. Той самий параграф 41 уточнює, що оскаржена норма не забороняє, ні прямо, ні опосередковано, поєднувати заробітну плату з пенсією з III рівня.
  • Вказує процесуальний шлях, який залишився. Параграф 45 говорить точно, що мало бути подано до справи, аби конституційний суд міг перевірити судове тлумачення норм. Це корисна вказівка, а не зачинені двері.
  • Одностайність, без окремих думок. Семеро суддів, які утворили колегію, проголосували однаково, що робить малоймовірною зміну практики в найближчі роки.

Що залишається проблемою

  • Центральне питання лишається без відповіді. Профспілка показала в параграфах 10 і 11, що жодна норма не зобов’язувала будь-кого повідомляти роботодавцеві пенсійне рішення, хоча договір припиняється саме «на дату вручення рішення». Суд не відповідає на цю критику якості закону, хоча ст. 1 ч. (5) Конституції фігурує в параграфі 29 серед наведених підстав.
  • Опублікування тривало 189 днів. Два рішення, на які він спирається, були опубліковані через 99 і 124 дні від проголошення. Увесь цей час суди, які розглядали ідентичні справи, мали вирішення, але не мали мотивів.
  • Твердження з параграфа 31 є спірним. Суд каже, що норма «навіть не поводиться по-різному з двома категоріями», однак саме перше речення п. c) містить можливість продовжити договір, і вона доступна лише у випадку стандартного віку.
  • Судить правове поле, якого вже немає. Дві норми, визнані неприйнятними, є частиною закону, скасованого 1 вересня 2024 року, за рік і майже шість місяців до проголошення. Рішення не говорить, що відбувається з тією самою проблемою за Законом № 360/2023.

Корисні поради

  1. Якщо хочете працювати далі, не подавайте заяву про призначення пенсії. Суд каже в параграфі 41, що пенсія призначається за заявою і що ніхто не зобов’язаний її подавати. Доки немає заяви, немає пенсійного рішення, отже, немає й підстави для припинення в силу закону за цією гіпотезою. Це єдиний реальний важіль, який рішення підтверджує.
  2. Запам’ятайте, що значення має дата вручення пенсійного рішення, а не дата його видання. Різниця може становити кілька днів, а від неї залежать останній день заробітної плати, розрахунок невикористаної відпустки і строк, у який ви можете оскаржити рішення роботодавця.
  3. Вимагайте від роботодавця письмове рішення про констатацію припинення в силу закону. Ст. 56 ч. (2) Трудового кодексу зобов’язує його видати таке рішення протягом 5 робочих днів від настання випадку і вручити його вам теж протягом 5 робочих днів. Без цього документа вам нічого оскаржувати і ви не можете перевірити, яку дату він узяв за основу.
  4. Оскаржуйте тлумачення, а не конституційність. Після цього рішення спір, побудований на неконституційності ст. 56 ч. (1) п. c), більше не має предмета. Корисною залишається критика щодо фактів: хто повідомив, що повідомив, якого числа, з яким доказом.
  5. Якщо ви вийшли на пенсію після 1 вересня 2024 року, читайте новий закон, а не той, що в рішенні. Застосовується Закон № 360/2023, де ст. 93 ч. (6) передбачає вручення рішення отримувачеві протягом 10 днів від видання, а ст. 93 ч. (7) зобов’язує пенсійну касу передати роботодавцеві повідомлення, яке містить прізвище, персональний числовий код, тип рішення і дату видання.
  6. Щодо персональних даних правильна адреса, це наглядовий орган. Скарга на спосіб, у який дані було передано чи використано, подається до Національного органу з нагляду за обробкою персональних даних, паралельно з трудовим спором. Конституційний Суд прямо сказав, що такі питання вирішує не він.
  7. Перевірте, чи ви справді підпадаєте під випадок зниженого віку. Норма, про яку тут ідеться, стосується пенсії за віком зі зниженням стандартного віку. Пенсія у стандартному віці, дострокова пенсія і часткова дострокова пенсія мають кожна власну гіпотезу в тій самій нормі, з різними наслідками для моменту припинення.

Часті запитання

Що конкретно вирішив Конституційний Суд?
Він відхилив як необґрунтоване заперечення щодо ст. 56 ч. (1) п. c) Трудового кодексу і встановив, що норма є конституційною стосовно сформульованої критики. Він відхилив як неприйнятне заперечення щодо ст. 106 ч. (4) і ст. 1302 Закону № 263/2010. Голосування було одностайним.
Кого стосується це рішення?
Працівників, які отримують пенсію за віком зі зниженням стандартного віку, тобто тих, хто працював в особливих чи спеціальних умовах праці і кому закон знижує пенсійний вік. Їхній трудовий договір припиняється в силу закону на дату вручення пенсійного рішення, і цю норму підтверджено.
Чи можу я працювати після того, як вийду на пенсію раніше?
Не в того самого роботодавця і не за тим самим договором, бо він припиняється в силу закону. Новий договір з іншим роботодавцем або навіть із тим самим, це вже питання правил поєднання пенсії із заробітною платою з пенсійного закону, а не оскарженої тут норми. Суд, однак, показав, що доки ви не подали заяву про призначення пенсії, чинний договір за цією підставою не припиняється.
Чому я, на відміну від інших, не маю права продовжити договір?
Саме такою була критика профспілки. Суд відповів, що зниження віку є компенсаційною пільгою за працю у важких умовах і що в цьому випадку припинення договору настає не автоматично, а тому, що сам працівник попросив відкрити своє право на пенсію. Продовження договору суперечило б, у логіці Суду, самій волі, вираженій заявою.
Чи законно, що відповідна пенсійна каса повідомляє роботодавцеві про мій вихід на пенсію?
Сьогодні так, і для цього є пряма підстава: ст. 93 ч. (7) Закону № 360/2023 зобов’язує територіальну пенсійну касу передати роботодавцеві повідомлення, яке містить прізвище, персональний числовий код, тип пенсійного рішення і дату видання. За старим законом підставу було введено Законом № 76/2022. Суд ці норми не аналізував, бо їх йому не подавали.
Чому частину про персональні дані відхилено як неприйнятну?
Бо, на думку Суду, профспілка оскаржувала не зміст норм, а спосіб, у який їх застосовують пенсійні каси і роботодавці. Тлумачення і застосування закону належать до компетенції судів. Суд уточнив у параграфі 45, що міг би розглянути судове тлумачення лише тоді, якби йому показали рішення Вищого касаційного суду про уніфікацію практики або сталу судову практику.
Чи чинні ще норми Закону № 263/2010?
Ні. Закон № 263/2010 скасовано ст. 168 ч. (1) п. a) Закону № 360/2023, з дією від 1 вересня 2024 року. Суд усе ж проаналізував обидві статті, бо їхні юридичні наслідки продовжують настати у спорах, розпочатих раніше, згідно з Рішенням № 766/2011.
Чи чинна ще ст. 56 ч. (1) п. c) Трудового кодексу?
Так. Норма застосовується в редакції, наданій Законом № 93/2019, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 354 від 8 травня 2019 року, тій самій, яку Суд відтворює в параграфі 27. Оскільки це рішення про відхилення, воно й не могло позбавити норму чинності.
Від якої дати рішення породжує наслідки?
Від 3 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції. Не від 26 лютого 2026 року, дати проголошення. Різниця має значення для аргументів, поданих до справи в проміжку між цими двома датами.
Що тепер буде зі справою в Трибуналі Бухареста?
Рішення надсилається VIII відділенню трудових спорів і соціального страхування Трибуналу Бухареста, яке може відновити розгляд скарги на рішення про звільнення у справі № 22.363/3/2021. Оскільки заперечення відхилено, суд застосує норми в чинній редакції.
Що означає, що рішення «остаточне і загальнообов’язкове»?
Що його не можна оскаржити і що воно є обов’язковим для всіх судів, органів влади та осіб, а не лише для сторін у справі, в якій заявлено заперечення. Конкретно, жоден суддя вже не може визнати ст. 56 ч. (1) п. c) неконституційною з тих самих мотивів.

Аналіз редакції

Вирішення передбачуване і, щодо дискримінації, добре побудоване. Суд нічого не вигадує: бере Рішення № 840 від 13 грудня 2018 року і Рішення № 670 від 15 грудня 2022 року, додає в параграфах 39 і 40 власний, доволі жорсткий аргумент про свободу розсуду держави щодо соціальних виплат і закриває справу одностайно. Проблема не в тому, що він говорить, а в тому, що він забуває перевірити і скільки часу минуло, поки він це сказав.

Почнімо з календаря, бо цифри перевірні. Між проголошенням, 26 лютого 2026 року, і опублікуванням, 3 вересня 2026 року, минуло 189 днів. Двом рішенням, на які це вирішення спирається цілком, знадобилося 99 і 124 дні від проголошення до опублікування. Той самий суд, та сама матерія, проміжок майже вдвічі довший. Рахуючи від ухвали про звернення, 2 травня 2022 року, виходить 1 585 днів до опублікування, тобто чотири роки і чотири місяці, протягом яких норма, що вирішує, чи має людина роботу, стояла зі знаком питання. Найболючіше порівняння, це сусіднє рішення: Рішення № 183/2026, ухвалене на тому самому засіданні 26 лютого 2026 року, опубліковане 31 серпня 2026 року, на три дні раніше. Отже, затрималося не засідання, а написання цих мотивів.

Друге спостереження не видно, читаючи рішення від початку до кінця, і воно, на нашу думку, найсерйозніше. Профспілка побудувала всю справу на засновку, що жодна норма не дозволяла пенсійній касі повідомляти роботодавцеві рішення про призначення пенсії. На дату звільнень, у 2021 році, засновок був правильний. Тільки от Закон № 76 від 4 квітня 2022 року, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 333 від 5 квітня 2022 року, ввів до Закону № 263/2010 ст. 106 ч. (5), яка говорить прямо протилежне: «пенсійна каса, що видала рішення, надсилає роботодавцеві повідомлення про видання рішення про призначення пенсії». Норма набрала чинності 8 квітня 2022 року, за 24 дні до того, як Трибунал Бухареста звернувся до Суду. Профспілка оскаржила частину (4) ст. 106, Суд розглянув частину (4), а частина (5), тобто єдиний текст, що містив відповідь, не з’являється в жодному з 47 параграфів рішення. Результат у тому, що в 2026 році конституційний суд визнає неприйнятною, як «просте питання тлумачення», проблему, яку законодавець прямо розв’язав чотирма роками раніше, у самій оскарженій статті.

Третє спостереження випливає з порівняння двох пенсійних законів і показує, в якому напрямку насправді рушило те, на що скаржилася профспілка. Ст. 1302 Закону № 263/2010, введена Законом № 177/2018, будувала обробку даних на «прямій і недвозначній» згоді, наданій поданням заяви. Її наступниця, ст. 164 Закону № 360/2023, повністю відмовляється від згоди: особу «інформують» про обробку, а підставою стають юридичний обов’язок контролера і завдання в суспільних інтересах. Паралельно ст. 93 ч. (6) нового закону подвоює строк вручення рішення отримувачеві, з 5 до 10 днів, а ст. 93 ч. (7) додає до повідомлення, що надсилається роботодавцеві, елемент, якого ст. 106 ч. (5) не містила: персональний числовий код. Коротко кажучи, поки справа лежала на розгляді, передавання даних роботодавцеві було підтверджене законом, підставу змінено зі згоди на юридичний обов’язок, а сам обсяг збагачено ще одним ідентифікатором. Рішення не говорить про це жодного слова.

Четверте спостереження стосується уривка, який, прочитаний уважно, не витримує перевірки. У параграфі 31 Суд стверджує, що ст. 56 ч. (1) п. c) «навіть не поводиться по-різному з двома категоріями пенсіонерів». Саме перше речення того самого пункту передбачає, «у виняткових випадках», право працівниці письмово обрати продовження договору до 65 років, а ст. 56 ч. (3) забороняє роботодавцеві обмежувати це право. Своєю чергою ст. 56 ч. (4) дозволяє залишити людину на посаді щонайбільше на 3 роки понад стандартний вік, за згодою роботодавця. Обидві можливості прив’язані до моменту виконання умов щодо стандартного віку, отже, жодна з них не доступна тому, хто виходить раніше зі зниженим віком. Різниця у ставленні, яку Суд заперечує, існує, записана в тій самій статті. Її можна виправдати, як Суд, зрештою, і робить у решті рішення, але заперечити її не можна.

Насамкінець спостереження про гігієну тексту. У параграфі 27 Суд відтворює п. c) повністю, включно з випадком пенсії по інвалідності III групи. Цей випадок було визнано неконституційним Рішенням № 759 від 23 листопада 2017 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 108 від 5 лютого 2018 року, а Парламент переписав норму у 2019 році, зберігши його. Резолютивна частина нинішнього рішення встановлює конституційність «положень ст. 56 ч. (1) п. c)» без жодного розрізнення, і рятує її лише формула «стосовно сформульованої критики». Читач, який поспішає, може залишитися з враженням, що весь пункт c) пройшов перевірку, а це не так.

Що потрібно змінити

  • Прив’язати припинення в силу закону до повідомлення, отриманого роботодавцем, а не до «вручення» без зазначеного адресата. Практичний ефект: дата припинення була б перевірною за документом, який існує в особовій справі, замість того щоб виводитися з вручення працівникові, якого роботодавець не бачить. Зникає саме та двозначність, яка породила цей спір.
  • Узгодити два строки, які не збігаються. Пенсійна каса має 10 днів від видання, щоб повідомити роботодавця, згідно зі ст. 93 ч. (6) і (7) Закону № 360/2023, а роботодавець має 5 робочих днів від настання випадку, щоб констатувати припинення, згідно зі ст. 56 ч. (2) Трудового кодексу. Практичний ефект: роботодавець може прострочити законний строк через факт, про який дізнався вже після того, як його власний строк почав спливати. Його строк мав би починатися від отримання повідомлення.
  • Поширити можливість зі ст. 56 ч. (4) Трудового кодексу і на вихід на пенсію зі зниженим віком. Практичний ефект: той, хто працював в особливих умовах, міг би обирати, за згодою роботодавця, між тим, щоб піти, і тим, щоб залишитися, точно як будь-який інший працівник, що досягає стандартного віку. Зникла б і критика нерівності, яка породила цю справу, без бюджетних витрат, бо виплата пенсії залишається зумовленою правилами поєднання.
  • Очистити ст. 56 ч. (1) п. c) від випадку, визнаного неконституційним у 2017 році. Практичний ефект: опублікований текст говорив би те, що є чинним. Сьогодні роботодавець, який відкриває Трудовий кодекс, знаходить там норму, яку Суд скасував двічі, а ризик її застосувати лежить на ньому.
  • Граничний строк між проголошенням і опублікуванням для рішень щодо заперечень про неконституційність. Практичний ефект: суди, які розглядають ідентичні спори, не працювали б 189 днів із вирішенням, відомим із прес-релізу, і з недоступними мотивами. Порогу в 60 днів було б досить широко для написання і досить тісно, щоб він мав значення.
  • Обов’язкова перевірка, на момент написання, стану норм, які становлять предмет заперечення, і тих, на які посилаються в мотивуванні. Практичний ефект: рішення більше не визнавало б неприйнятним, як питання тлумачення, те, що законодавець вирішив під час процесу. Примітка на два речення в мотивах перетворила б це рішення з такого, що обходить питання, на таке, що його закриває.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 747 від 3 вересня 2026 року 8 сторінок PDF, 85 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.